Запоріжжя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запоріжжя
Герб Запорожья 2003 года.svg Прапор міста Запоріжжя (2003).svg
Герб Запоріжжя Прапор Запоріжжя
Зверху-вниз: Вид на ДніпроГЕС з острова Хортиця, проспект Соборний, Хортиця, Перший міст Преображенського, Запорізька площа, комплекс «Запорозька Січ», «Славутич-Арена» Запорізька обласна державна адміністрація
Zaporizhzhya prospeckt Lenina 01 (YDS 9179).JPG
Панорама Січі.jpg
Sehenswürdichkeiten der Stadt Saporischschja.jpg
Зверху-вниз: Вид на ДніпроГЕС з острова Хортиця, проспект Соборний, Хортиця, Перший міст Преображенського, Запорізька площа, комплекс «Запорозька Січ», «Славутич-Арена» Запорізька обласна державна адміністрація
Запоріжжя на мапі України.Виділена Запорізька область
Запоріжжя на мапі України.
Виділена Запорізька область
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Запорізька область
Район Запорізька міська рада
Код КОАТУУ 2310100000
Засноване 952 (1065 років)
Статус міста з 16 червня 1806 року
Поділ міста 7 районів
Населення 746 935 (01.08.2017)[1]
Площа 331[2][3] км²
Густота населення 2257 осіб/км²
Поштові індекси 69000—499
Телефонний код +380-61(2)
Координати 47°50′16″ пн. ш. 35°08′18″ сх. д. / 47.83778° пн. ш. 35.13833° сх. д. / 47.83778; 35.13833Координати: 47°50′16″ пн. ш. 35°08′18″ сх. д. / 47.83778° пн. ш. 35.13833° сх. д. / 47.83778; 35.13833
Водойма р. Дніпро
День міста 14 жовтня
Відстань
Найближча залізнична станція Запоріжжя I, Запоріжжя II, Запоріжжя-Ліве, Дніпробуд II
До Києва
 - фізична 444 км
 - залізницею 658 км
 - автошляхами 544 км
Міська влада
Адреса 69105, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 206
Таксофон (061) 224-69-00
Веб-сторінка Запорізька міська рада
Міський голова Володимир Буряк

Commons-logo.svg Запоріжжя у Вікісховищі

Запорі́жжя (до 1921 року — Олександрівськ) — місто в Україні, адміністративний центр Запорізької області.

Розташоване на головній воднотранспортній магістралі України — річці Дніпро, у місці її перетину транспортно-комунікаційними коридорами, що з'єднують південь країни зі столицею України, західними та центральними областями, Донбас із Криворіжжям.

Разом із навколишніми поселеннями утворює Запорізьку агломерацію. Є одним з найбільших адміністративних, індустріальних та культурних центрів півдня України з розвиненим машинобудуванням, чорною та кольоровою металургією, хімічною та будівельною промисловістю, річковим портом і важливим транзитним залізничним вузлом.

Відповідно до Зведеної схеми районного планування України, Запоріжжя займає важливе місце в регіональній системі розселення і виконує функції обласного, міжнародного і районного центрів, кожний з яких має свою зону міжселищного обслуговування. Отож, у зоні впливу Запоріжжя як обласного центра на території 2690 тис. га розташовано 14 міст, 23 селища міського типу, значна кількість сіл і мешкає понад 2 млн осіб. Очолювана Запоріжжям міжрайонна система розселення (приміська зона), вирізняється високим рівнем виробничо-господарського опанування території, високою цінністю сільськогосподарських земель і природного середовища.

Приміська зона охоплює Запорізький, Вільнянський, Оріхівський, Василівський і Кам'янсько-Дніпровський адміністративні райони Запорізької області, загальна площа яких становить 760 тис. га. Тут розташовано 5 міст, 6 селищ міського типу і приблизно 300 сільських населених пунктів. Загальна чисельність населення становить приблизно 315 тис. осіб.

Особливістю міста Запоріжжя є те, що в ньому зосереджено приблизно 65 % продуктивних потужностей області й 43 % населення області.

27 червня 2014 року, згідно з рішеннями Запорізької міської ради «Про уточнення дати заснування Запоріжжя» прийнято остаточний звіт робочої групи з уточнення дати заснування міста і змінена офіційна дата заснування[4]. Робоча група прийшла до висновку, що роком заснування міста вважається 952 рік на підставі трактату візантійського імператора Костянтина VII Порфіеродного «Про управління імперією», як першої писемної згадки про існування городища на обох берегах Дніпра й острові Хортиця[5].

Назва[ред.ред. код]

До 1921 року місто називалося Олександрівськ за назвою Олександрівської фортеці, закладеної в 1770 році. Однозначної думки, на честь кого було названо фортецю немає. Називаються імена генерал-фельдмаршала Олександра Голіцина, князя Олександра Вяземського[6][7].

15 березня 1921 року місто було перейменовано в Запоріжжя — тобто «розташоване за порогами»[8]. Назва нагадує, що до спорудження в 1932 році греблі ДніпроГЕСу в місці, де річка перетинає скелястий південний край Українського щита, закінчувалися численні Дніпрові пороги, що перешкоджають судноплавству[9].

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Запоріжжя
Сучасна реконструйована Запорозька Січ із висоти польоту на острові Хортиця

За свідченнями археологів, поселення на території сучасного Запоріжжя відомі з часів Середньостогівської культури (5 до — середина 4 тисячоліття до н. е.) — залишки давнього поселення було знайдено на північно-східному куті острова Хортиці. Інший відомий археологічний пам'ятник — вознесенський комплекс — кам'яна споруда, яку пов'язують із хозарами, булгарським ханом Аспарухом (VII ст.), Князем Святославом Ігоровичем (X ст.).

За часів Київської Русі на території сучасного міста були переправи через Дніпро — це Крарійський та Кічкаський на півночі, перевіз і поселення Протолча на півдні острова Хортиця.

У 1103 році в районі острова Хортиця руські князі Святополк Київський і Володимир завдали нищівної поразки половцям.

У XV—XVII століттях територія міста входила до Запорожжя — краю вольностей запорозьких козаків. Першою і єдиною Січчю, розташованою безпосередньо в межах сучасного міста, була Хортицька.

У 1552 році її заснував шляхтич Дмитро Вишневецький (Байда) на острові Мала Хортиця. Однак у 1557 році її зруйнувало турецько-татарське військо.

1527 року кримський хан Сагіб-Гірей скаржився литовському урядові на черкаських та канівських козаків, які поблизу татарських кочовищ ставили «уходи», тобто займалися промислами, а рибу, хутра й мед вивозили на продаж у волості[10].

