Aichi M6A

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Aichi M6A
M6A1.jpg
Aichi M6A
Призначення: Бомбардувальник 
Перший політ: 1943 
Прийнятий на озброєння: 1945 
Знятий з озброєння: 1945 
Період використання: 1945 
На озброєнні у: Naval Ensign of Japan.svg Імперський флот Японії 
Всього збудовано: 28 
Екіпаж: 2 особи
Крейсерська швидкість: 296 км/год
Максимальна швидкість (МШ): 474 км/год
Дальність польоту: 1 200 км
Практична стеля: 9 900 м
Довжина: 11,64 м
Висота: 4,58 м
Розмах крила: 12,26 м
Площа крила: 27,00 м²
Споряджений: 4 040 кг
Двигуни: Aichi Atsuta 32, 1 400 к.с. 
Підвісне озброєння 1 торпеда або бомби до 850 
Кулеметне озброєння 1 х 13-мм кулемет «Тип 2» 

Aichi M6A (яп. 晴嵐 «Сейран» («Гірський туман») ) — катапультний поплавковий бомбардувальник-торпедоносець для підводних човнів Імперського флоту Японії періоду Другої світової війни.

Історія створення

Прототип M6A1-K з колісним шасі
Aichi M-6A1 Seiran.svg

Ідея створення літака, який запускався би з підводного човна, виникла ще в період Першої світової війни і активно розглядалась у міжвоєнний період. Найбільших успіхів у даному напрямку досягла Японія, яка змогла побудувати літак, який був би здатним не тільки вести розвідку, але й бути повноцінним ударним літаком.

Проект під кодовою назвою «Сенсуікан-Току», почав реалізовуватись у 1936 році в умовах надзвичайної секретності, тому американці дізнались про нього тільки після війни. Проект передбачав побудову 18 величезних підводних човнів, які були призначені для транспортування літаків, які мали завдавати ударів по американських містах, недосяжних для звичайних бомбардувальників.

Командування флоту вважало, що успіх проекту цілком залежатиме від можливостей літака, який мав поєднувати високу швидкість, яка дозволяла би уникнути перехоплення, з великою дальністю польоту. У травні 1942 року було сформульоване технічне завдання 17-Сі, відповідно до якого літак мав мати дальність польоту до 1500 км і який би міг (зі складеними крилами) поміститись в ангарі діаметром 3,5 м. Розробку дуло доручено фірмі «Айті».

Незважаючи на незвичність задачі, при розробці літака суттєвих проблем не виникло. Він був одним з небагатьох літаків, оснащених двигуном рідинного охолодження Aichi Atsuta 32 - ліцензійним варіантом «Даймлер-Бенц DB 601». Це був суцільнометалевий моноплан (за винятком фанерної обшивки кінцівок крила та тканинної обшивки рульових поверхонь) з нижнім розташуванням крила та двопоплавковим шасі, які знімались при розміщенні літака в ангарі. Страт літака здійснювався за допомогою катапульти підводного човна, як з поплавками, так і без них (у цьому випадку літак був одноразового застосування).

Екіпаж складався з 2 чоловік - пілота та стрільця-радіооператора, який обслуговував розташований встановлений в задній частині кабіни 13-мм кулемет «Тип 2». Наступальне озброєння включало 850-кг торпеду або одну 800-кн бомбу або дві 250-кг бомби. Літак мав ретельно пропрацьовану аеродинаміку.

На початку 1943 року на заводі «Айті» в Нагої було закладено 6 літаків M6A1, два з яких (M6A1-K «Нанзан») були з колісними шасі, що прибирались. У листопаді того ж року був збудований перший прототип, який розпочав льотні випробування. Точні результати випробувань невідомі, але вони напевне були успішними, оскільки було вирішено запустити літак в серійне виробництво.

Перший серійний літак був збудований у жовтні 1944 року, ще 7 машин були готові до 7 грудня 1944 року, коли внаслідок сильного землетрусу завод був сильно пошкоджений. До весни 1945 року виробництво було майже відновлене, але 12 березня був здійснений наліт американської авіації, внаслідок якого завод був частково зруйнований. В липні серійний випуск M6A1 був припинений через проблеми з виготовленням потрібної кількості підводних човнів. Замість 44 запланованих літаків було збудовано 28 (включаючи прототипи та M6A1-K).

Тактико-технічні характеристики (M6A1)

Технічні характеристики

Льотні характеристики

Озброєння

  • Кулеметне:1 × 13 мм кулемет «Тип 2»
  • Бомбове навантаження:
    • 1 х 850-кг торпеба або
    • 1 х 800-кг бомба або
    • 2 х 250-кг бомби

Модифікації

  • M6A1 «Сейран» - серійний; версія морського поплавкового бомбардувальника; двигун Aichi Atsuta 30 або 31 (на перших 8 літаках), Aichi Atsuta 32 (1400 к.с.) на решті, (26 екз.);
  • M6A1-K «Нянзан» - прототип; навчально-тренувальний літак з подвійним управлінням та шасі, що прибирається (2 екз.).

Історія використання

Через затримку у будівництві підводних човнів серії I-400 для розміщення M6A1 пристосували підводні човни класу I-13. Спеціальний загін почав освоєння нової техніки з січня 1945 року. Спочатку планувалось завдати удару по шлюзах Панамського каналу, пізніше по базі американських авіаносців на атолі Уліті. У серпні 1945 року група вийшла в море, взявши курс на Уліті. Але після отримання повідомлення про капітуляцію Японії наліт був скасований, а літаки, як особливо секретні вироби, затоплені.

Джерела

  • Обухович В. А., Кульбака С. П., Сидоренко С. И. Самолёты второй мировой войны.- Мн.: ООО «Попурри», 2003.- 736 с.:ил. ISBN 985-438-823-9.
  • О. Дорошкевич Самолеты Японии второй мировой войны.-Минск, Харвест, 2004
  • Авиационно-исторический журнал «Мир авиации» / Aviation World Magazine. Вып.10. «Поплавковые самолеты Второй мировой войны 1939-1945»
  • Харук А.И.. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы - М.: Яуза: ЭКСМО:2012. - 400 с.: ил. ISBN 978-5-699-59587-7

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Aichi M6A