Євдокимов Григорій Єремійович

Євдокимов Григорій Єремійович
Народився	жовтень 1884 Павлодар, Семипалатинська область, Степове генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер	25 серпня 1936(1936-08-25) (51 рік) Москва, СРСР
Поховання	Нове Донське кладовище
Громадянство	Росія,  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Знання мов	російська
Членство	ЦК КПРС
Посада	Член Всеросійської ради
Партія	ВКП(б)

Григорій Єремійович Євдокимов (жовтень 1884(1884), місто Павлодар Семипалатинської області, тепер Казахстан — розстріляний 25 серпня 1936, місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський партійний діяч, відповідальний секретар Ленінградського губернського комітету ВКП(б), секретар ЦК ВКП(б). Депутат Всеросійських Установчих зборів у 1917 році. Член Президії ВЦВК у 1918 році, член ЦВК СРСР, член Президії ЦВК СРСР у 1925—1927 роках. Член ЦК ВКП(б) у березні 1919 — березні 1920 року і в квітні 1923 — листопаді 1927 року. Член Організаційного бюро ЦК ВКП(б) з 1 січня по 9 квітня 1926 року.

Життєпис

Народився в родині міщанина. Закінчив дворічне приходське училище, потім п'ять проків навчався в міському училищі. Після закінчення міського училища з 1899 року працював матросом на річкових суднах.

Член РСДРП(б) з 1903 року.

Вів революційну роботу в Семипалатинську, Акмолинській і Томській губерніях. Вперше заарештований в 1908 році, незабаром звільнений.

З 1908 по 1913 рік вів революційну пропаганду в Омську та Павлодарі. У 1913 році виїхав до Санкт-Петербурга, з 1913 по 1915 рік працював робітником-фрезерувальником на заводах.

У 1915 році заарештований і засуджений до адміністративного заслання у Верхоленський округ Іркутської губернії, звідки втік у 1916 році. Невдовзі заарештований і до лютого 1917 року перебував у в'язниці.

З лютого 1917 року — агітатор та член Петроградського комітету РСДРП(б), член Петроградської ради. Брав участь у створенні загонів Червоної гвардії.

З листопада 1917 по 1918 рік — завідувач відділу праці Петроградської ради. У 1918 році — член Петроградської Ради народного господарства. У 1918—1919 роках — член Петроградського губернського комітету РКП(б). З 1918 по 7 лютого 1919 року — комісар промисловості і торгівлі Ради народних комісарів Союзу комун Північної області в Петрограді.

7 лютого 1919 — липень 1920 року — секретар Петроградської ради. 11 липня 1919 — липень 1920 року — член президії Петроградської ради. У липні — серпні 1920 року — секретар Петроградської ради і виконавчого комітету Петроградської губернської ради. У роки Громадянської війни брав участь в обороні Петрограда, член колегії Петроградського губернського продовольчого комітету.

З 12 січня по 23 лютого 1920 і з 25 березня по 5 липня 1920 року — завідувач відділу агітації і пропаганди Петроградського міського комітету РКП(б). З 6 липня по серпень 1920 року — завідувач відділу агітації і пропаганди Петроградського губернського комітету РКП(б).

З 25 серпня 1920 по 10 травня 1921 року — начальник політичного відділу і член Революційної військової ради 7-ї армії Західного фронту РСЧА.

У вересні 1920 — серпні 1921 року — заступник голови Петроградської ради і заступник голови виконавчого комітету Петроградської губернської ради.

У січні 1922 — травні 1923 року — голова Петроградської губернської ради профспілок. У лютому 1922 — травні 1923 року — голова Північно-Західного бюро ВЦРПС у Петрограді.

18 січня 1923 — вересень 1925 року — член Північно-Західного бюро ЦК РКП(б).

У травні 1923 — 24 березня 1926 року — заступник голови Петроградської ради і заступник голови виконавчого комітету Петроградської губернської ради. Одночасно, в серпні 1923 — 24 березня 1926 року — заступник голови Північно-Західної обласної Економічної наради.

3 листопада 1925 — 7 січня 1926 року — відповідальний секретар Ленінградського губернського комітету ВКП(б). Був одним із найближчих соратників Г ригорія Зінов'єва, брав активну участь в діяльності «нової опозиції».

1 січня — 9 квітня 1926 року — секретар ЦК ВКП(б).

З 1 березня 1927 по 1928 рік — член правління і заступник голови Центроспілки.

У грудні 1927 року виключений з ВКП(б) за опозиційну діяльність. У червні 1928 року поновлений в партії.

У 1928 році — заступник голови Ульяновської губернської планової комісії.

У 1928—1929 роках — голова Середньоволзької обласної (крайової) спілки сільськогосподарської кооперації.

У 1929 — березні 1932 року — член правління Колгоспцентру СРСР. Одночасно, з 1931 по березень 1932 року — член правління Хліботваринспілки.

У березні 1932 — 26 лютого 1933 року — начальник Головного управління молочно-жирової промисловості Народного комісаріату постачання СРСР.

26 лютого 1933 — березень 1934 року — начальник Головного управління транспортного господарства і холодильної промисловості та начальник транспортного сектора Народного комісаріату постачання СРСР.

У березні — серпні 1934 року — начальник Головного управління молочної промисловості Народного комісаріату постачання СРСР.

У серпні — грудні 1934 року — начальник Головного управління молочної промисловості Народного комісаріату харчової промисловості СРСР.

8 грудня 1934 року заарештований органами НКВС. 16 січня 1935 року засуджений Воєнною колегією Верховного суду СРСР до 8-ми років позбавлення волі. З січня 1935 по липень 1936 року відбував покарання у виправно-трудових таборах НКВС. Повторно засуджений Воєнною колегією Верховного суду СРСР 24 серпня 1936 року до страти, розстріляний наступного дня. Похований на Донському цвинтарі Москви.

13 червня 1988 року реабілітований, 5 листопада 1988 року посмертно поновлений у партії.

Джерела

• Евдокимов Григорий Еремеевич [Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine.] (рос.)