У другій половині 70-х років XVI ст. польський король Стефан Баторій проводив жорстку політику на підпорядкування Запорожжя польському урядові. Багаті угіддя приваблювали польських магнатів, які вдиралися в запорозькі володіння й спустошували «уходи», а запорожців брали в полон. З півдня їм постійно загрожували кочовики-татари. Тому, у зв'язку з посиленням наступу як польського панства, так і кримських татар, козаки згуртовувалися й створювали укріплені городи, або січі. Щоб підпорядкувати державі непокірних козаків і загарбати їхні землі, 1578 року Стефан Баторій зобов'язав усіх без винятку прикордонних старост «виганяти низовців з Дніпра». Але, оскільки козаки перебували під захистом таких природних укріплень, як Томаківка та навколишні річки й озера, здійснити наказ короля було неможливо[10].

На початку 1580-х років на Томаківці вже була справжня Запорозька Січ як військова організація, у якій відбувалися січові збори, або кіш. На початок 1580-х припадають згадки в джерелах про січову старшину та регалії найвищої влади, зокрема булаву гетьманську. Томаківська Січ приймала не тільки селян, а й була центром, куди втікали бранці з ординського полону. Шляхтич Зборовський, який у 1580-х роках був на Томаківській Січі, свідчив про високу майстерність січовиків не лише у військовій справі, а й у виконанні пісень та грі на кобзі. На Січі не було ані феодальної власності на землю, ані кріпацтва. На роботу на Січі наймали, а панувало серед січового товариства побратимство, вірність матері-Січі та Великому Лугу. А поза Січчю водночас зростали зимівники, де жили власники рибних промислів, скотарі, мельники, шевці, рибалки, котрі в разі нападу кочовиків чи польської шляхти за наказом кошового отамана збиралися на Січ зі зброєю в руках і йшли в походи на Польщу, Крим чи Стамбул визволяти з неволі своїх земляків[10].

У 17341775 роках територія Запоріжжя входила до Самарської паланки і правобережжя — до Кодацької паланки.

У 1770 році на місці сучасного Запоріжжя було закладено Олександрівську фортецю Дніпровської лінії. Її будівництво завершилося в 1775 році. Того ж року з ініціативи Потьомкіна було знищено останню Запорозьку Січ — Підпільнянську.

Заснування міста[ред.ред. код]

Олександрівськ у XIX ст.
Карта Олександрівська,
початок XX ст.
[11]

Формування сучасного міста пов'язане з Олександрівською фортецею, поблизу якої формувався так званий «фурштат», де селилися будівельники-селяни, каторжники, персонал обслуги фортеці, відставні солдати. Після остаточного захоплення Криму росіянами 1783 року, Дніпровська лінія втратила військове значення й була скасована, унаслідок чого в 1800 році Олександрівська фортеця втратила статус військового об'єкта.

У 1806 році поселення приблизно 2 тисяч осіб отримало статус повітового міста під назвою Олександрівськ. На околицях міста були поселення вихідців з Німеччини, які прибували на запрошення Катерини II з 1787 року.

Поблизу міста Олександрівськ розташовувалося велике село Вознесенка, засноване ще у 1596 р. (сучасна територія центру м. Запоріжжя). У Вознесенці в різні часи мешкало 1,5–4 тис. осіб, була церква, крамниця, школа, розвинута торгівля.

Крім того, пізніше заснована низка німецьких менонітських колоній Хортицької волості (Кічкас (Ейнлаге), колонія Хортиця, Розенталь, Шенвізе тощо).

У 1873 році завдяки проведенню залізниці місто поступово перетворилося на важливий транспортний вузол, де вантажі перевантажувалися із залізниці на річковий транспорт, що йшов на Одесу. Потужний поштовх до подальшого розвитку промисловості дало місту спорудження у 1902 році залізниці, яка поєднала його з Криворізьким та Донецьким басейнами.

У 1905 році, Олександрівськ, як і багато інших міст Російської імперії, став центром робітничих страйків, які 11–14 грудня 1905 року переросли у збройне повстання, придушене імперськими військовими. Того ж року в місті відзначився єврейськими погромами Союз Михаїла Архангела.

Старовинні будівлі Олександрівська
Будівля по вул. Святого Миколая 
Будівля пологового будинку № 1,
вул. Святого Миколая, 27
 
Будівля першої теплоелектростанції Олександрівська по вул. Поштовій 

Українська революція[ред.ред. код]

Кічкаський міст, підірваний махновцями при відступу в січні 1920 року

22 листопада 1917 року рішенням більшості своїх голосів (147 проти 95) Олександрівська рада ухвалила рішення про інтеграцію до Української Народної Республіки. Утім, у січні 1918 року місто взяли анархісти за підтримки російських червоногвардійських загонів, на чолі «революційного комітету» в Олександрівську стали Маруся Нікіфорова і Нестор Махно[12]. Після укладання Берестейського миру 18 квітня 1918 року[13] року місто відвоювали сили Запорізького корпусу Армії УНР за підтримки німецьких загонів. Однак, уже в грудні 1918 року Олександрівськ було остаточно втрачено під натиском більшовицьких сил.

Упродовж наступних двох років місто стало ареною бойових дій між більшовиками, білогвардійцями та махновцями[14]. Уперше білогвардійським військам вдалося відвоювати місто у червні 1919 року, однак уже в жовтні їх витіснили загони Махна. Розрив Махна з більшовиками призвів до збройного протистояння між цими силами, і в січні 1920 року Олександрівськ утретє захопили більшовики.

19 вересня 1920 року[13] містом заволоділи білогвардійські війська під орудою Врангеля, проте вже у жовтні 1920 більшовики остаточно встановили в Олександрівську радянську владу.

Радянський період[ред.ред. код]

15 березня 1921 року Олександрівська губернія стала називатися Запорізькою. Згодом перейменували й губернське місто Олександрівськ на Запоріжжя.

Упродовж довоєнних п'ятирічок місто стало великим індустріальним центром, чому сприяло відкриття у 1932 році ДніпроГЕСу — найпершої з дніпровських гідроелектростанцій. Разом із тим було збудовано підприємства, як-от завод листової сталі («Запоріжсталь»), коксохімічний, алюмінієвий («ЗАлК»), феросплавів, завод інструментальної сталі (тепер «Дніпроспецсталь»).

