Total War: Rome II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Total War: Rome II
Розробник The Creative Assembly
Видавець Sega
Дистриб'ютор Steam
Жанр(и) Покрокова стратегія, тактика в реальному часі
Платформа Microsoft Windows, OS X
Дата випуску
Microsoft Windows
3 вересня 2013
OS Х
3 вересня 2014
Режим гри Одиночна гра, багатокористувацька гра
Мова англійська
Технічні деталі
Рушій Warscape
Носій DVD і цифрова дистрибуція
Total War
Попередня гра Rome: Total War і Total War: Shogun 2d
Офіційний сайт

Total War: Rome II — Комп'ютерна гра у жанрі покрокової стратегії. Була розроблена компанією Creative Assembly та видана компанією Sega. Версія під Microsoft Windows вийшла 3 вересня 2013 року, а під OS X рівно через рік, 3 вересня 2014 року. Восьма гра з серії Total War. Total War: Rome II є спадкоємцем та римейком Rome: Total War.

Геймплей

Як і у випадку з іншими проектами серії Total War, у Total War: Rome 2 основною метою є побудування величної імперії. Гра поділяється на тактичну та стратегічну частини. Розробниками було здійснено ряд нововведень, які суттєво спрощують гру. Завдяки новому рушію Warscape, стала можливою реалізація нової камери від першого обличчя під час бою. Таким чином розробники надали процесу битви більшої атмосферності. Тепер можна спостерігати за реакцією військових на події під час битви, а також здійснювати управління артилерією власноруч [1]

Відтепер здійснювати рух військовими на стратегічній мапі можна у декількох режимах. Це дозволяє випробовувати різні тактика у війні з ворогом. Наприклад, режим "форсований марш" дозволяє арміям та флоту рухатись на більш дальні дистанції, але робить їх уразливим для можливих засідок. Обороний режим довзоляє армії стати табором та збудувати укріплення, в такому разі є істотні шанси на перемогу війська з переважаючою чисельністю. Засідка дозволяє армії заховатися та застати ворожу армію зненацька. Максимальна чисельність одної одиниці армії та флоту сягає 20 загонів, при обов'язковому керівництві генерала або адмірала. Кількість армій залежить показника Imperium, тобто ступінь влади, яку має ваша фракція. Збільшити показник Imperium можна, захоплюючи нові регіони та виконуюючи завдання. Також можна перейменовувати армії та змінювати їх символ[2].

Генерали та флотоводці формують армії. Їх можна вибрати як з правлячої партії, тобто ігрової, та з оппозиціонної. Коли армія перебуває у режимі набору військ, вона не може рухатися. Генерали та адмірали отримують очки досвіду та підвищують свій рівень, що дозволяє призначити особливості генералу та армії. У грі присутня можливість приймати державні рішення. Наприклад, у результаті громадянської війни можна перетворити Римську республіку на імперію [3].

Розширилися можливості флоту, який тепер став відігравати важливу роль у геймплеї. Можна штурмувати місто одночасно з моря та землі. Тепер команду можна десантувати з кораблів на землю [4]

У грі присутні три види агентів: сановник, воїн та шпигун. У кожної фракції свої назви агентів. За допомогою їх можна знищити ворожого полководця та навіть цілу армію, підірвати настрій населеення, сприяти корупції і тд. Також агенти відтепер зможуть покращити життя у самій державі. Шпигун може розвинути шпигунську мережу і виявляти ворожих агентів; воїн може підіймати настрій населенню, розповідаючи про славетні подвиги військових; Сановник може давати поради щодо благоустрою, таким чином зменшуючи рівень корупції у державі[5].

Була суттєво перероблена дипломатія. Відтепер існує так звана шкала довіри. Якщо гравець поводиться надто зухвало, порушуючи угоди із союзниками, думка фракцій стосовно гравця буде змінюватись у гіршу сторону. Якщо фракція на геополітичній арені буде вести більш-менш чесну гру, поважаючи укладенні договори та союзи, допомагаючі іншим фракціями під час військових дій, рівень довіри буде зростати.

Велика кампанія

Події гри охоплюють період класичного античного періоду. Кампанія стартує у 272 року до нашої ери та триває на протязі майже трьохсот років. Мапа кампанії охоплює території від сучасного сучасного Афганістану та Сибірі на Сході до Західної Європи, від Скандинавії на півночі до пустелі Сахари на Півдні. Мапа поділена на 173 регіони, які сгруповані у 57 провінцій. Провінція може містити в собі від 2-ох до 4-ох регіонів. Кожний регіон провінції може бути захоплений поступово, тобто провінція може належати одразу декільком фракціям. Володіння цілою провінцією надає гравцеві змогу реалізовувати політичні та адміністративні заходи щодо облаштування та покращення провінції. Кожна провінція має так звану столицю, як правило це найбільше місто, оточене стінами. Такі міста захоплювати важче, оскільки облога та штурм потребують іноді будування спеціальних машин, а також підтримки з моря, якщо місто портове. У кожному місті автоматично формуються загони самооборони, чисельність яких залежить від розміру міста. Види військ також змінюються з перебудуванням будівель. Важливу роль грає настрій громадян, якщо він опуститься до позначки -100, почнеться повстання. Якщо територія захоплена в іншої фракції, повстануть борці за незалежність; якщо це рідна територія — місцеві бунтівники. Найбільш проблемним видом повстання є повстання рабів(на мапі біля певного міста з'являється повний загін).

Головна мета гравця у Великій кампанії — провести свою державу крізь віки, та виконуючи завдання, оволодіти майже усією мапою.

Фракції

Всього у Великій кампанії існує 117 фракцій, 32 з яких ігрові. Перші 8 були доступні від початку, а решта була додана з виходом спеціальних DLC. Фракції мають культурний підрозділ на 10 груп: Латинська, еллінистична, пунійська, германська, кельтська, кочівницька, східна, балканська, іберійська та британська культури. У кожної культури є свої переваги та недоліки. Кожна культура представлена однією, або декількома фракціями:
Латинська — Римська республіка
Пунійська — Карфаген
Балканська- Одриське царство, Ардієї, Гети та Тіла
Кельтська — Нервії, Арверни, Бойі та Галати
Елліністична- Імперія Селевкідів, Бактрія, Македонія, Афіни, Єгипет, Епір, Сіракузи, Пергам, Кіммерія, Массилія та Колхіда.
Іберійська — Ареваки та Лузитани
Кочівницька — Царські Скіфи, Массагети та Роксолани
Східна — Вірменія, Парфія та Понт
Германська — Свеби
Британська — Іцени
У кожної фракції є свої: правляча партія, на боці якої виступає гравець, та оппозиція. Якщо влада якоїсь зі сторін буде сильно переважати над іншою, почнеться громадянська війна, в результаті якої, змінюється політичний устрій держави. Так Римська республіка може стати імперією і тд.

Примітки