Firefly Aerospace

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Firefly Aerospace
Тип Приватна компанія
Форма власності приватна компанія
Галузь Аерокосмічна промисловість
Спеціалізація Ракетобудування
Попередник(и) Firefly Space Systems,
EOS Launcher
Засновано 2014 рік
Засновник(и) Томас Марк'юзік,
П. Дж. Кінг,
Майкл Блум[1]
Штаб-квартира Flag of the United States.svg США, Сідар-Парк
Попередні назви Firefly Space Systems
Ключові особи Томас Марк'юзік,
Максим Поляков
Продукція Ракети-носії
Власник(и) Максим Поляков
Співробітники США 180,
Україна 160.[2]
Дочірні компанії ТОВ «Файєрфлай Аероспейс Україна»
Сайт www.fireflyspace.com
Код ЄДРПОУ 41324814

CMNS: Firefly Aerospace на Вікісховищі

Firefly Aerospace — приватне аерокосмічне підприємство, зі штаб-квартирою в Остіні (Техас, США), яке розробляє легкі ракети-носії для запуску вантажів у космос. Компанія є прихильником ідеї «Нового космосу» — руху в аерокосмічній промисловості зі збільшення доступності космосу за рахунок технічних інновацій, що мають зменшити вартість запусків і шляхом подолання адміністративних та логістичних обмежень, пов'язаних із залежністю від національних космічних установ.[3]

Історія

Компанія Firefly Space Systems (FSS)[4][5] була заснована в січні 2014 року[4] Томом Марк'юзіком, П. Дж. Кінгом, Майклом Блумом[1] та маленькою групою інженерів за власний кошт. У листопаді того ж року підприємство перебралося з Гоуторна, що в Каліфорнії, до Сідар-Парку в Техасі.

Компанія має офіс та інженерні потужності в Остіні та в Гоуторні, а також купила 87 гектарів землі для випробування двигунів та для виробничих потужностей[6] у Бріггс, що за 80 кілометрів від Остіна.[7]

У 2014 році підприємство придбало обладнання для виготовлення композитних баків та випробувало прототип такого баку у Космічному центрі Маршалла.[7] Перше вогневе випробування двигуна FRE-R1 (Firefly Rocket Engine Research 1) відбулося 10 вересня 2015 року.[8][9]

В жовтні 2016 року, після втрати підтримки головного інвестора, фірма була змушена відправити весь свій персонал у відпустку.[10] Причиною відмови у фінансуванні могла стати судова тяжба між Virgin Galactic і Firefly. Том Марк'юзік, засновуючи фірму, вже мав досвід роботи в двигунобудуванні у компаніях хвилі «Нового космосу»: SpaceX, Virgin Galactic і Blue Origin.[7] На думку Virgin, засновник Firefly використав деякі їхні розробки. Проте прямих доказів цього так і не знайшли.[11] В результаті ситуації, що склалася, у квітні 2017 року компанія Firefly була змушена оголосити банкрутство.[12]

Всі активи підприємства, а також патенти і ліцензійні угоди, викупив український підприємець Максим Поляков.[11] На базі раніше заснованої ним компанії EOS Launcher та купленої Firefly Space Systems було створено Firefly Aerospace. Загальний обсяг інвестицій, вкладених Поляковим в FSS, склав $ 75 мільйонів.[13]

17 травня 2018 року компанія Firefly Aerospace відкрила в українському місті Дніпрі свій науково-дослідницький центр. У його штаті щонайменше 150 співробітників. Центр устатковано промисловими 3D-принтерами, призначеним для високоякісного друку металом та новітнім металообробним обладнанням. Також компанія має офіси у Вашингтоні та Токіо.[14]

В 2018 році Firefly Aerospace отримала дозвіл ВПС США на використання стартового майданчика SLC-2W на авіабазі Ванденберга.

У листопаді 2018 в рамках програми «Комерційні місячні вантажні послуги» (англ. Commercial Lunar Payload Services) NASA обрала Firefly Aerospace однією з компаній для виконання 10-річних контрактів на доставку вантажів із загальною вартістю за весь період у 2,6 мільярди доларів.[15][16]

У 2019 компанія Firefly Aerospace підписала договір про співпрацю з Aerojet Rocketdyne, колишнім підрозділом Boeing.[17][18]

У листопаді 2019 року успішно пройшли випробування двигунів 1 і 2 ступенів. Команда готується до першого запуску ракети-носія «Альфа», який запланований на 2020 рік зі стартового майданчика SLC-2W авіабази Ванденберг.

