Відмінності між версіями «I Українська антарктична експедиція»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
м (Стефанко1982 перейменував сторінку з I. Українська антарктична експедиція на I Українська антарктична експедиція поверх перенаправлення)
Рядок 17: Рядок 17:
 
== Історія ==
 
== Історія ==
 
[[Файл:Над станцією Академік Вернадський було піднято український прапор, 6 лютого 1996р.jpeg|міні|праворуч|220пкс|Над станцією Академік Вернадський було піднято український прапор, 6 лютого 1996р.]]
 
[[Файл:Над станцією Академік Вернадський було піднято український прапор, 6 лютого 1996р.jpeg|міні|праворуч|220пкс|Над станцією Академік Вернадський було піднято український прапор, 6 лютого 1996р.]]
Українська антарктична станція «Академік Вернадський» до 1996 року належала Великій Британії і носила ім’я Фарадея.
+
Українська антарктична станція «Академік Вернадський» до 1996 року належала Великій Британії і носила ім’я [[Майкл Фарадей|Фарадея]].
   
Наукову базу на Аргентинських островах (Західна Антарктика) британці заснували під час експедиції на Землю Греяма в 1934-1937 рр. Як постійно діюча метеорологічна обсерваторія база почала працювати на острові Вінтер з 1947 році. У 1954 р. станцію було перенесено на мис Марина острова Галіндез.
+
Наукову базу на [[Аргентинські острови|Аргентинських островах]] (Західна [[Антарктика]]) британці заснували під час експедиції на [[Земля Ґреяма|Землю Греяма]] в 1934-1937 рр. Як постійно діюча метеорологічна обсерваторія база почала працювати на острові Вінтер з 1947 році. Саме на цій базі британські вчені зробили відкриття - виявили існування озонової діри. У 1954 р. станцію було перенесено на мис Марина [[Галіндез (острів)|острова Галіндез]].
   
З 1994 р. по лютий 1996 р. тривав процес передачі станції Україні. Це був жест доброї волі уряду Великої Британії. Адже після розпаду СРСР Росія оголосила себе його спадкоємицею, а відтак на прохання України в рамках розподілу активів колишнього СРСР передати одну з п’яти функціонуючих на той момент антарктичних станцій відповіла відмовою.
+
З 1994 р. по лютий 1996 р. тривав процес передачі станції Україні. Це був жест доброї волі уряду Великої Британії. Адже після розпаду [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] Росія оголосила себе його спадкоємицею, а відтак на прохання України в рамках розподілу активів колишнього СРСР передати одну з п’яти функціонуючих на той момент антарктичних станцій відповіла відмовою. Британія передала станцію Україні безоплатно, проте остання британська експедиція, яка працювала на "Фарадеї", попрохала у своїх українських колег, які приїхлаи приймати станцію, символічної платні в один фунт стерлінгів<ref>{{Cite web|title=С легким паром, пингвины! Как украинские полярники встретили новогодние праздн|url=https://focus.ua/ukraine/417467-antarkticheskaya-kutya|website=ФОКУС|accessdate=2020-01-31|language=ru}}</ref>. Зараз ця монета перебуває на станції "Академік Вернадський", вона вмонтована у шинквас [[Бар «Фарадей»|бару "Фарадей"]].
   
​​​21 листопада 1994 р. Міжнародний фонд “Відродження” виділив 12 000 доларів на проект “Україна повертається в Антарктиду”. 5 грудня 1994 р. на станцію Фарадей прибули четверо українських фахівців – Юрій Оскрет (забезпечення станції), Г. Міліневський (наукові програми), О. Люшнівський (зв’язок) та В. Гергієв (дизельне господарство) – і працювали там по 15 лютого 1995 р.
+
​​​21 листопада 1994 р. Міжнародний фонд “Відродження” виділив 12 000 доларів на проект “Україна повертається в Антарктиду”[http://uac.gov.ua/vernadsky-station/station-history/]. 5 грудня 1994 р. на станцію Фарадей прибули четверо українських фахівців – Юрій Оскрет (забезпечення станції), Г. Міліневський (наукові програми), О. Люшнівський (зв’язок) та В. Гергієв (дизельне господарство) – і працювали там по 15 лютого 1995 р.
   
20 липня 1995 р. в Лондоні Посол України у Великій Британії Сергій Комісаренко та міністр закордонних справ Великої Британії Девід Девіс обмінялися дипломатичними нотами про передачу Україні антарктичної станції «Фарадей», а Петро Гожик, директор Центру антарктичних досліджень, і очільник Британської антарктичної служби Бері Хейвуд того ж дня підписали відповідний Меморандум про взаєморозуміння. ​
+
20 липня 1995 р. в Лондоні Посол України у Великій Британії [[Комісаренко Сергій Васильович|Сергій Комісаренко]] та міністр закордонних справ Великої Британії [[Девід Девіс (британський політик)|Девід Девіс]] обмінялися дипломатичними нотами про передачу Україні антарктичної станції «Фарадей», а [[Гожик Петро Федосійович|Петро Гожик]], директор Центру антарктичних досліджень, і очільник Британської антарктичної служби Бері Хейвуд того ж дня підписали відповідний Меморандум про взаєморозуміння. ​
   
