Євгенія (імператриця Франції)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Євгенія Бонапарт)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євгенія де Монтіхо
ісп. Eugenia de Montijo
Прапор
Прапор
3-га Імператриця Франції
Прапор
Прапор
30 січня 1853 — 11 липня 1920
Попередник: Марія-Луїза Австрійська
 
Ім'я при народженні: ісп. María Eugenia Ignacia Agustina de Palafox Portocarrero y Kirkpatrick
Народження: 5 травня 1826(1826-05-05)[1][2][…]
Гранада, Іспанія
Смерть: 11 липня 1920(1920-07-11)[1][2][…] (94 роки)
Мадрид, Іспанія
Поховання: Tomb of Eugénie de Montijod
Країна: Франція і Іспанія
Релігія: католицька церква
Рід: Бонапарти
Батько: Cipriano Portocarrerod
Мати: Марія Мануела Кіркпатрік
Шлюб: Наполеон III Бонапарт
Діти: Наполеон IV
Автограф:
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Імператриця Євгенія, вроджена графиня Монтіхо ісп. María Eugenia Ignacia Agustina Palafox de Guzmán Portocarrero y Kirkpatrick, condesa de Teba фр. Eugénie de Montijo; (5 травня 1826 — 11 липня 1920) — остання імператриця Франції, правила як регентка при Наполеоні III, провадила міжнародну політику.

Походження[ред. | ред. код]

Народилася у Гранаді. Походить із дворянського роду іспанського, французького і шотландського походження. Її батько воював під прапорами Наполеона під час Іспансько-французької війни.

Отримала освіту в елітному пансіоні.

Імператорка[ред. | ред. код]

Франц Ксавер Вінтергальтер. Імператриця Євгенія в оточенні своїх фрейлін, 1855

В 1852 познайомилася з імператором Франції Наполеоном ІІІ на балі в Єлисейському палаці. У 1853 році одружилася з ним.

Наполеон так сказав про неї: «Дама, яку я обрав, благородного походження … Будучи побожною католичкою, вона підносить до неба ті ж молитви про благо Франції, що і я. Я віддав перевагу жінці, яку люблю і поважаю…, цінуючи незалежність, серцеву прихильність і сімейне щастя вище династичних забобонів, я анітрохи не буду слабкішим, оскільки буду вільнішим».

Мала романи з дипломатами багатьох дружніх країн. Проводила міжнародну політику.

1870 після від'їзду чоловіка на французько-прусську війну, яку вона підтримувала, стала регенткою. Після здачі Наполеона в прусський полон виїхала до Великої Британії.

Останні роки[ред. | ред. код]

Її син Лулу загинув у англо-зулуській війні 1879 року. Після цього стала на чолі бонапартистів.

Померла у віці 94 років в Мадриді.

Див. також[ред. | ред. код]

  • 45 Євгенія — астероїд, названий на честь імператорки.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]