Mappa mundi

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Середньовічний світ на Лондонському псалтирі

Mappa mundi (у перекладі з лат. «карта світу») — загальна назва географічних карт європейського Середньовіччя. Їх особливість полягала в тому, що вони призначалися не для практичного застосування, скажімо, при навігації (на відміну від пізніших портуланів), а для наочної ілюстрації християнської картини світобудови.

Основоположником середньовічної картографії вважається автор VIII століття, Беата з Лієбани, який відштовхувався у своїх побудовах від Аристотеля, Птолемея та Ісидора Севільського[1]. Одна з найбільш ранніх пам'яток — Меровінзька карта з Альбі (близько 730 року). Території на ранніх картах зображувалися вкрай схематично. У завдання їх укладачів (переважно монахів) не входила передача пропорційного співвідношення тих чи інших географічних об'єктів.

Найпоширеніші були mappa mundi, складені за принципом Т і О. На цих картах суша утворювала коло, розділений на три частини Середземним морем і пов'язаними з ним водоймами у формі літери Т. Для середньовічного розуму це була найбільш раціональна і гармонійна концепція світобудови, яка не суперечила географічним знанням того часу. На деякі карти наносилися виділені ще Аристотелем кліматичні зони — від арктичної до екваторіальної.

До XX століття вціліло близько 1100 картографічних пам'яток Середньовіччя — діаметром від декількох сантиметрів до трьох з половиною метрів (Ебсторфська карта)[1]. Після втрати Ебсторфської карти найбільшою є подібна до неї Херефордська карта. Настінні карти такого масштабу є стислими енциклопедіями середньовічних знань: на них достатньо місця для зображення сторін світу, біблійних оповідань, міфологічних тварин і рослин, а також заморських племен.

У пізньому середньовіччі на зміну mappae mundi приходять портулани — карти узбереж, значення яких було більше прикладним. Вінцем середньовічної картографії можна вважати Каталанський атлас 1375 р., який досить точно передає обриси Європи, і італійські гібриди mappa mundi з портуланами (як, наприклад, карта фра Мауро з венеціанської бібліотеки Марчіано, яка датується 1459 роком).

Див. також

Примітки

Література

  • (англ.) The History of Cartography : Cartography in Prehistoric, Ancient, and Medieval Europe and the Mediterranean / J. B. Harley and David Woodward (eds.). — Chicago and London : Chicago and London, 1987.

Посилання