 
Будівництво ДніпроГЕСу 
Трамвай типу Х прямує над шлюзом греблі ДніпроГЕС, 1930-ті рр. 
Житлові будинки вздовж проспекту Соборного (1936) 
Зруйнований машинний зал ДніпроГЕС (1943) 
Сліди обстрілу осені 1943 року ДніпроГЕСу 

У роки Другої світової війни місто впродовж двох років — з 4 жовтня 1941 по 14 жовтня 1943 перебувало під владою німецьких окупантів, з 1 вересня 1942 року — у формі Запорізького ґебіту. Входженню німецьких військ до міста передував підрив ДніпроГЕСу 18 серпня 1941 року, здійснений військами НКВС без оповіщення населення і військ, що переправлялися через річку[15].

Руйнівна хвиля води, що ринула через пробоїну в греблі призвела до багатотисячних жертв як з боку цивільного населення, так і червоноармійців, котрі переправлялися через Дніпро[16]. Що цікаво, радянська влада спершу спробувала скинути трагедію на німців, зробивши невдалий відеомонтаж і розповідаючи в лжедокументальних фільмах про це[17][18]. Схожу спробу підриву ДніпроГЕСу німецькі війська намагалися здійснити при відступі, однак її зірвали радянські розвідники.

Повоєнні роки відзначені подальшим ростом міста. У 1950-ті — 1960-ті роки було закладено житлові масиви «Вознесенка», Космічний та Шевченківський, а в 1970-ті — Хортицький, Бородінський, Осипенківський та Південний. Було введено в експлуатацію Запорізький трансформаторний завод (ЗТЗ), заводи високовольтної апаратури, «Запоріжкабель» та «Перетворювач» тощо.

Наприкінці 1980-х років, населення міста досягло свого максимуму — близько 900 тис. осіб, після чого почало зменшуватись.

Новітній час (з 1990 року)[ред.ред. код]

5 серпня 1990 року відбувся мітинг Народного руху України, який зібрав близько 1 млн учасників[джерело?].

1 грудня 2013 року в місті організовано протестний майдан, як реакція на Силовий розгін Євромайдану в Києві[19].

26 січня 2014 року перед Запорізькою облдержадміністрацією відбувся кількатисячний мітинг, який було розігнано зусиллями працівниками органів МВС та «тітушок»[20].

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Протестний майдан в Запоріжжі 1 грудня 2013 року

13 квітня 2014 року відбулася кульмінація серії проросійських виступів у місті. Мітинг антимайданівців на Алеї Слави переріс у сутичку з прихильниками Майдану — частину з прибічників антимайдану оточили, закидали яйцями, борошном та пакетами з молоком, а згодом доправили коридором ганьби до УБОЗу. Події отримали назву «Яєчна неділя»[21][22][23].

20 лютого 2015 року на майдані під стінами Запорізької облдержадміністрації було відкрито пам'ятний знак на честь Героїв Революції Гідності[24].

25 березня 2015 року депутати на сесії Запорізької міської ради перейменували площу Жовтневу на Майдан Героїв на честь героїв-майданівців. Проти перейменування площі виступили лише депутати-комуністи, рішення було прийняте більшістю голосів («За» 53 голоси з 69). Під час сесії зазначалося, що рішення про перейменування площі — ініціатива громади Запоріжжя, яка на цій площі збиралася на Євромайдан, і тут встановлено пам'ятник на честь героїв Революції гідності, містяни влаштовують урочисті зустрічі героїв-земляків з війни на сході України[25].

З 16 квітня 2016 року в Запоріжжі розпочала роботу патрульна поліція[26].

 
Мітинг Народного руху України в Запоріжжі, 5 серпня 1990 р. 
«Змійка» греблі ДніпроГЕС 

У 2017 році, за даними видання «Фокус», Запоріжжя в щорічному рейтингу комфортності міст України виявилося на 15 місці. При складанні рейтингу враховувалися такі критерії, як економічний стан, безпека проживання, інфраструктура міжміського транспорту, якість послуг, екологія. До переваг міста варто віднести вартість житла й оренди квартир, вартість умовного споживчого кошика. У рейтингу Запоріжжя отримало 40,1 бала зі 100 можливих[27].

Географія[ред.ред. код]

Площа міста Запоріжжя становить 33 099 га. Показник території на 1000 жителів — 39 га, що приблизно збігається з такими ж показниками по містах України (40 га) і міста такого ж рівня — Дніпра (33 га)[28].

Понад 4 тис. га зайняті водними просторами (12,8 %), близько 8 тис. га займають промислові, комунально-складські об'єкти, спецтериторії, 17,6 % міських земель використовуються в сільському господарстві. Вільні міські землі, що становлять 1,6 % від усієї території міста Запоріжжя, роздроблені й дисперсно розташовані в плані міста.

 
Фотографія Запоріжжя з космосу. Острів Хортиця 

Клімат[ред.ред. код]

Клімат — атлантично-континентальний, з вираженими в літній період посушливими суховійними явищами, які в окремі роки виявляються особливо інтенсивно. Літо тепле, зазвичай починається в перших числах травня і триває до початку жовтня, охоплюючи період близько п'яти місяців. Зима помірно м'яка, часто спостерігається відсутність стійкого сніжного покриву. У середньому, висота сніжного покриву становить 14 см, найбільша — 35 см.

Клімат Запоріжжя
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −2 −1 5 14 21 25 26 25 20 12 6 0 13
Середня температура, °C −4,2 −2,9 1,7 9,9 16,4 20,2 22,0 21,2 16,2 9,5 3,8 −1,8 9,4
Середній мінімум, °C −6 −5 −1 5 11 15 16 15 11 6 1 −3 5
Норма опадів, мм 49 39 36 38 46 60 48 40 32 27 43 52 510
Джерело: meteoprog.ua, meteo.gov.ua

Середня річна температура +9,0 °C, середня температура в липні +22,8 °C, а в січні —4,9 °C.

Середня глибина промерзання ґрунту — 0,8 м, максимальна — близько 1 м.

За умовами забезпеченості вологою територія міста належить до посушливої зони. Середньорічна кількість опадів становить 443 мм, а випаровування з поверхні суходолу — 480 мм, з водної поверхні — 850 мм. При цьому влітку часто спостерігаються зливи, що сильно розмивають поверхню ґрунту.

Відносна вологість повітря о 13 годині становить 60 %, найменша — 40 % — спостерігається в липні — серпні.

Переважні напрямки вітру в теплий період — північний і північно-східний, у холодний період — північно-східний і східний. Середня швидкість вітру становить 3,8 м/сек, посилюючись до 4,2 м/сек на околицях міста. Максимальна швидкість вітру, до 28 м/сек, спостерігається один раз на 15–20 років.

