Ļ (латиниця)
| Ļ | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| ||||||
| Латинська абетка | ||||||
| A | B | C | D | E | F | G |
| H | I | J | K | L | M | N |
| O | P | Q | R | S | T | U |
| V | W | X | Y | Z | ||
| Додаткові і варіантні знаки | ||||||
| À | Á | Â | Ã | Ä | Å | Æ |
| Ā | Ă | Ą | Ȧ | Ả | Ɐ | Ɑ |
| Ɓ | Ƀ | Ç | Ć | Ĉ | Ċ | Ȼ |
| Č | Č̣ | Ɗ | Ď | Ð,ð | Ɖ,ɖ | Đ,đ |
| È | É | Ê | Ë | Ē | Ė | Ę |
| Ě | Ə | Ɠ | Ĝ | Ğ | Ġ | Ģ |
| Ƣ | Ɡ | Ĥ | Ħ | Ì | Í | Î |
| Ï | Ī | Į | İ | I | IJ | Ĵ |
| J̌ | J̣̌ | Ķ | Ḱ | Ǩ | Ƙ | Ⱪ |
| Ļ | Ł | Ĺ | Ľ | Ŀ | LJ | Ñ |
| Ń | Ņ | Ň | N̈ | Ɲ | Ƞ | Ŋ |
| NJ | Ò | Ó | Ô | Õ | Ö | Ō |
| Ǫ | Ø | Ő | Œ | Ơ | Ƥ | Ɋ |
| ʠ | Ŕ | Ř | Ɍ | Ɽ | ß | ſ |
| Ś | Ŝ | Ṡ | Ş | Š | Ṣ̌ | Þ |
| Ţ | Ť | Ŧ | Ⱦ | Ƭ | Ʈ | T̈ |
| Ù | Ú | Û | Ü | Ū | Ŭ | Ů |
| Ű | Ų | Ư | Ŵ | Ⱳ | Ẋ | Ý |
| Ŷ | Ÿ | Ɏ | Ƴ | Ẑ | Ẕ | Ȥ |
| Ⱬ | Ź | Ż | Ƶ | Ž | Ẓ̌ | |
Ļ, ļ (L-седиль) — літера розширеної латинки. Використовується в латиській мові, де є 19 літерою в алфавіті. Позначає твердопіднебінний боковий апроксимант [ʎ], близький до м'якого російського «ль»[1]. Назва літери — "ель". Літера (поряд з іншими літерами з седиллю) введена в латиський алфавіт 1908 року комісією під керівництвом К. Мюленбаха. Оновлена версія алфавіту була офіційно затверджена у 1919 році.[1]
- ↑ а б Информация о латышском (латвийском) языке. www.e-trans.ru. Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 20 травня 2022. [Архівовано 2018-09-29 у Wayback Machine.]