Зоря Пшибильського

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з HD101065)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
HD101065
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 11h 37m 37,04s
Схилення -46° 42′ 34,9″
Видима величина (V) 8,02[1]
Характеристики
Спектральний клас суперечливий
показник кольору U−B 0,00
яскравість B 8,937±0,010[2]
показник кольору B−V 0,757±0,018[2]
яскравість V 8,093±0,008[2]
Тип змінності roAp
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y 0,44
індекс m1 0,43
індекс c1 -0,01
індекс Hβ 2,64[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 8,160[2]
Мінімальна яскравість 8,230[2]
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) км/сек
Власний рух (μ) за пр. піднес.: -47,30± 0,60[2] мас/рік

за схиленням: 33,93± 0,81[2] мас/рік

Паралакс (π) 7,95 ± 1,07[2] мас
Відстань 410,26 світлових років
125,79 парсек
Подробиці
Маса M
Інші позначення
HD 101065,

HIP 56709,

CD-46 7232
Посилання
SIMBADдані для HD101065


Зоря Пшибильського (HD101065)хімічно-пекулярна зоря у сузір'ї Центавра на відстані близько 410 світлових років від Сонця[2]. Має видиму зоряну величину в смузі V близько 8,0[1]. Зоря є прототипом швидко осцилюючих Ap-зір та вважається однією з найцікавіших хімічно-пекулярних зір[3][4].

Дослідження

Перші дослідження зорі зробив 1961 року польсько-австралійський астроном Антонін Пшибильський[5]. Він передбачив у зорі наявність потужного магнітного поля та аномальний вміст хімічних елементів[6].

1978 року Куртц виявив чіткі пульсації блиску з невеликою амплітудою (ΔB≈0.012m) та основним періодом близько 12 хвилин[6].

Спектральна класифікація

Хоча ефективна температура зорі становить близько 6600 К (що відповідає спектральному класу F3), однак у її атмосфері виявлено аномалії, які характерні для гарячих магнітних зір. Більшість ліній поглинання належить не групі заліза, які характерні для зір із подібними параметрами зоряних атмосфер (T=6600K, lg_g=4,2). Здебільшого ідентифікують лінії поглинання лантаноїдів, зокрема ідентифіковано лінії поглинання технецію та прометію. Відзначено високий вміст літію та аномально співвідношення ізотопів кальцію. У каталозі Гіппаркоса зорі призначено спектральний клас B5p[3].

Магнітне поле

Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу наявних ліній металів становить 2241,3± 450,0 Гаус.[7]

Див. також

Джерела

  1. а б в Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. а б В.Ф. Гопка, О.М. Ульянов, С.М. Андриевский. О гипотезе, позволяющей объяснить природу звезды Пшибыльского (HD 101065) : [рос.]. — Кинематика и физика небесных тел. — 2008. — Т. 24, вип. 1. — С. 50-60.
  4. Przybylski's Most Unusual Star. C. Cowley. Архів оригіналу за 2012-05-05. (англ.)
  5. Przybylski, A. A G0 Star with High Metal Content. — Nature. — 1961. — Т. 189, вип. 4766.
  6. а б Н.Г. Михайлицька. Ідентифікація ліній поглинання рідкоземельних елементів у ділянці спектру λλ 610.25−610.57 нм roAp-зір HD 101065, HD 134214, HD 137949, HD 24712. — 2010. — Т. 26. — С. 41-55.
  7. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631