Щороку, у середньому, місто вкрито туманом 45 днів на рік. Найбільше число туманів — 60 на рік.

Забудова[ред.ред. код]

Забудова міста представлена компактною відкритою структурою й розташована на обох берегах річки Дніпро. Лівобережна частина — лінійна й дуже неоднорідна за функціональним зонуванням.

Селітебні території, що розчленовуються транспортними й комунікаційними коридорами, витягнуті уздовж берегів і безпосередньо притикаються до промислових територій. Як наслідок, значна частина житлової забудови (до 70 %) розташована в зонах впливу промислових підприємств.

Правобережна частина міста більш компактна й однорідна за функціональним зонуванням. Промислові підприємства Хортицького промрайону, які «чистіші» в екологічному плані, не справляють негативного впливу на житлову забудову[29].

Проте, правобережна частина, хоч і порівняно сприятливіша в екологічному плані, не має досить розвинених транспортних зв'язків з промрайонами міста, котрі розташовані в його лівобережній частині, та з центром Запоріжжя.

Наразі місто має невеликий резерв вільних територій у наявних межах. Серед територій, можливих до освоєння під селітебну забудову, можна виділити невеликі ділянки в прибережній частині лівого берега (вулиця Скельна, Центральний бульвар), райони намиву Миколаївської заплави («Південний житловий масив»), у правобережній частині (Бородінський мікрорайон, Хортицький житловий масив, Верхня Хортиця).

Окрім цього, є невеликий резерв територій у районах можливої реконструкції (Старе місто, Павло-Кічкас).

 
Центральна площа міста — Фестивальна 
17-поверхові башти Хортиця-Палац 
Перехрестя на розі двох проспектів Соборного й Металургів 

У 2017 році до Державного реєстру нерухомих пам'яток України внесено 20 об'єктів культурної спадщини архітектури та містобудування, розташованих у Запоріжжі, зокрема клуб «Металіст» (БК «ЗАЗ»), а також житлові будинки, зведені у 1930—1950-х роках[30].

Органи влади[ред.ред. код]

Запоріжжя є самостійною адміністративно-територіальною одиницею й адміністративним центром Запорізької області[31][32]. У місті перебувають органи як місцевого, так і обласного самоврядування.

Самоврядування[ред.ред. код]

Міське[ред.ред. код]

Органами та посадовими особами місцевого самоврядування в місті є:

Судову владу в місті здійснюють 7 районних судів.

Міський голова обирається мешканцями міста, шляхом прямого, загального, вільного, таємного голосування терміном на 5 років. Новообраний міський голова приносить присягу на сесії міської ради[33]. У листопаді 2015 року міським головою був обраний Володимир Буряк[34][35].

Обласне[ред.ред. код]

У Запоріжжі також є законодавчі, виконавчі й судові органи влади Запорізької області.

Обласною владою є:

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Місто розділене на 7 адміністративних районів.

  1. Олександрівський
  2. Заводський
  3. Комунарський
  4. Дніпровський
  5. Вознесенівський
  6. Хортицький
  7. Шевченківський
Райони міста Запоріжжя

    Населення районів міста Запоріжжя станом на 1 листопада 2015 року[38]:

    Назва Чисельність, осіб Відсоткове співвідношення
    1 Олекса́ндрівський 68 666 9,06 %
    2 Заво́дський 50 750 6,7 %
    3 Комуна́рський 133 752 17,64 %
    4 Дніпро́вський 135 934 17,95 %
    5 Вознесе́нівський 101 349 13,37 %
    6 Хо́ртицький 115 641 15,27 %
    7 Шевче́нківський 151 558 20,0 %

    Демографія[ред.ред. код]

    Населення[ред.ред. код]

    Запоріжжя — шосте за населенням місто України.

    Станом на 1 січня 2016 року населення Запоріжжя налічувало 784 741 особу (з урахуванням 26 730 осіб офіційно зареєстрованих переселенців з тимчасово окупованих територій Донецької і Луганської областей[39].

    Станом на 1 січня 2015 року населення Запоріжжя налічувало 761 993 осіб[40].

    Національний склад[ред.ред. код]

    Національний склад населення Запоріжжя за Всеукраїнським переписом населення 2001 року мав такий вигляд[41]:

    Національність Чисельність, тис. Частка
    українці 573,0 70,3 %
    росіяни 207,0 25,4 %
    білоруси 5,5 0,7 %
    болгари 3,6 0,4 %
    євреї 3,4 0,4 %
    грузини 3,1 0,4 %
    вірмени 3,1 0,4 %
    татари 2,2 0,3 %

    Мовний склад[ред.ред. код]

    Динаміка рідної мови населення Запоріжжя за переписами:

    Мова 1897[42] 1926[43] 1989[44] 2001[45]
    українська  43,0  33,8  41,3  41,6
    російська  24,8  52,2  57,0  56,8
    єврейська  27,8  9,7  0,1

    Економіка[ред.ред. код]

    Запоріжжя — великий промисловий центр і технополіс, створений за комплексною схемою. Тут сконцентровано найпотужніші:

    За 2014 рік суб'єктами переробної промисловості реалізовано продукції у відпускних цінах підприємств (без ПДВ і акцизу) на суму 60,62 млрд грн, у тому числі: металургійне виробництво — на 33,83 млрд грн, машинобудівної галузі — на 13,13 млрд грн, харчової галузі — на 3,72 млрд грн.

    Підприємство «Мотор Січ» — один з найпотужніших у світі виробників авіаційних двигунів для літаків Ан-225 «Мрія», Ан-124 «Руслан», а також для гелікоптерів Мі-26 та багатьох інших машин. ЗМКБ «Прогрес» ім. академіка О. Г. Івченка — один з найбільших у світі проектувальників авіаційних двигунів та енергетичних установок.

    Запорізький автомобілебудівний завод (ЗАЗ) — єдине в країні підприємство, яке має повний виробничий цикл виготовлення автомобілів. Раніше виробляв автомобілі «Запорожець», «Таврія» й «Славута», а зараз — Sens, Lanos, Forza, Opel, автобус I-VAN.[46]

    Обсяг реалізованої промислової продукції загалом по місту за 2016 рік становив 143 204,6 млн грн (73,0 % до обласного показника та на 9,8 % більше, ніж у 2015 році), у розрахунку на одного мешканця показник становив 137,7 тис. грн, що в 3 рази більше, ніж в середньому по Україні[47].

