Дроб'язко Євген Антонович

Дроб'язко Євген Антонович
Дроб'язко Євген Антонович
Народився	1 вересня 1898 ; Київ, Російська імперія
Помер	3 травня 1980 (81 рік); Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія ; СРСР
Діяльність	письменник, перекладач
Alma mater	Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
	Роботи у Вікіджерелах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дроб'язко.

Євге́н Анто́нович Дроб'я́зко (20 серпня (1 вересня) 1898(18980901), Київ — 2 травня 1980, Київ) — український перекладач.

Біографічні дані

Син видатного українського вченого-правника А. Л. Дроб'язка (незаконно репресованого 1941).

1920 року закінчив юридичний факультет Київського університету^[1] і 1923 року Музично-драматичний інститут імені Миколи Лисенка (Київ). До переведення в останній 1919 року навчався в Театральній академії в Києві.

Був на режисерській і редакторській роботі. У Києві мешкав у будинку письменників Роліт.

Перекладацька діяльність

Перекладав із французької, німецької, іспанської, російської, польської та італійської мов.

Автор першого повного перекладу «Божественної комедії» Данте.

Також серед перекладів:

«Орлеанська діва» Фрідріха Шіллера;
«Дивовижні пригоди та мандрівки барона Мюнхгаузена» Г.-А. Бюргера (перше видання — Київ, 1939; нове видання: Київ, 2020);
Поезія Федеріко Ґарсія-Лорки, Юліуша Словацького, Володимира Маяковського;
«Лихо з розуму» Олександра Грибоєдова (спільно з Д. Бобирем і М. Рильським). Вистава представлена у репертуарі Київського національного академічного Молодого театру від 2016 року;
Окреме видання вибраних творів Юліуша Словацького в перекладі Євгена Дроб'язка і Максима Рильського (Rudzitsky Collection, Київ, 2021).

Переклав лібрето опер^[2]:

«Весілля Фіґаро» (1948)^[3];
«Чарівна флейта»^[3];
«Директор театру» (обидва — 1956) В.-А. Моцарта;
«Повість про справжню людину» С. Прокоф'єва (1966);
«Орфей та Еврідіка» К.-В. Ґлюка (1977).

Переклав популярний підручник з елементарної теорії музики І. Способіна.^[4]

Родина

Батько — Дроб'язко Антон Лаврентійович, український правознавець, літературознавець. Мати — Марія Лєбова, з аристократичної дворянської сім'ї, викладачка в гімназіях. Рідний брат — Дроб'язко Віталій Антонович, військовий і громадський діяч, сотник Армії УНР, після 1920 року в еміграції.

Дружина — Лія Вайсблат,^[5] донька головного рабина Києва (з 1902 р.) Нухима Вайсблата, сестра літератора, перекладача, видавця Володимира Вайсблата^[6], живописця, графіка та скульптора Йосипа Вайсблата^[7], лікаря-стоматолога, доктора медичних наук Соломона Вайсблата.^[8]

Син — Дроб'язко Лев Євгенович, інженер-будівельник, кандидат технічних наук, дослідник історичної топографії Бабиного Яру.^[5]

Примітки

↑ Життєпис. calendar.interesniy.kiev.ua. Киевский календарь. Архів оригіналу за 24 жовтня 2018. Процитовано 14 березня 2024.
↑ Л. В. Череватенко. Дроб'язко Євген Антонович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — 716 с. — ISBN 978-966-02-4458-0.
↑ ^а ^б Окремі номери з опери видані у збірках:
Моцарт Вольфганг Амадей. Вибрані арії в українських перекладах. Зошит 1. Для жіночих голосів / упор. А. Бондаренко. — К.: Альтернатива Друк, 2017. — 52 с. ISBN 978-966-97648-3-6 та
Моцарт Вольфганг Амадей. Вибрані арії в українських перекладах. Зошит 2. Для чоловічих голосів / упор. А. Бондаренко. — К.: Альтернатива Друк, 2017. — 48 с. — ISBN 978-966-97648-4-3.
↑ Способін І. В. Елементарна теорія музики / переклад Є. Дроб'язка. — Київ : Мистецтво, 1952. — 204 с. Архівовано з джерела 15 січня 2021
↑ ^а ^б Татьяна Чайка (22 грудня 2001). Интервью с Львом Евгеньевичем Дробязко. centropa.org. Архів оригіналу за 28 жовтня 2018. Процитовано 2 листопада 2018. (рос.)
↑ М. Ю. Костриця. Вайсблат Володимир Наумович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. — Т. 4 : В — Вог. — 700 с. — ISBN 966-02-3354-X.
↑ Л. Є. Дроб'язко. Вайсблат Йосип Наумович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. — Т. 4 : В — Вог. — 700 с. — ISBN 966-02-3354-X.
↑ І. М. Полякова. Вайсблат Соломон Наумович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. — Т. 4 : В — Вог. — 700 с. — ISBN 966-02-3354-X.

