Євгенія Кузнєцова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євгенія Кузнєцова
Народилася 30 червня 1987(1987-06-30) (36 років)
Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР[1]
Країна  Україна
Місце проживання Хомутинці
Вінниця
Київ
Кобленц
Діяльність письменниця, перекладачка, науковиця, викладачка університету
Галузь переклади на українськуd[2], переклади з українськоїd[2], літературна діяльністьd[2], міжнародні відносини[2], засіб масової інформації[2] і текстологія[2]
Alma mater Інститут міжнародних відносин Київського університету і University of Deustod
Науковий ступінь доктор філософії[3] (2015)
Знання мов українська, англійська, німецька і іспанська
Заклад Київська школа економіки і University of Deustod

Євгенія Кузнєцова (нар. 30 червня 1987 року, Кривий Ріг, Дніпропетровська область) — українська письменниця, перекладачка, асоційований дослідник Київської школи економіки. Доктор філософії у галузі міжнародних та міжкультурних досліджень Університету Деусто[en]. Автор книжок «Спитайте Мієчку», «Готуємо в журбі», «Драбина».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 30 червня 1987 року у Кривому Розі на Дніпропетровщині, однак виросла у селі Хомутинці на Вінниччині. Після сьомого класу з родиною переїхала до Вінниці[4].

Вступила до Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та у 2007 році здобула там ступінь бакалавра у міжнародних відносинах. У 2009 завершила у КНУ магістерську програму «Міжнародна інформація». З 2007 по 2009 рік також працювала штатним автором у газеті Kyiv Post.

Згодом вступила до Університету Деусто[en] та у 2015 році отримала науковий ступінь доктора філософії у галузі міжнародних та міжкультурних досліджень, захистивши дисертацію з аналізу магічного реалізму, викладала постколоніальні студії[5].

Працювала консультантом для ООН та ОБСЄ[6].

Проживає у місті Кобленц, Німеччина.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Серед наукових інтересів Євгенії: медіааналіз мови, інтернет антропологія і пробудження громадянського суспільства[7]. Її спеціалізації: ролі медіа у суспільстві, медіасистеми та аналіз текстів[8].

Досліджувала з Vox Ukraine звички та тенденції роботи медіа у соцмережах. Крім того, Євгенія працює спільно з Університетом Осло над дослідженням медіапростору сходу України разом з тимчасово окупованими територіями[джерело?].

Творча діяльність[ред. | ред. код]

За словами Євгенії, завжди знала, що її життєве завдання — писати. «Бачити художнє у нехудожній буденності — оце у мені від бабусі», — каже Євгенія[9].

Перша її книга була гумористичним кулінарним виданням про харчові звички українців «Готуємо в журбі», яке Євгенія написала у 2020 році.

Перша художня книжка Євгенії «Спитайте Мієчку» була видана 2021 року у жанрі магічного реалізму. Ця книжка увійшла у Короткий список у номінації Книга року BBC-2021[10].

Переклала літературу різних жанрів. Серед перекладених творів є такі: «Команда суперників. Біографія Лінкольна» Доріс Ґудвін, нонфікшн «Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими» Томаса Ніколса, романи про кохання «Поцілунок у Парижі», «Поцілунок у Нью-Йорку».

Про поповнення свого авторського доробку Євгенія каже: «У моїх планах таке є. Особливо, ці плани у мене з'явилися після того, як я видала „Готуємо в журбі“. Там я працювала з 30-ма українськими ілюстраторами та фотографами і розуміла — наскільки це круто, коли твій текст поєднується з класною ілюстрацією! Я розумію, що не можу продовжити з усіма, але у мене є просто неймовірне бажання, з тими з них, у кого буде час і натхнення, попрацювати зі мною і видати дитячу книжку»[9]. Також працює над науково-популярним виданням про мовну політику у часи СРСР «Мова-меч: як говорила радянська імперія»[11]. На основі матеріалів для книжки веде канал на YouTube.

Роман "Драбина" Кузнєцової став книгою року ВВС 2023. [12]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  1. «Команда суперників. Біографія Лінкольна» (2019) —  перекладач.
  2. «Юрґен Клопп: біографія» (2019) — перекладач.
  3. «MBA в домашніх умовах. Шпаргалки бізнес-практика» (2019) — перекладач.
  4. «Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими» (2019) — перекладач.
  5. «Мисли ставками. Як ухвалювати розумні рішення з багатьма невідомими» (2019) — перекладач.
  6. «Тім Кук. СЕО, що вивів Apple на новий рівень» (2019) — перекладач.
  7. «Готуємо в журбі» (2020) — автор.
  8. «Спитайте Мієчку» (2021) — автор.
  9. «Про що вона мовчить» (2021) — автор оповідання.
  10. «Поцілунок у Нью-Йорку» (2021) — перекладач.
  11. «Поцілунок у Парижі» (2022) — перекладач.
  12. «Моє тихе Різдво» (2022) — автор оповідання.
  13. «Коротка історія борщу» (2023) — автор мальопису.
  14. «Драбина» (2023) — автор.
  15. «Мова-меч. Як говорила радянська імперія» (2023) — автор.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Країна (журнал)Видавнича група «Нова інформація», 2021.
  2. а б в г д е Czech National Authority Database
  3. https://www.f6s.com/eugeniakuznetsovaphd
  4. «Спитайте Мієчку»: розповіла про своє село і потрапила до списку на премію Бі-Бі-Сі «Книга року-2021» - 20 хвилин. vn.20minut.ua (укр.). Процитовано 28 жовтня 2022.
  5. Eugenia Kuznetsova, PhD. F6S (англ.). Процитовано 28 жовтня 2022.
  6. Carlos, Red. Yevheniia Kuznetsova. Kyiv School of Economics (рос.). Процитовано 28 жовтня 2022.
  7. Eugenia Kuznetsova. openDemocracy (англ.). Процитовано 28 жовтня 2022.
  8. Кузнєцова, Євгенія. Євгенія Кузнєцова. Kyiv School of Economics. Процитовано 27 жовтня 2022.
  9. а б Євгенія Кузнєцова, письменниця, номінантка «Книги року ВВС-2021». www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 27 жовтня 2022.
  10. Стахурська, Ірина (17 грудня 2021). Книга року BBC-2021 оголосила переможців. Тиктор медіа (укр.). Процитовано 28 жовтня 2022.
  11. Прокопишин, Тарас (10 червня 2021). Євгенія Кузнєцова: «Українці вміють сміятися з себе з любов’ю та повагою». The Ukrainians (укр.). Процитовано 27 жовтня 2022.
  12. Книга року ВВС-2023. Переможці. BBC News Україна (укр.). 14 грудня 2023. Процитовано 2 січня 2024.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. «Як Маріуполь зникає у чорній дірі дезінформації».
  2. «Гра в реверсі: звідки взялися російськомовні українці».
  3. «Як я була глядачкою телеканалу „Дом“».
  4. «Що стається, коли конспірологія поєднується з дезінформацією».
  5. Канал Євгенії Кузнєцової на YouTube.
  6. Сайт Євгенії Кузнєцової.