     
    ЗАЗ Sens та ЗАЗ Lanos (на автовозі), виробництва ЗАЗ 

    Екологія[ред.ред. код]

    Вид на промзону з проспекту Металургів

    Екологічна ситуація в Запоріжжі й регіоні напружена, причина тому — насиченість промисловими підприємствами й недосконалість очищувальних технологій. Значна частина промислових підприємств розташована в центрі житлових забудов, що формує основне техногенне навантаження на довкілля міста.

    Обсяги викидів речовин-забруднювачів у атмосферне повітря стаціонарними джерелами (без урахування вуглецю діоксиду) за 2015 рік склали 83,3 тис. т (96,0 % до обсягів викидів за 2014 рік)[47].

    Парки[ред.ред. код]

    Центральний парк «Дубовий Гай». Розташований вулицею Глісерною в Олександрівському районі, вниз до річки Дніпро від майдану Волі. Примітність парку — річна протока Мокрої Московки та її заплави, через які в декількох місцях перекинуті мости. Уздовж доріжок встановлені лавки, дитячі майданчики, парк атракціонів, фонтан, кілька майданчиків для проведення концертів, тенісні корти. У парку проводяться культурно-масові заходи.

    Парк Перемоги був спроектований в Запоріжжі ще у 1979 році. За своєю площею, один з найбільших у Запоріжжі. Він починається від вулиці Шкільної й тягнеться до Набережної магістралі. З одного боку він обмежений річкою Суха Московка, а з іншої озерцем і корпусами Запорізького центру екстремальної медицини та швидкої медичної допомоги. Тут на самому початку парку встановлені фігурки тварин і гойдалки для дітей. Їх небагато, але мами з діточками цей шматок парку вподобали.

    Ландшафтний парк Острів Хортиця — найбільший острів на Дніпрі, розташований нижче за ДніпроГЕС, унікальний природний та історичний комплекс. Хортиця є одним із семи чудес України та є найбільшим островом на Дніпрі. На північній стороні острова був останній дніпровський поріг. Хортиця витягнута із північного заходу на південь-схід, має довжину 12,5 км, ширину в середньому 2,5 км і площу приблизно 3000 га. На Хортиці в мініатюрі представлені зразки всіх ландшафтних зон України. На острові розташований «Музей історії запорозького козацтва», який був відкрито 14 жовтня 1983 року.

    Парк Металургів розташований у центрі міста, практично на мальовничому березі Дніпра. Сам парк невеликий за площею, без всіляких кіосків і генделей, що робить його привабливим для прогулянок і проводження часу. Звідси відкривається прекрасний вид на Хортицю, Дніпро з його порогами і греблю ДніпроГЕС. Парк розміщений вулицею Богдана Хмельницького.

    Вознесенівський парк розташувався в районі Набережної магістралі, неподалік каскаду фонтанів «Райдуга». Останнім часом, це один наймальовничіших та найдоглянутіших парків Запоріжжя. Через озеро встановили місток до «Тещі і Свекрухи». У парку розбитий штучний ставок із фонтанами. Чудове місце для прогулянок із дітьми та для молодят.

    Парк ім. Климова (в минулому — парк ім. Т. Г. Шевченка), поруч із Будинком культури імені Тараса Шевченка. Територія парку досить велика й доглянута. Радує наявність зелених галявин, а також дерев, які створюють тінь влітку, і тим самим рятують від спеки. З атракціонів є безплатні гойдалки, пісочниці, гірки та інше. На території парку розташований музей історії заводу «Мотор Січ», разом із виставленою біля його входу численною військовою технікою, що викликає велику цікавість усіх охочих.

    Також у Запоріжжі є ще кілька основних парків для відпочинку:

    Культура[ред.ред. код]

    Культурне тло міста створюють філармонія, низка музеїв, театри, бібліотеки[48]. Серед них:

    Театри Музеї Бібліотеки Кінотеатри
    • Multiplex (в ТРЦ «Аврора»)[50]
    • Байда 3D[51]
    • Кіноконцертний зал ім. Довженка
    • ім. Маяковського
    • автомобільний «КіноDRIVE»
    • «Хортицький»
    • «Зірка» (не функціонує)

    До складу філармонії входить академічний симфонічний оркестр, козацький ансамбль пісні й танцю «Запорожці», камерний оркестр «Мініатюра», три концертні групи музично-тематичного лекторію, вокальний ансамбль «Водограй».

    Окремим культурним осередком Запоріжжя є міський Вернісаж, організований найбільшою творчою організацією міста Запорізьким міським об'єднанням митців «Колорит» у центрі міста, на площі Маяковського біля Фонтану Життя. Щоденні виставки «Колориту» біля «Фонтану Життя» — унікальне місце в Запоріжжі, де можна поспілкуватися з майстрами й художниками, узяти участь у майстернях з різьблення, вишивки, бісероплетіння та інших видів творчості, отримати корисні поради від професійних художників, дизайнерів, карикатуристів, членів Спілки художників, національної Спілки майстрів, а також тих, чий талант розкрився й розвивається з приходом до організації[52].

    19 грудня 2015 року в Запоріжжі вперше на новому місці (площі Маяковського) відбулося відкриття головної новорічної ялинки, яка в усі роки встановлювалася на центральній площі Фестивальній[53].

     
    Академічний обласний театр юного глядача 

    Релігія[ред.ред. код]

    Населення Запоріжжя складається переважно з християн східного обряду (православних). Православні храми міста представлені церквами Української православної церкви (Московського патріархату) та Української православної церкви — Київський патріархат (наприклад, катедральний собор Святої Трійці)[54].

    У 2006 році в Запоріжжі відкрився Ісламський культурний центр. Також активно розвиваються католицькі громади: у місті представлені як римо-, так і греко-католики.

    Центральний римо-католицький храм Бога Отця Милосердного розташований на вул. Заводській (біля цирку). Собор належить до Харківсько-Запорізької дієцезії. Греко-католики моляться на вул. Вербовій, 11[55].

    14 жовтня 2007 року був відкритий Свято-Покровський кафедральний собор. Зараз Свято-Покровський кафедральний собор — п'ятиверховий храм заввишки 53 метри, що став справжньою перлиною Запоріжжя[56].

    На місці нинішнього головного собору міста була перша церква, яку побудували ще в 1778 році, стара Покровська церква була переважно дерев'яною. А 5 травня 1886 року на місці вже розібраної будівлі заклали новий кафедральний Свято-Покровський собор, зруйнований більшовиками в 30-х роках XX століття. Будівництво майже точної копії зруйнованого собору розпочалося в 1993 році і тривало 14 років.

