Європейське космічне агентство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з ESA)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Європейське космічне агентство
фр. Agence spatiale européenne[1]
англ. European Space Agency[1]
нім. Europäische Weltraumorganisation[1]
ESA і ASE
Тип міжурядова організація
космічне агентство[d] і міжнародна організація
Форма власності Q112176659?[2]
Галузь НДДКР[3] і activities of extraterritorial organizations and bodiesd[2]
Спеціалізація освоєння космосу і космічні польоти
Попередник(и) European Launcher Development Organisationd
Засновано 30 травня 1975
Засновник(и) Бельгія, Данія, Франція, ФРН, Італія, Нідерланди, Іспанія, Швеція, Велика Британія і Швейцарія
Штаб-квартира Париж[4]
Співробітники 2200 осіб (2018)[5][4]
Член Inter-Agency Space Debris Coordination Committeed[6], Consultative Committee for Space Data Systemsd і Open Geospatial Consortium[7]
esa.int(англ.)
CMNS: Європейське космічне агентство у Вікісховищі

Європе́йське космі́чне аге́нтство, ЄКА (European Space Agency, ESA) — міжнародна організація, що займається здійсненням спільних космічних досліджень, а також практичним використанням штучних супутників. Заснована 30 травня 1975 року. Штаб-квартира знаходиться в Парижі. ESA має в штаті 2000 працівникiв[8], а річний бюджет становить близько 5.25 мільярдiв € / $5.7 млрд (2016)[9].

Країни-учасники[ред. | ред. код]

   Країни-члени ЄКА
   Країни-співробітники ЄКА
   Підписали угоду про співробітництво

Засновники (учасники з 1975)[ред. | ред. код]

Інші учасники[ред. | ред. код]

Словенія, Латвія, Словаччина, Литва, Болгарія i Канада Канада беруть участь в окремих проєктах. Україна, Туреччина, Кіпр, Ізраїль i Мальта підписала угоду про співробітництво з Європейським космічним агентством.

У липні 2022 року ЄКА припинило співпрацю з Роскосмосом у проектах з вивчення Марсу[10].

Проєкти[ред. | ред. код]

Виконані проєкти[ред. | ред. код]

Космічний телескоп Hipparcos[ред. | ред. код]

Докладніше: Hipparcos

Астрометричний проєкт Hipparcos був призначений для високоточного вимірювання паралаксів зір, визначення відстані до них та вимірювання їх власного руху. Його назва — акронім від англ. High precision parallax collecting satellite — супутник для збирання високоточних паралаксів, була співзвучною з ім'ям грецького астронома Гіппарха.

Розробка проєкту почалася 1980 року. Супутник було запущено у серпні 1989 року. Через відмову двигуна телескоп не було виведено на заплановану геостаціонарну орбіту. Утім, спостереження можна було здійснювати й на геоперехідній орбіті, щоправда, внаслідок перетину радіаційних поясів частина спостережень (близько третини) втрачалася. Телескоп працював до березня 1993 року, коли експеримент було достроково припинено. Обробка результатів тривала до серпня 1996 року, результати було опубліковано в червні 1997.

Загальні витрати (включаючи витрати на обробку даних) склали близько 600 млн. євро. За результатами основного експерименту було визначено астрометричні параметри більше ста тисяч зір із точністю, яка на два порядки перевершувала найкращі наземні виміри, а за результатами додаткового експерименту (який отримав назву Tycho — на честь Тихо Браге) було визначено астрометричні параметри ще мільйона зір. Точність вимірів додаткового експерименту була меншою, але вона також перевершувала найкращі наземні виміри. У тому ж експерименті Tycho було визначено ще й фотометричні параметри того ж мільйона зір. Точність дещо поступалася найкращим наземним вимірам, але фотометрію вперше було зроблено для всього небосхилу одним інструментом. За результатами місії опубліковано два зоряні каталоги, які мають більшу точність та краще задовольняють потреби астрономів, аніж каталоги, створені за результатами наземних спостережень.

Поточні космічні проєкти[ред. | ред. код]

Автоматичний космічний зонд «Rosetta»[ред. | ред. код]

«Rosetta» — космічний зонд, запущений Європейським космічним агентством 2 березня 2004 року. Мета польоту — дослідження комети Чурюмова-Герасименко. Апарат складається з двох частин: власне космічного зонда «Розетта» (англ. Rosetta space probe), що вийшов на орбіту комети, та спускового модуля «Філи» (англ. Philae lander), який здійснив м'яку посадку на комету 12 листопада 2014 року. У серпні 2014 року апарат вперше в історії підійшов упритул до комети та супроводжуватиме її до Сонця.[джерело?]

Місію апарата завершено 30 вересня 2016 року.

