Supraphon (новели, повість)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 12:15, 17 липня 2020, створена АтаБот (обговорення | внесок) (→‎top: синтаксис файлу в картці за допомогою AWB)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Supraphon»
Supraphon.jpg
Автор Олександр Клименко
Дизайн обкладинки Олександр Клименко
Країна Україна Україна
Мова українська
Жанр новели, повість
Місце Україна
Видавництво «Твердиня»
Видано 2006
Тип носія друк (оправа)
Сторінок 136
ISBN 966-8770-57-9

«Supraphon» — перша книжка Олександра Клименка, до якої ввійшли новели та повість «Пазл пазлів». Вийшла друком у 2006 році у видавництві «Твердиня».

Назва книжки відсилає до чеської фірми звукозапису «Supraphon», дизайн видання — до формату вінілових платівок. Книжка складається з двох розділів — Side A та Side B.

Авторка передмови Алла Загайкевич. Художнє оформлення Олександра Клименка.

Зміст[ред. | ред. код]

Алла Загайкевич. Передмова[1]

SIDE 1

  • Останнє зникнення Sancho Пархоменка
  • Під сонцем
  • Фрегат
  • Мінус метафізика
  • Мавпа and Smirnoff
  • Звідусіль
  • Останнє зникнення Sancho Пархоменка
  • Найкращі дні
  • Вулицею Сведенборґа
  • Кво вадіс, Гришо?
  • Гранітний пантеон
  • У затінку дівчат-квіток
  • Фізрук Іван Семенович — він десь там ↑ (Оля Трояндова — комсорг↓)
  • Тоіді-Монгол
  • Льончик Салітьор
  • Микола Dікон
  • Невиліковний Й. Б.
  • Lucy in the Sky
  • Supraphon
  • Вальс маленьких лебедів

SIDE 2

  • Пазл пазлів
  • Невиліковний Й. Б. (Remixed by DJ Strelnikov)

Анотації[ред. | ред. код]

Видавництво «Твердиня» подає:

До книги-«платівки» О. Клименка увійшли новели та повість, написані протягом 2003–2006 років. Деякі тексти були опубліковані в часописах «Четвер» (№ 18, 2003)[2] та «Ї» (№ 35, 2004)[3]. Персонажі «Supraphon’у», просякаючи ілюзорністю існування, із зацятою ніжністю (кожен на свій манер) накопичують у собі життя, наче виконують священний ритуал. Вони вибудовують зі скалок-пазлів власну реальність, продовжуючи любити те, що завжди любили. І вони свідомо зникають у хороброму, сяйливому ніщо, з якого свого часу з’явилися на світ, — разом зі своїми мелодіями, віршами, разом із сонцем, деревами, паперовими квітами та намальованою водичкою. Їхній прихід — спокійний, їхнє щезнення — непомітне.

Олександр Клименко[4]:

«У 2006 році вийшла друком моя перша прозова книжка з музичною назвою «Supraphon». Люблю цю книжку, писану на самоті, бо, працюючи над нею, я навіть не здогадувався про існування читачів, а тому не думав про них. А це велика радість — не залежати від читацької думки: коли птахи свідомості перебувають на волі, тоді ніщо не обмежує творчої свободи. Я завжди знав, що маю написати оту першу книжку — написати своїми словами. Однак не здогадувався, яку саме назву матиме книжка.

Я закінчив Житомирське музичне училище та Київську консерваторію. Багато років у складі гурту «САТ» грав на баяні сучасну імпровізаційну музику і академічний авангард. А ще я постійно слухав музику — класику, рок, джаз, фольклор. У роки радянської «залізної завіси», яка забезпечувала ізоляцію від західного світу, відсутність інформації була однією з найбільших проблем. Тому все, що тоді сприяло вирішенню цієї проблеми і формувало мій світогляд, сьогодні пригадую з особливою вдячністю. Одним із якісних інформаційних джерел були для мене вінілові платівки чехословацької фірми грамзапису «Supraphon» з імпровізаціями Іржі Стівена, Рудольфа Дашека, Адама Маковіча й інших джазових — і не лише джазових — виконавців. Тож написавши книжку, в якій і на мить не забував про музику, назвав її коротко — «Supraphon». А тоді сів за комп’ютер і зробив дизайн, щоб алюзія була максимальною: квадратна книжка з намальованою на обкладинці супрафонівською платівкою і конверт для книжки — майже платівковий. Окрім того, новели і повість, що ввійшли до «Supraphon’у», за платівковою аналогією утворювали відповідні книжкові розділи — side A, side B».

Євген Баран:

Тут багато різних історій, їхня алогічність і сюрреальність очевидна. Так само, як і криза спілкування у героїв цих історій. І немає значення, звідки вони: хутір, село, селище, містечко, місто, столиця... Немає значення їх соціальний стан і статус. У всіх цих героїв гостро відчувається майже фізичний біль за ідеальним спілкуванням. А тому їхній стан самотности, який вони прагнуть подолати у снах-візіях чи реальній ірреальності, є діагнозом суспільним, а не індивідуальним. Це варіант мовного (мовленнєвого) Апокаліпсису: коли будь-яке слово краще за мовчання, і будь-яке мовчання є золотом по відношенню до мовленого слова...

Тут переплетене життя із смертю, навіть можна сказати — переплетена смерть із смертю — смерть психологічна із смертю механічною, фізичною. Тут дуже мало життя, якийсь суцільний сурогат. Тут дуже мало реального, хіба що смерть, як єдина невіртуальна реальність...

А ще тут багато мовних, стилістичних нашарувань. Постійних цитувань. Рядки пісень. Рок і джаз. Фрагменти текстів і їх переспіви (Д. Унгаретті, Р. Бредбері, Х. Кортасара, Й. Бродського, М. Хвильового, Т. Ружевича... аж до псалмів Давидових) [...].

Це дуже сумна, ностальгійно-елегійна мелодія, з різноманітними перепадами, що навіює відповідні думки і настрій. Її позитив у тому, що повертає тебе у світ минулої реальности, аби ти спробував змінити світ нереального майбутнього. І як така, ця мелодія звучить як оптимістична трагедія.

Рецензії[ред. | ред. код]

Переклади[ред. | ред. код]

Окремі новели перекладено чеською і білоруською мовами в антології сучасного українського оповідання «Ukrajina, davaj, Ukrajina!» («Фрегат»)[5] та збірці «Думы і песні Валыні» («Під сонцем»).

2015 року у видавництві «Větrné mlýny» вийшла друком книжка О. Клименка «Nejlepší dny»[6], до якої ввійшли новели з «Supraphon’у» — «Під сонцем», «Найкращі дні».

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Останнє зникнення Sancho Пархоменка. Мавпа and Smirnoff. Мінус метафізика / Четвер. — 2003, № 18. — С. 272-275.
  • Supraphon / Ї. — 2004, № 35.
  • Блакитна експансія / Березіль. — 2008, № 9-10. — С. 50-61.

Посилання[ред. | ред. код]