     
    Синагога «Кравців» 

    Освіта й наука[ред.ред. код]

    У 2016 році в Запоріжжі функціонував 121 загальноосвітній навчальний заклад I—III ступенів, у т. ч. 116 — комунальної форми власності (62 231 учень проти 61 160 у 2015 році) та 5 — приватної. Крім того, 2 навчальні заклади призупинили свою діяльність. Для навчання обдарованих, талановитих та здібних дітей забезпечено роботу 35 закладів: 9 ліцеїв, 3 колегіумів, 17 гімназій, 6 спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням окремих предметів[47].

    Загальна кількість дитячих навчальних закладів (ДНЗ) міста складає 143 одиниці, у т. ч. 135 — комунальної форми власності, 6 — приватної, 2 — державної. За функціональною ознакою ДНЗ поділяються на 10 дитячих садків, 108 ясел-садків, 5 центрів розвитку дитини, 20 НВК (8 — типу «ЗНЗ-ДНЗ», 12 — типу «ДНЗ-ЗНЗ»); за видами ДНЗ розподілені так: 97 загального розвитку, 38 комбінованого типу (зі спеціальними та санаторними групами), 3 санаторних, 5 спеціальних[47].

    У місті розташовано 17 професійно-технічних навчальних закладів[47]. У вищих навчальних закладах навчається приблизно 45 тисяч студентів.

    Основні вищі навчальні заклади:

     
    3-й корпус ЗНУ 
    5-й корпус ЗНУ 

    Коледжі та технікуми:

    Наукові центри:

    • Інститут титану
    • НДІ спецсталей
    • Інститут сільськогосподарського машинобудування
    • НДІ газоочищення
    • НДІ трансформаторобудування
    • НДІ силової енергетики, проектно-конструкторський та технологічний інститут[60]
    • ТОВ «НДКТІМ-Сільгоспмаш»[61].

    Раніше працювали НДІ радіозв'язку (ЗНДІРС), Інститут механізації тваринництва.

    Спорт[ред.ред. код]

    Славутич-Арена

    У розпорядженні жителів міста легкоатлетичні манежі, плавальні басейни, веслово- і водноспортивні бази, тенісні корти, спортивні майданчики зі штучним покриттям, будинок спорту «Запоріжалюмінбуд», палац спорту «Юність», сучасний футбольний стадіон «Славутич-Арена».

    У місті працюють дитячо-юнацькі школи олімпійського резерву з гандболу, вільної боротьби та дзюдо.

    Запорізькі клуби перебувають у вищих дивізіонах країни з гандболу, баскетболу, волейболу. Так, «ZTR», «Мотор» — у чоловічій суперлізі з гандболу, «Ферро-ЗНТУ» — у чоловічій суперлізі з баскетболу, «Козачка-ЗАлК» — у жіночій суперлізі України з баскетболу, «Орбіта-Університет» — у жіночій суперлізі з волейболу.

    До 2015 року ФК «Металург» брав участь у Прем'єр-Лізі України з футболу, але через скрутний фінансовий стан припинив існування. У березні 2016 року футбольний клуб був відсторонений від участі в професійних турнірах, сам ФК був оголошений банкрутом. Небайдужі запорожці заявили про відродження ФК «Металург Запоріжжя», який був створений на базі аматорського ФК «Россо Неро». З 24 липня 2016 року виступає в Другій лізі України[62].

    Засоби масової інформації[ред.ред. код]

    Студія TV5
    Логотип ТРК «Алекс»

    У Запоріжжі мовлять місцеві телеканали:

    На території міста в межах радіочастот FM-діапазону своє мовлення проводять 19 всеукраїнських та регіональних радіостанцій:

    Серед власне запорізької — Радіо «Запоріжжя FM»[64].

    Наприкінці 2011 року припинили існування дві місцеві радіостанції FM-діапазону «Ностальжі»[65] та «Великий Луг»[66], які працювали з 1995 року й були брендами радіоефіру в м. Запоріжжя.

    Станом на 2005 рік, у Запорізькій області видавалося 185 газет, загальним накладом 1,5 млн примірників[67]. В обласному центрі видається понад 20 різних газет та журналів. Серед них: «Індустріальне Запоріжжя», «Міг», «Мрія», «Субота плюс», «Туча», «Портмоне», «Привоз», «Хмара» та інші[67][68].

    Транспорт[ред.ред. код]

    Див. також: Транспорт Запоріжжя та

    Сучасна транспортна інфраструктура міста Запоріжжя має систему зовнішнього транспорту — залізницю, автобусний транспорт, автодорожня мережа, авіатранспорт і водний (річковий) транспорт, — магістральну вулично-дорожню мережу і мережу масового пасажирського транспорту.

    Запорізький залізничний вузол утворений перетином двох магістральних ліній: Москва — Харків — Запоріжжя I — Севастополь та Кривий Ріг — Запоріжжя II — Донбас.

    У місті діють два пасажирських залізничних вокзали: Запоріжжя I та Запоріжжя II. Через місто Запоріжжя проходить 103,2 км головних залізничних колій, також у місті розташовано 8 залізничних пасажирських та вантажних станцій. У складі регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» в місті діють «Запорізька дирекція залізничних перевезень», Запорізька дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт та Запорізька дитяча залізниця.

     
    Вокзал станції Запоріжжя I 
    Вокзал станції Запоріжжя II 
    Вокзал станції Запоріжжя-Ліве 
    Вокзал станції Дніпробуд II 
    Вокзал станції Імені Анатолія Алімова 

    Зовнішні автобусні перевезення пасажирів здійснюються через три автостанції (одним міжміським автовокзалом та двома приміськими автостанціями). Мережа зовнішніх автошляхів складається з доріг державного значення, що забезпечують зв'язки з Києвом, Дніпром, Харковом, Одесою, Полтавою та іншими містами центральних і південних областей України, з Чорноморським і Азовським узбережжями. Західною околицею міста проходить автошлях Н08, східною околицею міста пролягають автошляхи М18E105, Н15 та Т 0803, у південно-західному напрямку — автошлях Н23 та Т 0806.

    Вантажні й пасажирські перевезення водним транспортом обслуговуються двома річковими портами, розташованими на лівому березі у горішньому і нижньому б'єфі Дніпровської ГЕС. За навігаційний період 2015 року ДП «Адміністрація річкових портів» перевезено 75,33 тис. пасажирів.

