Єва Герман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єва Герман
Eva Herman
Ім'я при народженні нім. Eva Feldker
Народилася 9 листопада 1958(1958-11-09) (65 років)
Емден
Громадянство Німеччина Німеччина
Діяльність Письменник та журналіст
Заклад ARD
Magnum opus Принцип Єви
У шлюбі з Tom Ockersd
Сайт: eva-herman.de

CMNS: Єва Герман у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Є́ва Ге́рман (нім. Eva Herman, уроджена Єва Фельдкер (нім. Eva Feldker); *9 жовтня 1958, Емден) — німецька тележурналістка, з 1989 по 2007 співробітник телерадіокомпанії NDR, в 1998–2006 — одна з ведучих програми новин «Tagesschau»[de]; звільнена за висловлюваня щодо політики підтримки сім'ї при націонал-соціалізмі, яке не збігалося з позицією керівництва телерадіокомпанії NDR.

Герман опублікувала дві книги де виклала свою концепцію ролей чоловіка і жінки в сучасному суспільстві, а також розкритикувала сучасну політику стосовно сім'ї в Німеччині[1][2]

Феміністки Німеччини піддали книги нищівній критиці за начебто ретроградські погляди на роль жінки в суспільстві. Герман переконана, що жінка в першу чергу створена бути матір'ю і це її головна соціальна функція. В публічних дебатах Єва Герман заявила, що при всіх недоліках політика Третього рейху щодо підтримки інституту сім'ї мала сенс, — і розкритикувала німецький студентський рух другої половини 60-х (так званий рух 68 року) за руйнування традиційних німецьких вартостей сім'ї, почуття обов'язку та відповідальності.

Зокрема Герман заявила, що «нацистські часи були жахливими. Проте те, що було тоді хорошим — це цінність дітей, цінність матері, цінність сім'ї. Жаль, що ці цінності були демонтовані в 60-ті роки».

Після такої заяви Герман нещадно розкритикували начебто за підтримку нацистської ідеології і звільнили з роботи. Слід відзначити, що Герман одна з найвідоміших телеведучих німецького телебачення. Останні 17 років вона пропрацювала телеведучою вечірніх новин першого каналу німецького телебачення ARD DasErste, і без сумнівів була чи не найбільш впізнаваною серед німецьких тележурналістів проте їй не пробачили політичних поглядів, які на думку відрізняються від тих які зараз панують у Німеччині. Її вдалу кар'єру телеведучої було зруйновано в один момент.

В жовтні 2007 р. одна з небагатьох передач, куди Герман запросили як гостя і де вона отримала можливість відстоювати свої погляди, отримала рекордну аудиторію[3]. Організатори ток-шоу сподівались від Герман вибачень і відмови від заявленної позиції, але Єва стояла на своєму. Врешті-решт ведучий прямо в ефірі попросив Єву покинути студію.

Ідеї[ред. | ред. код]

  • жінка повинна знову стати жінкою, а не намагатись копіювати чоловіка;
  • жінки «втратили свою жіночність» і «виснажені від постійного шпагату між дитям і роботою»;
  • чоловікам невластиво займатися домашнім господарством і вихованням дітей, це повинні робити жінки;
  • якщо примушувати сильну стать виконувати подібні обов'язки, то це може призвести до негативних наслідків, застерігає Єва Херман. На її думку, це може довести чоловіків до психічних розладів і спровокувати гендерну війну[4];
  • через те, що жінки працюють, а не сидять з дітьми, страждають діти, які проводять час в дитсадках з вихователями, а вони нездатні на її думку забезпечити нормальне виховання;
  • відповідальними за нинішній стан жінок і чоловіків Герман вважає феміністок. Це вони, на її думку, виштовхнули жінок на ринок праці, де їм доводиться конкурувати з чоловіками і розриватися між роботою і сім'єю[4].

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Eva Herman: Das Eva-Prinzip. Für eine neue Weiblichkeit. Pendo Verlag, Starnberg 2006, ISBN 3-86612-105-9
  2. Eva Herman: Das Prinzip Arche Noah. Warum wir die Familie retten müssen. Pendo Verlag, Zürich, München 2007, ISBN 3-86612-133-4
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 16 жовтня 2008.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)(нім.)
  4. а б Німеччина сперечається про «принцип Єви». Архів оригіналу за 14 березня 2008. Процитовано 28 вересня 2008.