Євдокимов Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Євдокимов Микола Миколайович
Євдокимов Микола Миколайович.jpg
Народився 7 квітня 1868(1868-04-07)
Харків
Помер 5 квітня 1940(1940-04-05) (71 рік)
Харків
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Діяльність астроном
Alma mater Харківський університет
Сфера інтересів астрономія
Заклад Харківська астрономічна обсерваторія
Посада директор Харківської обсерваторії у 1917—1930 роках
Вчене звання доктор фізико-математичних наук
Науковий ступінь професор
Нагороди Заслужений діяч науки і техніки України

Мико́ла Микола́йович Євдоки́мов (* 7 квітня (26 березня) 1868, Харків, — † 5 квітня 1940, Харків) — український астроном, заслужений діяч науки УРСР — 1935, доктор фізико-математичних наук, професор, член Німецького астрономічного товариства.

Життєпис[ред. | ред. код]

1890 року закінчив Харківський університет — фізико-математичний факультет. Залишений як стипендіат при кафедрі астрономії для підготовки до професорського звання. 1893 року почав працювати астрономом в Харківській астрономічній обсерваторії, до 1898 — позаштатний асистент, з 1898 по 1914 — астроном-спостерігач.

1912 року захистив дисертацію «Визначення паралаксів нерухомих зірок за спостереженням меридіанним колом астрономічної обсерваторії Харківського університету» — за цю роботу одержав премію Російського астрономічного товариства.

З 1914 — професор Харківського університету, в 1917—1930 роках — директор Харківської обсерваторії, згодом — астономія Академії теоретичних знань, Інституту народної освіти. 1923 року астрономія з допоміжного науково-навчального закладу перетворена в науковий інститут.

Наукові роботи здійснював із професорами Борисом Кудревичем, Борисом Остащенко-Кудрявцевим, Людвігом Струве.

Бував у наукових відрядженнях, працював у Пулковській та закордонних — Потсдам, Кіль, Гейдельберг, Париж — обсерваторіях, брав участь у з'їздах Міжнародного астрономічного товариства.

З 1927 року входив до складу Бюро довгот в Ленінграді, в 1928—1933 — голова, згодом — у складі Тимчасового бюро товариства українських астрономів — обраний в грудні 1928 на з'їзді Асоціації астрономів РРФСР. 1935 року під його орудою в Харкові організовано об'єднану службу часу. З 1937-го — член Астрометричної комісії Астроради АН СРСР — в Пулково.

Його перу належить підручник практичної астрономії, дослідження визначень паралаксів світил, положень зірок та планет, щодо розробки астрономічних інструментів, ряд науково-популярних книжок.

Викладав у Харківському університеті — 1895—1922 роки, Харківському технічному інституті — 1901—1923, на Вищих жіночих курсах, в Новоолександрійському інституті, Харківському інституті народної освіти, Харківському геодезичному інституті — 1922—1934, Харківському інженерно-будівельному інституті — 1934—1941 — загалом читав лекції з 12 предметів.

Ім'ям Євдокимова названий кратер на Місяці.

Займався визначенням положення зодіакальних і північних зірок — поблизу полюса, паралаксів 59-ти нерухомих зірок.

Проводив спостереження на меридіанному колі зодіакальних й слабких полярних зірок.

Входив до редакторського колективу «Бюлетень наукових праць ХІБІ» — разом з О. С. Іловайським (відповідальний редактор), професором Я. В. Столяровим, доцентом А. Д. Матвієнком.

Серед його робіт:

  • «Допоміжні величини для обчислення зенітних відстаней та азимутів для 50° широти» — 1893,
  • «Стара і нова картина світу» — 1923,
  • курс для вищих навчальних закладів «Практична астрономія» — 1934.

Джерела[ред. | ред. код]