    Повітряне сполучення забезпечується Запорізьким аеропортом, розташованим у північно-східній частині міста на відстані 15 км від центру міста. У транспортній системі міста відіграє важливе місце, який має статус міжнародного, і є повітряними воротами, як для українських, так і для міжнародних авіакомпаній[69]. Базові авіакомпанії: ВАТ «Константа», філія «Українська авіаційна транспортна компанія» (УАТК), ТОВ «Універсал — Авіа», АК «Мотор Січ». З аеропорту «Запоріжжя» виконують рейси авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України», «Азур Ейр Україна», «Аеростар», «Atlasjet Україна», «Pegasus Airlines», «Turkish Airlines». Комунальним підприємством «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» в 2015 році відправлено 64,54 тис. пасажирів, що на 73,5% більше, ніж 2014 року. За 2015 рік обслуговано 2102 літако-вильотів. На міжнародних повітряних лініях збільшилися відправлення пасажирів на 50,6%, на внутрішніх лініях — утричі. Відправлення та прибуття вантажу і багажу збільшилися на 84,0%. Збільшення показників зумовлено збільшенням кількості внутрішніх та міжнародних чартерних рейсів. Авіакомпанія «Азур Ейр Україна» виконує чартерні рейси до Єгипету, ПрАТ АК «МАУ» регулярні рейси до Бориспіля, авіакомпанією «Atlasjet Україна» відкрито новий рейс Стамбул — Запоріжжя — Стамбул; АК «Мотор Січ» відкрито новий щоденний регулярний рейс Запоріжжя — Мінськ — Запоріжжя. Авіакомпанії «Pegasus Airlines», «Turkish Airlines» виконують регулярні рейси Стамбул — Запоріжжя — Стамбул (тричі на тиждень)[70][71].

    Теперішня магістральна вулично-дорожна мережа міста представлена магістралями міського і районного значення. Транспортне сполучення між лівим і правим берегом здійснюється через греблю ДніпроГЕСу, арковий міст та мости Преображенського, які проходять через острів Хортиця.

     
    Вогні нічної греблі ДніпроГЕС 
    I міст Преображенського з висоти 
    II міст Преображенського через Старий Дніпро 
    Будівництво нового мостового переходу через Дніпро 

    Головна магістраль міста — проспект Соборний, який перетинає майже всю лівобережну частину міста від залізничного вокзалу до Дніпровської ГЕС. Його довжина становить приблизно 11 км, що робить цей проспект однією з найдовших вулиць Європи.

    Під час декомунізації у Запоріжжі на сайті міської ради було опубліковано відразу два проекти рішень про перейменування проспекту. Його пропонували перейменувати в Соборний або Козацький — саме ці варіанти набрали найбільшу кількість голосів під час онлайн-опитування, яке проводили на сайті міськради[72]. Остаточне рішення про перейменування проспекту ухвалили 19 лютого 2016 року[73].

     
    Головна магістраль міста — Соборний проспект 
    Вид на Прибережну магістраль та Олександрівський район 
    Вечірній проспект 
    Міські куранти 

    Значною транспортною проблемою Запоріжжя є низька пропускна здатність мостів та греблі. Інтенсивність транспортних потоків через мости Преображенського перевищує їхню пропускну здатність у 3,7 раза, через греблю ДніпроГЕСу — більш ніж у 1,5 раза.

    У 2004 році розпочато будівництво нових мостів (паралельно мостам Преображенського), яке й дотепер продовжується[74][75].

    Пасажирські перевезення в місті Запоріжжя забезпечуються ЗКПМЕТ «Запоріжелектротранс» та 23 приватними автопідприємствами.

    У місті діє 7 трамвайних, 7 тролейбусних та 92 автобусних маршрутів. Мережа електротранспорту досягла найбільшого розвитку наприкінці 1990-х років, після чого почала скорочуватись. Протяжність трамвайних маршрутів становить — 157,9 км, тролейбусних — 219,2 км. Протяжність автобусних маршрутів коливається в середньому від 10 до 30 км, а декількох — до 55 км. Середня добова кількість рухомого складу на міських автобусних маршрутах складається з 921 автобуса різних класів. У порівнянні з 2014 роком загальний середньодобовий випуск трамваїв і тролейбусів зменшився із 113,1 одиниці до 95 одиниць (16 %)[47].

     
    LAZ-E183 прямує через греблю ДніпроГЕС 
    Tatra T3SU біля головного корпусу ЗНТУ 

    Запоріжжя в кіно[ред.ред. код]

    У Запоріжжі проходили зйомки кінофільмів:[76][77][78]

    Міста-побратими[ред.ред. код]

    Запорізька площа в Обергаузені, Німеччина Німеччина

    Запоріжжя, як і багато сучасних міст має економічні, культурні та інші зв'язки з містами-побратимами. На сьогодні містами-побратимами Запоріжжя є[85]:

    Панорами міста[ред.ред. код]

    Панорама Дніпрогесу
    Панорама знаменитого мосту через Дніпро
    Панорама острову Хортиця

    Див. також[ред.ред. код]

    Примітки[ред.ред. код]

