Євпаторійський музей аптеки
Євпаторійський музей аптеки  | |
|---|---|
 | |
| 45°11′50″ пн. ш. 33°22′49″ сх. д. / 45.19722222224999797° пн. ш. 33.380277777806° сх. д.Координати: 45°11′50″ пн. ш. 33°22′49″ сх. д. / 45.19722222224999797° пн. ш. 33.380277777806° сх. д. | |
| Тип | музей |
| Статус спадщини | Державний реєстр нерухомих пам'яток України, об'єкт культурної спадщини Росії регіонального значенняd і пам'ятка архітектури місцевого значення України |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Євпаторія |
| Адреса | вул. Караєва, 4 |
| Засновано | 2004 |
  Євпаторійський музей аптеки (Автономна Республіка Крим) | |
 | |
 Євпаторійський музей аптеки у Вікісховищі | |
Музей фармації Криму (Музей аптеки) — музей у Євпаторії, відкритий у 2004 році. Розташований на вулиці Караєва.
Історія[ред. | ред. код]
Аптека на вулиці Морський (зараз — Караєва) у Євпаторії була відкрита 18 листопада 1823 року і стала першою на території Криму. Її засновником був В. Шпурх, а в 1880 році вона перейшла сім'ї провізора А. М. Печицького. Печицькі мали аптекарський город, де вирощували рослини, з яких пізніше виготовляли препарати для аптеки. 28 травня 1897 року, після смерті глави сім'ї, його вдова і діти продали аптечну лавку за 18,5 тисяч рублів Аврааму Ісаакович Рофе[1].
Авраам Рофе був караїмом за віросповіданням. Нагороджений орденом Святого Станіслава 3-го ступеня і темно-бронзовою медаллю для носіння на грудях за участь у загальному перепису населення 1897 року в Таврійській губернії[1].
Відразу після придбання аптеки Рофе побудував на її місці нову будівлю, яка збереглася донині[2]. У 1907 році власники приватних аптек Євпаторії направили запит у лікарське відділення Таврійського губернського правління з проханням «о предоставлении права увеличить число аптекарских учеников, полагая на каждого помощника по 2 ученика, мотивируя свою просьбу в силу крайне тяжёлых экономических условий, при содержании штата служащих из 4 помощников при 2 учениках». У цей час аптека працювала 10-14 годин на добу[1].
Після встановлення радянської влади на півострові аптеку Рофе було націоналізовано в листопаді 1920 року[1].
У 2004 році з ініціативи Тетяни Ачкасової й за підтримки міського голови Євпаторії Андрія Даниленка в будівлі чинної комерційної аптеки № 43 відкрито музей. Він став частиною екскурсійно-туристичного маршруту «Малий Єрусалим»[1][3].
У сусідній будівлі з музеєм фармації розташований Музей пошти[3].
Експозиція[ред. | ред. код]
У музеї збереглися аптечні меблі початку XX століття: дерев'яні дубові стелажі, різні шухляди та полиці. Експозиція зайняла частину чинного торгового залу аптеки та доступна для відвідування безоплатно. Експозиція музею охоплює зразки аптечного посуду XIX — початку XX століття, ваги, старі прейскурант на ліки та книги з медицини, копію договору купівлі-продажу аптеки, укладену між сім'єю Печицьких і Рофе, а також видання «Медико-фармацевтичних практик» 1892 року[1][3].
Галерея[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Дедишина Лариса. Аптека-музей в Євпаторії: створена серцем // Фармацевт Практик. — 2013. — 11. — С. 44—46. Архівовано з джерела 23 жовтня 2021. Процитовано 23 жовтня 2021.
- ↑ Музей аптека, Євпаторія. Фармацевтична енциклопедія (укр.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 20 липня 2021.
- ↑ а б в Павлов Антон (14 листопада 2015). Пришёл на почту и в аптеку – попал в музей. Крымская газета (рос.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 20 липня 2021.
Література[ред. | ред. код]
- Музеи Крыма: справочник-путеводитель / Зубарев А. В., Пушкарев С. Н. — Симферополь : Симферопольская городская типография, 2009. — С. 93. — ISBN 978-966-174-085-2.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погонцева Екатерина (12 грудня 2016). Вольные люди. Фармвестник (рос.).
- Дугиль Татьяна. Евпатория - город музеев (часть вторая) // Евпаторийская здравница : газета. — 2013. — № 6. — Число 19 (1). Архівовано з джерела 20 липня 2021. Процитовано 23 жовтня 2021.