Єва Рутткаї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Єва Рутткаї
угор. Ruttkai Éva
Ruttkai Éva színművésznő. Fortepan 10629.jpg
Ім'я при народженні Ева Рушш
Дата народження 31 грудня 1927(1927-12-31)
Місце народження Будапешт
Дата смерті 27 вересня 1986(1986-09-27) (58 років)
Місце смерті Будапешт
Поховання
 : 
зображення місця поховання
Громадянство Угорщина
Професія актриса
Кар'єра 19451986
Напрямок кінематограф
театр
Нагороди
IMDb ID ID 0752182
CMNS: Éva Ruttkai на Вікісховищі

Єва Рутткаї (угор. Ruttkai Éva; 31 грудня 1927, Будапешт — 27 вересня 1986, Будапешт) — угорська актриса театру і кіно, також телеведуча. Дружина угорського кіноактора Міклоша Ґабора, пізніше — зірки угорського кіно Золтана Латиновича.

Біографія[ред.ред. код]

Могила Єви Рутткаї

Єва Рутткаї (при народженні — Єва Рушш) народилася 31 грудня 1927 в Будапешті. Єва була шостою дитиною в сім'ї, але лише вона і її брати Іван і Отто досягли повноліття. Сім'я ледве зводила кінці з кінцями, брати працювали акторами — дітьми в театрі. Єва приєдналася до них, коли їй було всього два роки. Разом з братом Іваном вона працювала в будапештському Театрі комедії, потім в дитячому театрі Артура Лакнера. Там вона зустрілася з такими відомими угорськими акторами, як Лілі Дарваш або Артур Шомлаі.

На неї звернув увагу директор Театру комедії Даніель Йоб, і контракт з цим театром вона уклала в 16-річному віці. У Театрі комедії вона пропрацювала до самої смерті в 1986, за винятком короткого періоду з 1948 по 1951, коли вона грала в Національному театрі.

У 19481986 знялася більш ніж в 50 художніх фільмах, а також майже в трьох десятках телевізійних фільмів і телеспектаклях.

Через півроку після свого останнього виходу на сцену, Єва Рутткаї померла 27 вересня 1986. Похована на цвинтарі Фаркашреті в Будапешті.

Творчість[ред.ред. код]

Ролі в театрі[ред.ред. код]

Дебют Рутткаї як професіональної театральної актриси відбувся в 1945 в Театрі комедії («Вігсінхаз») в ролі Емілі («Наше містечко»). Популярність актрисі принесли насамперед ліричні ролі, серед яких слід відзначити такі, як Луїза («Підступність і кохання» Шіллера), Роксана («Сірано де Бержерак» Ростана), Наташа («Щастя», інсценування роману Павленко).

Характерна зовнішність, витонченість, глибина внутрішнього перевтілення дали Рутткаї можливість створити образи як Наташі Ростової («Війна і мир» Толстого) і Джульєтти («Ромео і Джульєтта» Шекспіра), так і Меггі («Кішка на розпеченому даху» Теннессі Вільямса) або Зіліі («Німий лицар» Хельтаі).

Ролі в кіно[ред.ред. код]

Славу і популярність не тільки в Угорщині, але й за її межами, принесло Рутткаї виконання характерних і комедійних ролей в кіно. Найбільш яскраві з них — Юліка у фільмі «Кружка пива» (1955), Віка («Опівночі», 1957), Каті в комедії «Історія моєї дурості» (1965), вчителька Марта в детективі «Фальшива Ізабелла» (1968), Ленка в фільмі «Синдбад» (1971).

Особисте життя[ред.ред. код]

У 1950 Рутткаї вийшла заміж за актора Національного театру Міклоша Ґабора, в шлюбі з яким в 1952 народилася їхня дочка Юлія.

У 1960 на репетиції п'єси Павла Когоута «Така любов» в Мішкольці Рутткаї зустрілася з видатним угорським актором Золтаном Латиновичем, в якого закохалася і з яким стала жити разом до самої його смерті в 1976.

Вибрана фільмографія[ред.ред. код]

  • 1963 — «Фото Габера» — Ані Барабаш
  • 1965 — «Історія моєї дурості» — Каті
  • 1967 — «Угорський набоб» — Флора Есекі
  • 1967 — «Доля Золтана Карпаті» — Флора Сент-Ірма
  • 1968 — «Зірки Еґера» — королева Ізабелла Ягеллонка
  • 1968 — «Лицарі „Золотої рукавички“»
  • 1968 — «Фальшива Ізабелла» — вчителька березня Вег
  • 1974 — «Синдбад» — Ленка

Звання та нагороди[ред.ред. код]

  • Заслужена артистка УНР — 1966;
  • Народна артистка УНР — 1971;
  • Лауреат Національної премії імені Лайоша Кошута 2-го ступеня — 1960;
  • Лауреат Премія імені Марі Ясаі — двічі, в 1955 і 1959;
  • Лауреат премії Національної ради профспілок Угорщини — 1984.


Джерела[ред.ред. код]