У 2019 році військово-повітряні сили США обрали Firefly для участі в програмі Orbital Services Program-4 (OSP-4).[19]

Ракети-носії

Максим Поляков та Президент України Петро Порошенко на відкритті науково-дослідницького центру. На плакаті зображені моделі «Альфа», «Бета» та «Гамма».

Firefly α

Докладніше: Firefly Alpha

Киснево-гасова ракета Firefly α розроблена для запуску малих супутників. Вона здатна виводити до 1 т на низьку навколоземну орбіту, 500 кг на високу та до 600 кг — на геліосинхронну.

Планується, що «Альфа» запускатиметься два рази на місяць.

Firefly β

Модель «Бета» є подальшим розвитком моделі «Альфа». Це 2,5-ступенева ракета-носій, здатна підняти 4 т на низьку навколоземну орбіту, а також вивести корисний вантаж до 3 т на геоперехідну орбіту.

У конструкції ракети використовуються карбонові композитні баки та рідинні двигуни LOx/RP-1.

Планується зробити «Бету» ракетою багаторазового використання.[13]

Firefly γ

«Гамма» буде ракетопланом.

Див. також

Примітки

  1. а б Spacevidcast (now TMRO -- see new channel) (24 August 2014). Firefly Space - 7.26 — через YouTube. 
  2. 8 ракет в год. Кто задумал возродить космический бизнес в Украине [8 ракет у рік. Хто задумав відродити космічний бізнес в Україні]. ЛIГА.Tech (ru). 29.12.2018. 
  3. Hutchinson, Lee (2014-11-30). Firefly Space Systems charges full-speed toward low Earth orbit. ars Technica. Архів оригіналу за 2014-12-03. Процитовано 2014-12-01. 
  4. а б Aron, Jacob (8 July 2014). Next generation of space cowboys get ready to fly. Newscientist.com. Процитовано 5 October 2014. 
  5. Firefly Space Systems unveils Alpha launch vehicle design with aerospike engine. Gizmag.com. Процитовано 5 October 2014. 
  6. Episode 15: DOWNLINK--Firefly Space Systems — Interview. The Orbital Mechanics. Процитовано 24 June 2015.
  7. а б в Morring, Frank, Jr. (2014-08-25). SpaceX Alum Goes After Falcon 1 Market With Firefly. Aviation Week. Архів оригіналу за 2014-12-03. Процитовано 2014-10-17. 
  8. First Rocket Engine Test a Success for Firefly Space Systems Архівовано 26 жовтень 2016 у Wayback Machine., press release, 10 September 2015, accessed 17 December 2015.
  9. Wall, Mike (2015-09-10). New Firefly Rocket Engine Passes Big Test, Will Launch Small Satellites. Space.com. Процитовано 2016-01-08. 
  10. Foust, Jeff (2016-10-03). Firefly Space Systems furloughs staff after investor backs out. SpaceNews. Процитовано 2016-10-03. 
  11. а б Павло Волошин (13.05.2017). Український підприємець викупив американську ракетну компанію Firefly. Національний промисловий портал. 
  12. Cornin, Mike (13 April 2017). Grounded: Austin-area space launch company finally files for bankruptcy. Austin Business Journal. Процитовано 9 May 2017. 
  13. а б Стас Ямковой (15 Мая 2017). Максим Поляков перезапустил космический проект Firefly Aerospace. AIN.UA. 
  14. Firefly Aerospace Opens Research and Development Center in Dnipro, Ukraine [Firefly Aerospace відкриває науково-дослідницький центр у Дніпрі, в Україні] (EN). Firefly Aerospace. May 23th, 2018. 
  15. Daines, Gary (2018-11-29). Firefly Aerospace Concept for Launch Vehicle with Moon Lander. NASA. Процитовано 2020-01-09. 
  16. Компанія українця потрапила в програму NASA з бюджетом понад 2,6 мільярда доларів. Економічна правда (uk). Процитовано 2020-01-09. 
  17. Украинская компания Firefly будет использовать разработки Rocketdyne для своих ракет - Техно 24. 24 Канал (en). Процитовано 2020-01-09. 
  18. Firefly partners with Aerojet Rocketdyne, mulls AR1 engine for Beta launch vehicle. SpaceNews.com (en-US). 2019-10-18. Процитовано 2020-01-09. 
  19. ВВС США выбрали украинскую Firefly для спецмиссий на орбиту. LIGA. 2019-10-11. Процитовано 2020-01-09.