Автоматичний вантажний космічний корабель[ред. | ред. код]

Докладніше: Automated Transfer Vehicle

Починаючи із 1995 року, Європейське космічне агентство витратило близько 1,9 мільярда доларів США на проєктування і створення першого вантажного корабля та на створення наземного обладнання для слідкування і керування кораблем. Вартість власне європейського вантажного корабля становить 304 мільйони доларів, а повні витрати на політ одного вантажівника становлять 532 мільйона доларів. У проєкті створення європейського вантажівника брали участь 10 країн. Основні витрати (близько 47 %) несе Франція, доля Німеччини — 24 %, Італії — 13 %. Перший старт здійснено 9 березня 2008 року[11]. Корабель отримав назву «Жюль Верн». Він успішно пристикувався до Міжнародної космічної станції (МКС) 3 квітня та доставив туди близько 5 тонн вантажів.

В подальшому передбачається запускати один корабель кожні 13–15 місяців.

Польоти європейського вантажівника керуються командою із 60 чоловік із центру управління польотами (ЦУП), що розташований у Тулузі (Франція).

Космічний телескоп «Гершель»[ред. | ред. код]

Астрономічний супутник стартував 14 травня 2009 року з космодрому Куру у Французькій Гвіані. Разом з телескопом «Гершель» цієї ж ракетою-носієм було виведено на орбіту астрономічний супутник «Планк». Вартість проєкту (з вартістю об'єднаного запуску) становить приблизно 1,9 мільярда євро[12].

Це найбільший космічний телескоп із діаметром дзеркала 3,5 м, що виконує спостереження в інфрачервоному діапазоні. Його функціонування розраховано на три роки. Основним обмежуючим фактором є випаровування гелію з кріостату, що забезпечує охолодження детекторів до робочої температури у 2K. Кріостат містить близько 2000 літрів рідкого гелію у стані надплинності.

Апарат обертається навколо Лагранжевої точки L2, яка розташована на відстані близько 1,5 млн км від Землі у бік, протилежний Сонцю.

Основна наземна станція, що забезпечує діяльність телескопа — антена глибокого космосу в Нью-Норсії (Австралія), що належить Європейському космічному агентству[джерело?].

Проєкти в розробці[ред. | ред. код]

  • Евклід — космічний телескоп видимого та ближнього інфрачервоного діапазону.
  • Laser Interferometer Space Antenna (LISA) — космічний інтерферометр для виявлення та вимірювання гравітаційних хвиль.
  • Asteroid Impact & Deflection Assessment (AIDA) — вивчення кінетичних ефектів від зіткнення космічного апарату з астероїдом.[13]
  • Jupiter Icy Moons Explorer (JUICE) — космічний апарат для вивчення системи Юпітера, зокрема його супутників. Запуск заплановано на 2022 рік, прибуття до системи Юпітера — 2029 року.
  • Європейський аналог Starlink — Європейське космічне агентство разом з Єврокомісією, країнами союзу, ти приватними компаніями планує витратити 6,8 млрд євро на будівництво супутникової системи до 2027 року.[14][15][16]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в https://brand.esa.int/assets/wording-and-phonetic/
  2. а б SIRENE
  3. Архів преси 20 століття (нім.) — 1908.
  4. а б https://www.esa.int/Space_in_Member_States/France/L_ESA_faits_et_chiffres
  5. https://www.esa.int/About_Us/Welcome_to_ESA/What_is_ESA
  6. https://www.iadc-home.org/member_agencies_list
  7. https://www.ogc.org/ogc/members
  8. esa. Frequently asked questions. European Space Agency. Архів оригіналу за 22 вересня 2018. Процитовано 18 березня 2016. 
  9. ESA budget 2016 by domain. European Space Agency. Архів оригіналу за 12 березня 2016. Процитовано 18 березня 2016. 
  10. ЄКА припиняє співпрацю з Роскосмосом у проектах по Марсу. РБК-Украина (рос.). Процитовано 12 липня 2022. 
  11. Архівована копія. Архів оригіналу за 22 травня 2008. Процитовано 10 серпня 2009. 
  12. Lift-off for European telescopes. Архів оригіналу за 29 жовтня 2009. Процитовано 19 вересня 2009. 
  13. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 лютого 2018. Процитовано 25 липня 2017. 
  14. Press corner. European Commission - European Commission (англ.). Архів оригіналу за 25 серпня 2020. Процитовано 16 лютого 2022. 
  15. Як у Ілона Маска. Європа витратить мільярди на аналог супутників SpaceX. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 16 лютого 2022. Процитовано 16 лютого 2022. 
  16. EU to Build Satellite Internet System to Rival SpaceX's Starlink. PCMAG (англ.). Архів оригіналу за 16 лютого 2022. Процитовано 16 лютого 2022. 

Посилання[ред. | ред. код]