Ź
| Ź | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
| Латинська абетка | |||||||||
| A | B | C | D | E | F | G | |||
| H | I | J | K | L | M | N | |||
| O | P | Q | R | S | T | U | |||
| V | W | X | Y | Z | |||||
| Додаткові і варіантні знаки | |||||||||
| À | Á | Â | Ã | Ä | Å | Æ | |||
| Ā | Ă | Ą | Ȧ | Ả | Ɐ | Ɑ | |||
| Ɓ | Ƀ | Ç | Ć | Ĉ | Ċ | Ȼ | |||
| Č | Ð,ð | Ď,ď | Đ,đ | È | É | Ê | |||
| Ë | Ē | Ė | Ę | Ě | Ə | Ĝ | |||
| Ğ | Ġ | Ģ | Ĥ | Ħ | Ì | Í | |||
| Î | Ï | Ī | Į | İ,i | I,ı | IJ | |||
| Ĵ | Ķ | Ḱ | Ǩ | Ƙ | Ⱪ | Ļ | |||
| Ł | Ĺ | Ľ | Ŀ | Ñ | Ń | Ņ | |||
| Ň | N̈ | Ɲ | Ƞ | Ŋ | Ò | Ó | |||
| Ô | Õ | Ö | Ǫ | Ø | Ő | Œ | |||
| Ơ | Ɋ | ʠ | Ŕ | Ř | Ɍ | Ɽ | |||
| ß | ſ | Ś | Ŝ | Ṡ | Ş | Š | |||
| Þ | Ţ | Ť | Ŧ | Ⱦ | Ƭ | Ʈ | |||
| ẗ | Ù | Ú | Û | Ü | Ū | Ŭ | |||
| Ů | Ű | Ų | Ư | Ŵ | Ⱳ | Ẋ | |||
| Ý | Ŷ | Ÿ | Ɏ | Ƴ | Ẑ | Ẕ | |||
| Ȥ | Ⱬ | Ź | Ż | Ƶ | Ž | ||||
Ź, ź — літера латинського алфавіту, утворена від Z з додаванням гострого наголосу. Літера є в польській, чорногорській, нижньолужицькій, верхньолужицькій, еміліано-романьолоській, вимисорській та брагуйській мовах, а також у білоруській латиниці, українській латиниці та романізованому пушту.
Використання[ред. | ред. код]
У польській мові буква позначає дзвінкий альвеоло-піднебінний фрикативний ([ʑ]) звук. Це 33 буква польського алфавіту. Його назви в мові: ziet і z z kreską. Літера також зустрічається в орграфі Dź, який вимовляється як дзвінкий альвеоло-піднебінний африкатний ([d͡ʑ]) звук.
У латинському алфавіті чорногорської мови він представляє дзвінкий альвеоло-піднебінний фрикативний ([ʑ]) звук і відповідає літері zje (majuscule: З́ , мінускула: з́ ) з кирилиці. Це 32-а і остання буква алфавіту.
У білоруському латинському алфавіті він позначає звук /zʲ/ і відповідає z з кирилиці.
У нижньолужицькій мові він представляє дзвінкий альвеоло-піднебінний фрикативний ([ʑ]) звук. У нижньо- та верхньолужицькій мовах він виступає також у формі орграфа Dź, який вимовляється як дзвінкий альвеоло-піднебінний африкатний ([d͡ʑ]) звук. У верхньолужицькій мові орграф є єдиним виглядом літери.
У романізації пушту він використовується разом з орграфом Dz для позначення літери źim (ځ). Він представляє дзвінкий альвеолярний африкатний ([d͡z]) звук.
В алфавіті Еміліано-Романьоло він використовується для представлення дзвінкого зубного фрикативного ([ð]) звуку. Залежно від різних діалектів вимова може бути [ðz] або, за італійським впливом, [dz], але найпоширенішою вимовою є [ð].
Крім того, він використовується у венедійській мові, створеній Яном ван Стенбергеном для проекту альтернативної історії Ill Bethisad. У мові буква являє собою дзвінкий альвеоло-піднебінний фрикативний ([ʑ]) звук. Літера також зустрічається в орграфі Dź, який вимовляється як дзвінкий альвеоло-піднебінний африкатний ([d͡ʑ]) звук.
Приклади[ред. | ред. код]
Вживається як зм'якшена форма z: (пол. źle, źródło, źrenice).