Література

А. Рудзицький Про Євгена Дроб'язко // «Дивовижні пригоди та мандрівки барона Мюнхгаузена» Г.-А.Бюргера (Київ, 2020)
А. Рудзицький «Я мовлю сам собі…». Вірші польських класиків Романтизму із доробку відомого перекладача Євгена Дроб'язка // Нова Польща.
Тельнюк С. В. Дроб'язко Євген Антонович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. — Т. 2 : Д—К. . — С. 111—112.
Станіслав Цалик, Пилип Селігей Підвали можуть бути всілякого відтінку… [Архівовано 21 листопада 2016 у Wayback Machine.]

Посилання

Дроб'язко Євген Антонович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

[1] Життєпис. calendar.interesniy.kiev.ua. Киевский календарь. Архів оригіналу за 24 жовтня 2018. Процитовано 14 березня 2024.

[2] Л. В. Череватенко. Дроб'язко Євген Антонович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — 716 с. — ISBN 978-966-02-4458-0.

[ноти-3] а ^б Окремі номери з опери видані у збірках:
Моцарт Вольфганг Амадей. Вибрані арії в українських перекладах. Зошит 1. Для жіночих голосів / упор. А. Бондаренко. — К.: Альтернатива Друк, 2017. — 52 с. ISBN 978-966-97648-3-6 та
Моцарт Вольфганг Амадей. Вибрані арії в українських перекладах. Зошит 2. Для чоловічих голосів / упор. А. Бондаренко. — К.: Альтернатива Друк, 2017. — 48 с. — ISBN 978-966-97648-4-3.

[4] Способін І. В. Елементарна теорія музики / переклад Є. Дроб'язка. — Київ : Мистецтво, 1952. — 204 с. Архівовано з джерела 15 січня 2021

[centropa-5] а ^б Татьяна Чайка (22 грудня 2001). Интервью с Львом Евгеньевичем Дробязко. centropa.org. Архів оригіналу за 28 жовтня 2018. Процитовано 2 листопада 2018. (рос.)

[6] М. Ю. Костриця. Вайсблат Володимир Наумович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. — Т. 4 : В — Вог. — 700 с. — ISBN 966-02-3354-X.

[7] Л. Є. Дроб'язко. Вайсблат Йосип Наумович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. — Т. 4 : В — Вог. — 700 с. — ISBN 966-02-3354-X.

[8] І. М. Полякова. Вайсблат Соломон Наумович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. — Т. 4 : В — Вог. — 700 с. — ISBN 966-02-3354-X.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

Генеалогія та некрополістика	Родовід
Словники та енциклопедії	Енциклопедія сучасної України
Нормативний контроль	GKG: /g/120kz0kj · ISNI: 0000000390538885 · NTA: 322376912 · VIAF: 284188038

п о р Лауреати премії імені Максима Рильського
1970-ті	Микола Терещенко (1973) · Димитр Методієв (1974) · Степан Ковганюк (1975) · Дмитро Білоус (1976) · Василь Мисик (1977) · Євген Дроб'язко (1978) · Борис Тен (1979)
1980-ті	Діодор Бобир (1980) · Майя Кашель (1981) · Марія Коміссарова (1982) · Юрій Шкробинець (1983) · Абдулла Аббас / Абрам Кацнельсон (1984) · Дмитро Павличко (1985) · Андрій Содомора (1986) · Рауль Чілачава (1987) · Микола Лукаш (1988) · Григорій Кочур (1989)
1990-ті	Дмитро Паламарчук (1990) · Юрій Лісняк (1991) · Євген Попович (1992) · Віль Гримич / Ростислав Доценко / Йосип Кобів (1993) · Ігор Качуровський / Олекса Синиченко / Дмитро Чередниченко / Ольга Сенюк (1994) · Леонтій Кир (1995) · Дмитро Андрухів / Олександр (Олесь) Завгородній / Михайло Москаленко (1996) · Михайло Литвинець (1997) · Володимир Житник / Володимир Митрофанов / Петро Тимочко (1998) · Олександр Мокровольський (1999)
2000-ні	Віктор Коптілов (2000) · Євгенія Горева (2001) · Григорій Філіпчук (2002) · Валентин Ціпко / Марія Габлевич / Станіслав Шевченко (2003) · Світлана Жолоб / Віктор Кочевський / Борислав Степанюк (2004) · Іван Дзюб / Олег Микитенко / Олександр Терех (2005) · Олексій Логвиненко / Роман Лубківський (2006) · Галина Кирпа / Микола Мірошниченко (2007) · Сергій Борщевський / Олег Жупанський (2008) · Віктор Шовкун (2009)
2010-ті	Наталя Трохим (2010) · Юрій Попсуєнко (2011) · Петро Таращук (2012) · Анатолій Чердаклі / Дмитро Чистяк (2013) · Роман Гамада (2014) · Максим Стріха (2015) · Іван Рябчій (2016) · Василь Степаненко (2017) · Ніна Баликова (2018) · Юлія Джугастрянська (2019)
2020-ті	Тарас Лучук / Валерій Кіор (2020) · Олена О'Лір / Дмитро Чистяк / Ніколь Лоран-Катріс (2021) · Раїса Божко / Іван Мегела (2022) · Володимир Литвинов / Дмитро Дроздовський / Ендрю Шеппард (2023)