Глібовицький Євген Мирославович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Євген Глібовицький
Державна політика книжкової сфери - 091654.jpg

Київ, 2014
Народився 15 липня 1975(1975-07-15) (42 роки)
Львів, Українська РСР, СРСР СРСР
Діяльність журналіст, політолог
Alma mater Києво-Могилянська академія

Євген Глібов́ицький (15 липня 1975 р., Львів) — експерт з довготермінових стратегій. Займається дослідженнями цінностей та є учасником Несторівської експертної групи (візія для України 2025), Унівської експертної групи (візія для Львова 2025), дніпропетровської групи DYB[1] (стратегія 2030), ініціатором та експертом групи із розробки стратегії для Киргизстану. Член Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України[2].

Народився та виріс у Львові. Батько грав на гобої, був солістом Львівської опери, мати — інженер-хімік. Середню школу закінчив у місті Мілуокі в американському штаті Вісконсин. 2000 року отримав диплом Києво-Могилянської академії з фаху «політологія». Також вивчав правознавство у Львівському університеті імені Франка й філософію в американському Блафтонському університеті.

Є викладачем програм із комунікацій для медіа, бізнесу та неприбуткових організацій, автор популярних навчальних розробок із PR та медійних комунікацій. Викладач Києво-Могилянської Бізнес Школи. Його компетенція лежить на перетині суспільного, бізнесового та громадського секторів.

Стратегічний консалтинг та комунікації[ред.ред. код]

У 2007 році Євген Глібовицький заснував компанію зі стратегічного консультування та маркетингу pro.mova[3], яка працює в Україні, на Кавказі та в Центральній Азії. Клієнтами компанії є бізнеси, громадські та міжнародні організації, реформаторські уряди країн колишнього СРСР.

Журналістика та управління бізнесом в медіа[ред.ред. код]

Попередня кар'єра Євгена Глібовицького стосувалася журналістики та управління бізнесом в медіа. Був штатним працівником великих українських медіа (Студія 1+1, до того «Перший національний» та «Киевские Ведомости», на початку кар'єри «Post-Поступ» і радіо «Промінь»), працював з провідними медіа як всередині країни, так і за її межами («Дзеркало тижня», «Ukrainian Weekly», радіо «Эхо Москвы») працював локальним співпродюсером для американських телеканалів CBS та PBS, BBC).

Як журналіст, має досвід роботи в «гарячих точках» (зони військових дій та надзвичайних ситуацій) (Югославія, 1999) та в кризових умовах (закарпатські повені 1998–1999; події після терактів 11 вересня в Нью-Йорку і Вашингтоні, 2001; країни Близького Сходу, 2002; справа Ґонґадзе та політична криза 2001–2002). У 2002–2003 разом з Романом Скрипіним та Андрієм Шевченком був співрозробником концепції «5 каналу». У 2002 відмовився працювати в новинах на 1+1 через цензуру. Був засновником і, зрештою, головою Київської незалежної медіа-профспілки, яка зіграла ключову роль у забороні політичної цензури в українських медіа в 2003–2004 роках.

Освіта[ред.ред. код]

Закінчив Національний університет «Києво-Могилянська академія» за спеціальністю «політологія», також вивчав право у Львівському університеті ім. Франка та філософію в Блафтонському університеті, США[4].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]