Глібовицький Євген Мирославович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Євген Глібовицький)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євген Глібовицький
Державна політика книжкової сфери - 091654.jpg
Київ, 2014
Народився 15 липня 1975(1975-07-15) (45 років)
Львів, Українська РСР, СРСР СРСР
Діяльність журналіст, політолог
Alma mater Києво-Могилянська академія

Євген Глібов́ицький (15 липня 1975 р., Львів) — експерт з довготермінових стратегій. Займається дослідженнями цінностей та є учасником Несторівської експертної групи (візія для України 2025), Унівської експертної групи (візія для Львова 2025), дніпровської групи DYC (Develop Your City) (стратегія 2030), ініціатором та експертом групи із розробки стратегії для Киргизстану. Член Наглядової ради Національної суспільної телерадіокомпанії України[1].

Народився та виріс у Львові. Батько грав на гобої, був солістом Львівської опери, мати — інженер-хімік. Середню школу закінчив у місті Мілуокі в американському штаті Вісконсин. 2000 року отримав диплом Києво-Могилянської академії з фаху «політологія». Також вивчав правознавство у Львівському університеті імені Франка й філософію в американському Блафтонському університеті.

Є викладачем програм із комунікацій для медіа, бізнесу та неприбуткових організацій, автор популярних навчальних розробок із PR та медійних комунікацій. Викладач Києво-Могилянської Бізнес Школи. Його компетенція лежить на перетині суспільного, бізнесового та громадського секторів.

Стратегічний консалтинг та комунікації[ред. | ред. код]

У 2007 році Євген Глібовицький заснував компанію зі стратегічного консультування та маркетингу pro.mova[2], яка працює в Україні, на Кавказі та в Центральній Азії. Клієнтами компанії є бізнеси, громадські та міжнародні організації, реформаторські уряди країн колишнього СРСР.

Журналістика та управління бізнесом в медіа[ред. | ред. код]

Попередня кар'єра Євгена Глібовицького стосувалася журналістики та управління бізнесом в медіа. Був штатним працівником великих українських медіа (Студія 1+1, до того «Перший національний» та «Киевские Ведомости», на початку кар'єри «Post-Поступ» і радіо «Промінь»), працював з провідними медіа як всередині країни, так і за її межами («Дзеркало тижня», «Ukrainian Weekly», радіо «Эхо Москвы») працював локальним співпродюсером для американських телеканалів CBS та PBS, BBC).

Як журналіст, має досвід роботи в «гарячих точках» (зони військових дій та надзвичайних ситуацій) (Югославія, 1999) та в кризових умовах (закарпатські повені 1998–1999; події після терактів 11 вересня в Нью-Йорку і Вашингтоні, 2001; країни Близького Сходу, 2002; справа Ґонґадзе та політична криза 2001–2002). У 2002–2003 разом з Романом Скрипіним та Андрієм Шевченком був співрозробником концепції «5 каналу». У 2002 відмовився працювати в новинах на 1+1 через цензуру. Був засновником і, зрештою, головою Київської незалежної медіа-профспілки, яка зіграла ключову роль у забороні політичної цензури в українських медіа в 2003–2004 роках.

Освіта[ред. | ред. код]

Закінчив Національний університет «Києво-Могилянська академія» за спеціальністю «політологія», також вивчав право у Львівському університеті ім. Франка та філософію в Блафтонському університеті, США[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]