Відтак почалася підготовка команди зимівників першої Української антарктичної експедиції. 28 листопада 1995 р. і 7 лютого 1996 р. на станцію прибувають дві групи зимівників, і команда з 12 осіб починає роботу.
+
Відтак почалася підготовка команди зимівників першої Української антарктичної експедиції. 28 листопада 1995 р. і 7 лютого 1996 р. на станцію прибувають дві групи зимівників, і команда з 12 осіб починає роботу<ref>{{Cite web|title=Українській антарктичній станції – 23 роки. Як усе відбувалося?|url=http://uac.gov.ua/ukra%d1%97nskij-antarktichnij-stanci%d1%97-23-roki-yak-use-vidbuvalosya/|website=UAC|date=2019-02-05|accessdate=2020-01-31|language=uk|first=Зварич|last=Олена}}</ref>.
   
 
== Транспорт ==
 
== Транспорт ==

Версія за 11:36, 31 січня 2020

I Українська антарктична експедиція
Емблема Перша українська антарктична експедиція.png
Країна Україна Україна
Дата початку 23 січня 1996
Дата закінчення 15 травня 1997
Керівник Геннадій Міліневський
Склад
12 учасників.


I Українська антарктична експедиція — перша наукова експедиція на українську антарктичну станцію Академік Вернадський у період з січня 1996 по травень 1997 року.[1]

Історія

Над станцією Академік Вернадський було піднято український прапор, 6 лютого 1996р.

Українська антарктична станція «Академік Вернадський» до 1996 року належала Великій Британії і носила ім’я Фарадея.

Наукову базу на Аргентинських островах (Західна Антарктика) британці заснували під час експедиції на Землю Греяма в 1934-1937 рр. Як постійно діюча метеорологічна обсерваторія база почала працювати на острові Вінтер з 1947 році. Саме на цій базі британські вчені зробили відкриття - виявили існування озонової діри. У 1954 р. станцію було перенесено на мис Марина острова Галіндез.

З 1994 р. по лютий 1996 р. тривав процес передачі станції Україні. Це був жест доброї волі уряду Великої Британії. Адже після розпаду СРСР Росія оголосила себе його спадкоємицею, а відтак на прохання України в рамках розподілу активів колишнього СРСР передати одну з п’яти функціонуючих на той момент антарктичних станцій відповіла відмовою. Британія передала станцію Україні безоплатно, проте остання британська експедиція, яка працювала на "Фарадеї", попрохала у своїх українських колег, які приїхлаи приймати станцію, символічної платні в один фунт стерлінгів[2]. Зараз ця монета перебуває на станції "Академік Вернадський", вона вмонтована у шинквас бару "Фарадей".

​​​21 листопада 1994 р. Міжнародний фонд “Відродження” виділив 12 000 доларів на проект “Україна повертається в Антарктиду”[1]. 5 грудня 1994 р. на станцію Фарадей прибули четверо українських фахівців – Юрій Оскрет (забезпечення станції), Г. Міліневський (наукові програми), О. Люшнівський (зв’язок) та В. Гергієв (дизельне господарство) – і працювали там по 15 лютого 1995 р.

20 липня 1995 р. в Лондоні Посол України у Великій Британії Сергій Комісаренко та міністр закордонних справ Великої Британії Девід Девіс обмінялися дипломатичними нотами про передачу Україні антарктичної станції «Фарадей», а Петро Гожик, директор Центру антарктичних досліджень, і очільник Британської антарктичної служби Бері Хейвуд того ж дня підписали відповідний Меморандум про взаєморозуміння. ​

Відтак почалася підготовка команди зимівників першої Української антарктичної експедиції. 28 листопада 1995 р. і 7 лютого 1996 р. на станцію прибувають дві групи зимівників, і команда з 12 осіб починає роботу[3].

Транспорт

Учасники першої експедиції вилетіли з Києва 23 січня 1996 року, за три дні були вже в аргентинському порту Ушуайа (найпівденніше місто на планеті, знаходиться на острові Вогняна Земля, на березі протоки Бігля), звідки судно «Борис Петров» 1 лютого доставило їх на колишню британську станцію Фарадей – починаючи з цього дня, Академік Вернадський.[4]

Склад експедиції

Команда Першої зимівлі у повному складі - середина зими.
  • Геннадій Міліневський - начальник станції, геофізик, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, к.ф-м.н., Завідувач НД лабораторії фізики космосу.
  • Павло Крушеницький - заст.начальника станції з технічних питань;
  • Андрій Сидоровський - механік-дизеліст;
  • Володимир Бахмутов - геофізик;
  • Володимир Павлік - лікар;
  • Володимир Рязанов - кухар;
  • Владислав Тимофєєв - метеоролог;
  • Леонід Говоруха - гляціолог;
  • Сергій Гордієнко - спеціаліст з виживання;
  • Євген Гур'янов - електрик;
  • Роман Братчик - адміністратор зв'язку;
  • Олександр Янцелевич - метеоролог; [5]

У культурі

Перша Українська експедиція до Антарктиди має місце у сюжеті роману Андрія Куркова «Пікнік на льоду» (1996), що перекладений більш ніж 30-ма мовами.

Галерея

Примітки