Перейти до вмісту

Євна (велика княгиня)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Євна — дружина великого князя литовського Гедиміна, відома лишень по Хроніці Биховця XVI століття, джерелу пізньому і ненадійному, де згадується єдино у сув'язі з власною кончиною («bo kniahinia Jewna umerła»). Цю подію литовський дослідник Альвідас Нікжентайтіс датував 1344 роком. Прикметно, що автор — чи то пак останній упорядник хроніки — прямо пов'язав смерть господарині із тим, що невзабарі Ольгерд та Кейстут організували змову й низложили Євнута, свого молодшого брата, зоставленого батьком на віленському престолі[1]. На підставі цього історики, як-от Олег Ліцкевич[be] або ж Стівен Крістофер Ровелл[en], висновують, іж Євна посприяла сходженню Євнута на вершину влади й, либонь, допомагала тому керувати, однак водночас завважують, що вибір його на місце господаря диктувавсь не стільки волею вітця-небіжчика, а радше консенсусом литовської язичницької еліти[2][3][4].

Ім'я жінки має литовське походження, перегукуючись у своїй реконструйованій формі *Jaunė із йменням Євнута: корінь jaun- такий самий, як і в лит. jaunas «молодий», котре сягає праіндоєвропейського ще *i̯eu- «юний». У старопруському ономастиконі віднаходяться схожі імена (Javne, Jawnutte, Jawne-gede)[5][6].

Щоправда, і дотепер лишається дискусійним питання, чи була вона єдиною Гедиміновою обраницею. Наприклад, Рауданська хроніка — сфальсифікована Теодором Нарбутом пам'ятка буцімто 1488 року, на яку покликались ранні дослідники — назива трьох: 1) Віду, дочку Відмунда, куронського бортника шведського походження; 2) Ольгу, князівну смоленську; 3) Євну або Єву, доньку полоцького князя Івана Всеволодовича, брата попередниці. Звісно, жодних підтверджень цьому немає[7][8]. Натомість дехто з медієвістів виказував здогадку, що їх могло бути двоє, чому вторить звістка Jüngere Hochmeisterchronik кінця XV ст. об Наримунті як зведенім браті Ольгерда й Кейстута, однак майже усі джерела вказують їх рідними братами. На переконання ж вищепом'янутого С. К. Ровелла, господар женився лише раз — на язичниці, оскільки шлюб з польською або руською княжною неодмінно привернув би увагу сучасників. Суголосний йому Ян Тенговський висунув притім гадку, що Євна могла обвінчатись зо Гедиміном ще до обняття тим великокнязівського трону[3].

Зображення синів з Лицевого літописного зводу

За переданням, саме вона буцімто заснувала місто Ів'є й православний чоловічий Успенський монастир, що проіснував до 1806 року[9]; насправді ж містечко уперше зринає в джерелах при кінці XIV століття як перебуваюче у посіданні кн. Андрія Івановича Гольшанського[10].

Родина

[ред. | ред. код]

Євна, якщо вважати її єдиною супутницею життя, спородила мужеві семеро синів (Монтивида, Наримунта, Ольгерда, Євнута, Кейстута, Коріята, Любарта) і 5 доньок[11]:

Гедимін перед кончиною подбав про синівську спадщину, розділивши між ними ядро країни — «Литву властиву», та найближче і найщільніш прив'язане до неї Пінське князівство[12][4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Хроніка Биховця:

    Kniaziu Jewnutiu panuiuczy na Wilni y na Welikom kniastwe Litowskom. Y kniaziu welikomu Olgierdu, starszemu bratu ich, y kniaziu welikomu Kieystutiu ne spodobałosia im na Wilni y na kniastwe Litowskom dla nekotorych pryczyn, bo kniahinia Jewna umerła. Y ne chotiaczy toho, sztoby on na tom mestcy starszym sedeł, y zmyślili meży soboiu y kniaź weliki Olgierd, y kniaź weliki Keystutej, kali by brata swoieho, kniazia welikoho Jewnutia z Wilna y z welikaho kniastwa wyhnaty, a meży nich by odnomu na hospodarstwe sesty.

  2. ↑ Полное собрание русских летописей. — Т. 17: Западнорусские летописи. — СПб., 1907. — С. 315
  3. ↑ а б Rowell, Stephen Christopher (1994). Lithuania Ascending: A Pagan Empire within East-Central Europe, 1295–1345 (PDF). Cambridge University Press. с. 88, 282. ISBN 978-0-521-45011-9. Архів оригіналу за 4 серпня 2024. Процитовано 30 жовтня 2024.{{cite book}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  4. ↑ а б Лицкевич О. В. «Летописец великих князей литовских» и «Повесть о Подолье»: опыт комплексного критического разбора. — СПб : Дмитрий Буланин, 2019. — С. 128, 350, 377-378. — ISBN 978-5-86007-918-2.
  5. ↑ Pokorny, Julius. Indogermanisches etymologisches Wörterbuch. Bern / München 1959/1969. P. 510
  6. ↑ R. Trautmann. Die altpreußischen Personennamen. Göttingen, 1974. P. 39.
  7. ↑ Narbutt, Teodor (1835). Dzieje starożytne narodu litewskiego. T. 1: Mitologia litewska. Wilno: nakładem i drukiem Antoniego Marcinowskiego. с. 159-160.
  8. ↑ Келембет С. Рец. на: Лицкевич О. В. «Летописец великих князей литовских» и «Повесть о Подолье»: опыт комплексного критического разбора // Ruthenica. — Київ : Інститут історії України НАН України, 2022. — Т. XVII. — С. 147.
  9. ↑ Шлевис Г. Православные храмы Литвы. — Вильнюс : Свято-Духов монастир, 2006. — С. 111—112. — ISBN 9986-559-62-6.
  10. ↑ Ивье состарилось, а Мир помолодел почти на полвека (рос.). 7 липня 2014. Архів оригіналу за 11 вересня 2020. Процитовано 2 січня 2026.
  11. ↑ Клочовський Є. Історія Польщі до кінця XV століття / наук. ред.: А. Ґіль, В. Александрович; опрацюв. мап М. Юран; переклад Н. Яковенко. — Сандомир, 2005. — С. 74. — ISBN 83-85854-83-5.
  12. ↑ Краўцэвіч А. К. Гедымін (1316—1341). Каралеўства Літвы і Русі = Hiedymin (1316—1341). Kingdom of Lithuania and Rutenia: нарыс / Алесь Краўцэвіч; пер. на англ. мову Андрэя Бурсава; пад аг. рэд. Міхася Скоблы; маст. Ігар Гардзіёнак. — Мінск : Татарнікава С. Ю, 2012. — С. 78-79. — ISBN 978-985-90263-1-7.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Євна_(велика_княгиня)&oldid=47403583