    1. ГУС в Запорізькій області
    2. Сайт Запорізької міської влади
    3. Сайт Запорізької обласної ради
    4. Рішення Запорізької міської ради № 47 від 27 червня 2014 року «Про затвердження звіту робочої групи із уточнення дати заснування м. Запоріжжя», — Офіційний портал Запорізької міської ради
    5. В Запорожье изменят дату основания города на 952 год, — Цензор, 23 червня 2014 (рос.)
    6. З історії Олександрівська
    7. Віталій Бондар, Ірина Козлова (25.09.2010). Таємниці унікальних документів (uk). Запорізька правда. Архів оригіналу за 2011-08-23. 
    8. Олександрівськ перейменовано в Запоріжжя
    9. Поспєлов Е. М. Географічні назви світу: Топонімічний словник: Понад 5 000 одиниць / Відп. ред. Р. А. Агєєва. — М, 1998. — С. 160. — ISBN 5-89216-029-7.
    10. а б в Ігор Шаров 100 визначних місць України. — Київ : Преса України, 2003. — 512 с. — ISBN 966-7084-86-8.
    11. Стара карта
    12. Владимир Чоп. «Маруся Никифорова»
    13. а б Історія м. Олександрівська (1770—1914 роки)
    14. Історія Олександрівська
    15. Кто взрывал ДнепроГЭС? : [арх. 16.05.2010] / Игорь Зализяка // Никопольские страницы истории. — 2008. — 26 декабря.
    16. В. М. Мороко. Дніпрогес: Чорний серпень 1941 року // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. — 2010. — Вып. XXIX. — С. 197—202.
    17. Взрыв Днепрогэса 18 августа 1941 Уровень секретности 18. 2011-08-12. Процитовано 2017-06-13. 
    18. Підрив Дніпрогесу: спецоперація та її наслідки
    19. 1 грудня 2013 року в Запоріжжі відбувся протестний майдан // Тезис-ТВ
    20. Зачистка в Запоріжжі. Щонайменше 90 людей в лікарнях з травмами очей і кінцівок (відео) // 5 канал
    21. Запорожье. Воскресенье. Стыд и яйца... : [рос.] // Паноптикон. — 2014. — 14 апреля.
    22. В Запорожье в центре города началось противостояние Майдана и Антимайдана : [рос.] // 061.ua. — 2014. — 13 апреля.
    23. В Запорожье антимайдановцы вышли из окружения через живой «коридор позора» : [рос.] // 061.ua. — 2014. — 13 апреля.
    24. У Запоріжжі відкрито пам'ятний знак героям Євромайдану // depo.ua. — 2015. — 20 лютого.
    25. У Запоріжжі перейменована центральна площа на майдан Героїв // 5.ua. — 2015. — 25 березня.
    26. У Запоріжжі почала роботу патрульна поліція // Українська правда. — 2016. — 16 квітня.
    27. Наскільки комфортно жити в Запоріжжі: опублікований рейтинг міст України // timez.com.ua, 11 серпня 2017(рос.)
    28. Паспорт міста Офіційний портал Запорізької міської влади. Перевірено 2010-02-04
    29. Большой эксперимент или что такое «соцгород»? // Громадське радіо. 11 серпня 2016
    30. Державний реєстр нерухомих пам'яток України поповнили запорізькі об’єкти // Запорізька обласна державна адміністрація
    31. Статут територіальної громади м. Запоріжжя. Розділ 1, стаття 2
    32. Географічне положення та населення (uk). Запорізька обласна державна адміністрація. Архів оригіналу за 2011-08-23. 
    33. «Статут територіальної громади м. Запоріжжя», Розділ 4, стаття 32
    34. ОФИЦИАЛЬНО: новым мэром Запорожья стал Владимир Буряк
    35. Буряк принял присягу мэра Запорожья
    36. Запорізька обласна державна адміністрація
    37. Запорізька обласна рада
    38. Головне управління статистики у Запорізькій області — Чисельність населення м. Запоріжжя на 1 листопада 2015 року]
    39. Переселенці масово залишають Запоріжжя
    40. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
    41. Лозовой Н. (17.01.2011). Этнические войны: украинская версия. Истеблишмент. Архів оригіналу за 2011-08-23. 
    42. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. г. Александровск
    43. Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928–29
    44. Романцов В. О. Населення України і його рідна мова за часів радянської влади та незалежності
    45. Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Розподіл населення за рідною мовою, Запорізька область
    46. а б Чугуєнко М. В. Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей. — Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. — 128 с. іл.
    47. а б в г д е Соціально-економічний паспорт м. Запоріжжя за підсумками 2016 року // Офіційний портал Запорізької міської влади.
    48. Бібліотеки Запоріжжя
    49. Театр Vie
    50. Кінотеатр «Multiplex» — ТРЦ «Аврора»
    51. «Байда-3D». Запоріжжя
    52. Інформація про Запорізьке міське об'єднання митців «Колорит» на mapia.ua
    53. В Запорожье открыли главную городскую елку // Офіційний портал Запорізької міської влади. — 2016. — 19 декабря.
    54. Релігія — Запорізька область, — RestPlace
    55. В областном центре — более 70 церквей, часовен и молитвенных домов, около 30 религиозных конфессий, — «Суббота плюс» (Запорожье): Дороги к храму, 06 листопада 2009 (рос.)
    56. Відомості про Свято-Покровський кафедральний собор. zp.vgorode.ua. 
    57. Офіційний сайт Запорізького гідроенергетичного коледжу ЗДІА
    58. [http://www.osvita.com.ua/colleges/636/
    59. http://zgia.zp.ua/index.php?page=1096 Офіційний сайт ЗМК ЗДІА]
    60. Офіційний портал Запорізької міської влади - Паспорт міста. Архів оригіналу за 2011-08-23. 
    61. Предприятие создано на базе проектного отдела и цеха по изготовлению нестандартного оборудования ЗАО «ЗАЗ» в 2002 году (дочернее предприятие)
    62. Офіційний сайт ФК «Металург Запоріжжя»
    63. Zabor.zp.ua Телеканали Запоріжжя (рос.)
    64. Zabor.zp.ua Радіо Запоріжжя (рос.)
    65. «Ностальжі: мінус один бренд»
    66. Вместо радио «Великий Луг будет вещать «Радио-24»»
    67. а б Zabor.zp.ua Пресса запорожского региона
    68. Печатные издания Запорожья и Запорожской области
    69. Міжнародний аеропорт «Запоріжжя». Офіційний сайт ТОВ «Запоріжхендлінг»
    70. Online табло аеропорту «Запоріжжя», — Аirport.at.ua
    71. Табло аеропорту «Запоріжжя». Відправлення рейсів
    72. В Запорожье переименуют проспект Ленина
    73. Рішення Запорізької міської ради від 19.02.2016 № 15 «Про перейменування проспекту Леніна в місті Запоріжжі на проспект Соборний»
    74. Запорожье — на грани транспортного коллапса // Інтерфакс-Україна, 26 травня 2009
    75. Будівництво автотранспортної магістралі: ще один етап пройдено // Запорізька обласна державна адміністрація.
    76. Запоріжжя — все моє життя | Запоріжжя півстоліття назад
    77. Запоріжжя в кіно (1950 рік)
    78. Фільми, зйомки яких відбувались у Запоріжжі (відео)
    79. а б в Хроменко А. (№8 (274) 23 февраля 2011). Фильмы из-под полы. «Остров Свободы». Архів оригіналу за 2011-08-23. 
    80. Зйомки кіно в Запоріжжі (відео) (рос.)
    81. Запоріжжя в радянському кіно
    82. Снято в Запорожье. 02.03.2011. Архів оригіналу за 2011-08-23. 
    83. Съемки сериала «Слуга народа-2» в Запорожье, — Квартал-95, 2016-10-06
    84. Как в Запорожье снимали сериал «Слуга народа-2»: в сеть попал первый трейлер, — Индустриалка, 12 жовтня 2016 (рос.)
    85. Міста-побратими м. Запоріжжя Офіційний портал Запорізької міської влади.
    86. Запорізькі свободівці вимагають скасування побратимства міста Запоріжжя з Новокузнецьком в односторонньому порядку через російську агресію. 

    Джерела та література[ред.ред. код]

    Посилання[ред.ред. код]