Перейти до вмісту

Ģ (латиниця)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ģ, ģ — літера розширеної латиниці.

Ģ ģ
Латинська абетка
A B C D E F G
H I J K L M N
O P Q R S T U
V W X Y Z
Додаткові і варіантні знаки
À Á Â Ã Ä Å Æ
Ā Ă Ą Ȧ
Ɓ Ƀ Ç Ć Ĉ Ċ Ȼ
Č Č̣ Ɗ Ď Ð,ð Ɖ,ɖ Đ,đ
È É Ê Ë Ē Ė Ę
Ě Ə Ɠ Ĝ Ğ Ġ Ģ
Ƣ Ĥ Ħ Ì Í Î
Ï Ī Į İ I IJ Ĵ
J̣̌ Ķ Ǩ Ƙ
Ļ Ł Ĺ Ľ Ŀ LJ Ñ
Ń Ņ Ň Ɲ Ƞ Ŋ
NJ Ò Ó Ô Õ Ö Ō
Ǫ Ø Ő Œ Ơ Ƥ Ɋ
ʠ Ŕ Ř Ɍ ß ſ
Ś Ŝ Ş Š Ṣ̌ Þ
Ţ Ť Ŧ Ⱦ Ƭ Ʈ
Ù Ú Û Ü Ū Ŭ Ů
Ű Ų Ư Ŵ Ý
Ŷ Ÿ Ɏ Ƴ Ȥ
Ź Ż Ƶ Ž Ẓ̌  

Використовується в латиській мові, де є 11 літерою алфавіту і позначає звук [ɟ]. Протиставляється глухому Ķ, що означає звук [c]. Літера часто зустрічається у словах іноземного походження, особливо у запозиченнях XVII століття і раніше.

Літера (поряд з іншими літерами з седиллю) введена в латиський алфавіт у 1908 році комісією під керівництвом К. Мюленбаха, і в 1919 ця версія алфавіту була офіційно затверджена. За відсутності у шрифті символу, що використовується, він може заміщатися буквосполученням gj.

Буква також використовувалася в латинському саамському алфавіті середини 1930-х років.

Використовується в Українській латиниці ISO 9 замість букви Ӷ