Électricité de France

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Електроенергетична компанія Франції
Électricité de France
EDF
Тип бізнес
підприємство і публічна компанія
Форма власності акціонерне товариство з радою директорів s.a.i.d[1]
Галузь електроенергетика
Спеціалізація енергетична компаніяd
Попередник(и) Compagnie d'Électricité de l'Ouest Parisiend[2]
Засновано 8 квітня 1946
Засновник(и) Марсель Поль
Штаб-квартира Франція Париж
Продукція електрика
газ
Виторг 72.874 млрд.€ (2014)
Операційний прибуток (EBIT) 17.279 млрд.€ (2014)
Чистий прибуток 3.701 млрд.€ (2014)
Власник(и) Держава - 84,44%
Інституціональні інвестори - 13,59%[3]
Співробітники 158.161 (2014)
Дочірні компанії
  • EDF Renewablesd, RTEd, British Energyd, Transalpina di Energiad[4], EDF Energy, Luminusd, Fédération de Recherche PhotoVoltaïqued, Laboratoire Sciences de l'Univers au Cerfacsd, Groupe de Physique des Matériauxd, Laboratoire de Biodiversité et Biotechnologies Microbiennesd, Fondation d'entreprise Groupe EDFd, Enedisd, EDF (United States)d, EDF ENRd, Les Renardièresd, Q112131947?, Q113735966?, NUWARDd[5][6], Q118347002? і E.D.F. International S.A.d[7]
  • Структурні підрозділи EDF Energy, EDF Luminus
    Член MEDEE Кластерd
    www.edf.com
    Мапа
    CMNS: Électricité de France у Вікісховищі

    Електроенергетична компанія Франції (ЕКФ) (фр. Électricité de France, EdF) — найбільший виробник електроенергії у світі станом на 2010 рік[8]. У 2013 році відповідно до рейтингу Fortune Global 500 входить до списку найбільших компаній світу, займаючи 77-е місце[9].

    27 листопада 2013 року уряд України уклав угоду про розподіл продукції з компаніями Électricité de France, Eni, ТОВ «Води України» та ДАТ «Чорноморнафтогаз» щодо розробки вуглеводневих площ на шельфі Чорного моря, відповідно до якої доля EdF у проекті становить 5 %[10].

    Électricité de France має у своєму підпорядкуванні 59 блоків АЕС та забезпечує електроенергією 25 млн домогосподарств.

    Атомні електростанції EDF на території Франції[ред. | ред. код]

    1. АЕС Бельвіль (Belleville)
    2. АЕС Блайе (Blayais)
    3. АЕС Бюже (Bugey)
    4. АЕС Каттном (Cattenom)
    5. АЕС Шо (Chooz)
    6. АЕС Сіво (Civaux)
    7. АЕС Шинон (Chinon)
    8. АЕС Крюас (Cruas)
    9. АЕС Дамп'єрр (Dampierre)
    10. АЕС Фессенайм (Fessenheim)
    11. АЕС Фламанвіль (Flamanville)
    12. АЕС Гольфеш (Golfech)
    13. АЕС Гравлін (Gravelines)
    14. АЕС Ножан (Nogent)
    15. АЕС Палюель (Paluel)
    16. АЕС Фенікс (Phénix, разом з Commissariat a l'Energie Atomique CEA)
    17. АЕС Пенлі (Penly)
    18. АЕС Сен-Лоран (Saint-Laurent)

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. SIRENE
    2. Архів преси XX століття — 1908.
    3. EDF. Boursier.com. Архів оригіналу за 30 жовтня 2013. Процитовано 28 листопада 2013.(фр.)
    4. http://www.bloomberg.com/research/stocks/private/snapshot.asp?privcapId=314569908
    5. https://www.edf.fr/groupe-edf/espaces-dedies/journalistes/tous-les-communiques-de-presse/edf-annonce-la-creation-de-sa-filiale-nuward-pour-renforcer-le-developpement-de-son-smr-desormais-en-phase-davant-projet-detaille
    6. https://www.nuward.com/en/about-nuward
    7. Комісія з цінних паперів і бірж США — 1934.
    8. Les dix principaux producteurs d'électricité dans le monde. Le Point.fr. 10 серпня 2010. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 28 листопада 2013.(фр.)
    9. Global 500. Fortune. Архів оригіналу за 7 вересня 2013. Процитовано 28 листопада 2013.(англ.)
    10. Україна підписала УРП з Eni і EDF з розробки Чорноморського шельфу. Interfax-Україна. 27 листопада 2013. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 28 листопада 2013.

    Посилання[ред. | ред. код]