Циганов Євген Едуардович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Циганов Євген Едуардович
Народився 15 березня 1979(1979-03-15) (45 років)
Москва, СРСР
Громадянство  Росія
Діяльність актор, кінорежисер, театральний режисер, телеактор
Alma mater Театральний інститут імені Бориса Щукіна і Російський університет театрального мистецтва (2001)
У шлюбі з Ірина Юріївна Леоноваd і Юлія Снігір
IMDb nm1142921
Нагороди та премії

CMNS: Циганов Євген Едуардович у Вікісховищі

Євге́н Едуа́рдович Цигано́в (нар.15 березня 1979, Москва) — російський актор театру і кіно, режисер. Лауреат ряду російських кінопремій.

Біографія[ред. | ред. код]

Євген Циганов народився 15 березня 1979 року в Москві в сім'ї працівників московського НДІ «Титан» Едуарда и Любові Циганових.

Закінчив музичну школу по класу фортепіано. 4 роки працював в Театрі на Таганці — грав різні дитячі ролі.

З 1993 по 1997 рік грав в рок-групі «А.S.», потім Євген Циганов із друзями створили нову групу «Грінки», яка активно виступала у клубах, випустила один альбом і розпалася у 2004.

В 1996 гоці поступив до театрального Училища імені Щукіна.

У 1997 році поступив на режисерський факультет ВГІКу, який закінчив у 2001 році і був прийнятий до трупи Московського театру «Майстерня Петра Фоменка».

В 2014 році Євген Циганов вперше виступив як театральний режисер із спектаклем «Олімпія» за п'єсою Ольги Мухіної. Також він зіграв одну з ролей і виступив як музикант.

Особисте життя[ред. | ред. код]

  • Від фактичного шлюбу з актрисою Іриною Леоновою:
    • донька Поліна Циганова (народ. 2005),
    • син Микита Циганов (народ. 2006),
    • син Андрій Циганов (народ. 2009),
    • донька Софія Циганова (народ. 2010),
    • син Олександр Циганов (народ. 2011),
    • син Георгій Циганов (народ. 2014),
    • донька Віра Циганова (народ. 2015).
  • Від фактичного шлюбу з актрисою Юлією Снігірь:
    • син Федір Циганов (народ. 2016)

Громадська позиція[ред. | ред. код]

У 2018 взяв участь у проекті «Нової газети» на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[1]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Актор[ред. | ред. код]

  1. 2001 — Колекціонер — Ілля
  2. 2002 — Займемося любов'ю — Постников
  3. 2003 — Прогулянка — Пєтя
  4. 2004 — Діти Арбата — Саша Панкратов
  5. 2005 — Фарт — Пётр
  6. 2005 — Космос як передчуття — Герман
  7. 2006 — Мисливець — Володимир
  8. 2006 — Пітер FM — Максим
  9. 2006 — Митищинський маніяк
  10. 2007 — Три крапки — Юрочка
  11. 2007 — Гілка бузку — Сергій Рахманінов
  12. 2007 — Русалка — Саша
  13. 2007 — Червона перлина кохання — Григорій
  14. 2008 — Плюс один — ростовая кукла (камео)
  15. 2009 — Гарячі новини — Герман
  16. 2009 — Іван Грозний — кат (эпизод)
  17. 2009 — Ніч бійця — Хруст
  18. 2009 — Подія
  19. 2009 — 9 травня. Особисте ставлення — новела «Нагорода»
  20. 2010 — Щасливий кінець — сосед Игорь
  21. 2010 — Брестська фортеця — лейтенант Почерников
  22. 2010 — Неадекватні люди — психолог Козлов
  23. 2011 — Огни притона — Валера
  24. 2011 — І не було краще брата
  25. 2011 — Забытый — Сергей Гастев
  26. 2011 — Зоряний ворс — понтовий кур'єр
  27. 2012 — Ентропія — Овоч
  28. 2012 — Це не я — Пётр
  29. 2012 — Легенда про любов
  30. 2013 — Відлига — Віктор Хрустальов
  31. 2013 — Ікона сезону — Володя
  32. 2013 — Діалоги — новела «Пістолет»
  33. 2013 — Червоні гори — Сергій Рогов / Аркадій Енгельгардт (кадет)
  34. 2014 — Купрін (новелла «Впотьмах») — Степан Спиридонович Ознобишин, поміщик
  35. 2014 — З чого починається Батьківщина — Микола Громов, капітан, Друге головне управління КДБ СРСР
  36. 2015 — The тьолки
  37. 2015 — Незламна — Леонід Киценко, капітан
  38. 2015 — Територія — Андрій Гурін
  39. 2015 — Фарца — Ян Рокотов
  40. 2015 — Про любов — Борис
  41. 2015 — Райські кущі — Зілов
  42. 2015 — Стурбовані, або Любов зла — Костя
  43. 2015 — Країна ОЗ — водій під бутиратом
  44. 2019 — «Одеса» — Борис

Режисер[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]