Євлогій (Марковський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єпископ Євлогій
Evlogy Markovskiy.jpg
Єпископ Євлогій (Марковський)
Єпископ Каракаський і Південно-Амереканський
1947 — 24 березня 1951
Єпископ Вінницький і Подільський
5 серпня 1942 — 1946
Церква: Українська автономна православна церква
Попередник: Інокентій (Тихонов)
 
Альма-матер: Житомирське церковне училище
Ім'я при народженні: Євсевій Пилипович Марковський
Народження: 20 січня (1 лютого) 1878
Волинь
Смерть: 24 березня 1951(1951-03-24) (73 роки)
Магопак, штат Нью-Йорк, США
Єп. хіротонія: 5 серпня 1942
Євлогій у Вікісховищі?

Євлогій (у світі Євсевій Пилипович Марковський[1] або Морковський; 20 січня (1 лютого) 1878, село Хоциня, Рівненський повіт, Волинська губернія — 11/24 березня 1951, Магопак, штат Нью-Йорк) — український релігійний діяч, православний єпископ.

Життєпис[ред. | ред. код]

Після закінчення церковної школи вступив до церковного училища в Житомирі.

Тривалий час служив у Клевані під Рівне.

Овдовів. Прийняв постриг. Був ченцем Почаївської Лаври.

Після початку Німецько-радянської війни перебував у відомстві Української Автономної Православної Церкви. В деяких джерелах помилково стверджується, що він входив до УАПЦ Полікарпа (Сікорського).

23 червня 1942 хіротонізований на єпископа Вінницького і Подільського, Української автономної православної церкви.

Перебуваючи у Вінниці брав активну участь у розкопках та похованні жертв Вінницької трагедії. За участі місцевого духовенства завершував заупокійні богослужіння. Зокрема на похороні 12 червня 1943 року виголосив такі слова: «Сьогодні ми вознесли свої молитви до престолу Всевишнього за тих, хто при розлуці з життям був позбавлений молитви Божої, хто терпів муки і кинутий у страшні могили. Ці жертви були убиті в таємний спосіб. Кати думали, що їхні лиходійства залишаться навіки таємницею. Ці мученики лежать безмовно тут у могилі своїми тілами, але у них є безсмертна душа. Пам'ять про них житиме у серцях наших завжди…».

Також відомо, що 16 липня єпископ Євлогій звершував похорон у співслужінні єпископа Рівненського і Острозького Федора (Рафальського), 32 священиків, одного протодиякона та диякона. Були присутні представники духовенства з Болгарії (архімандрити Миколай, Йосиф і Стефан), Румунії (митрополит Віссаріон, професори Попеску, Крайніце та Лазар), Фінляндії (пробст Любівурі), Швеції (гавптпастор Цедерберг, пфарер Сандергрен та ін.)

Від весни 1944 — в еміграції. Перейшов у РПЦ за кордоном, член її Синоду.

У 1947 році був призначений єпископом Каракасу і Венесуельським, але на місце призначення не виїхав. Разом з Синодом переїхав до Ново-Корінної пустині в Магопаку (штат Нью-Йорк, США), де й помер 24 березня 1951 року.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]