Євпаторійський музей аптеки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Євпаторійський музей аптеки
Музей у 2017 році
45°11′50″ пн. ш. 33°22′49″ сх. д. / 45.19722222224999797° пн. ш. 33.380277777806° сх. д. / 45.19722222224999797; 33.380277777806Координати: 45°11′50″ пн. ш. 33°22′49″ сх. д. / 45.19722222224999797° пн. ш. 33.380277777806° сх. д. / 45.19722222224999797; 33.380277777806
Тип музей
Статус спадщини Державний реєстр нерухомих пам'яток України, об'єкт культурної спадщини Росії регіонального значенняd і пам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна Україна Україна
Розташування Євпаторія
Адреса вул. Караєва, 4
Засновано 2004
Євпаторійський музей аптеки. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Євпаторійський музей аптеки
Євпаторійський музей аптеки (Автономна Республіка Крим)
Мапа

CMNS: Євпаторійський музей аптеки у Вікісховищі

Музей фармації Криму (Музей аптеки) — музей у Євпаторії, відкритий у 2004 році. Розташований на вулиці Караєва.

Історія[ред. | ред. код]

Аптека на вулиці Морський (зараз — Караєва) у Євпаторії була відкрита 18 листопада 1823 року і стала першою на території Криму. Її засновником був В. Шпурх, а в 1880 році вона перейшла сім'ї провізора А. М. Печицького. Печицькі мали аптекарський город, де вирощували рослини, з яких пізніше виготовляли препарати для аптеки. 28 травня 1897 року, після смерті глави сім'ї, його вдова і діти продали аптечну лавку за 18,5 тисяч рублів Аврааму Ісаакович Рофе[1].

Авраам Рофе був караїмом за віросповіданням. Нагороджений орденом Святого Станіслава 3-го ступеня і темно-бронзовою медаллю для носіння на грудях за участь у загальному перепису населення 1897 року в Таврійській губернії[1].

Відразу після придбання аптеки Рофе побудував на її місці нову будівлю, яка збереглася донині[2]. У 1907 році власники приватних аптек Євпаторії направили запит у лікарське відділення Таврійського губернського правління з проханням «о предоставлении права увеличить число аптекарских учеников, полагая на каждого помощника по 2 ученика, мотивируя свою просьбу в силу крайне тяжёлых экономических условий, при содержании штата служащих из 4 помощников при 2 учениках». У цей час аптека працювала 10-14 годин на добу[1].

Після встановлення радянської влади на півострові аптеку Рофе було націоналізовано в листопаді 1920 року[1].

У 2004 році з ініціативи Тетяни Ачкасової й за підтримки міського голови Євпаторії Андрія Даниленка в будівлі чинної комерційної аптеки № 43 відкрито музей. Він став частиною екскурсійно-туристичного маршруту «Малий Єрусалим»[1][3].

У сусідній будівлі з музеєм фармації розташований Музей пошти[3].

Експозиція[ред. | ред. код]

У музеї збереглися аптечні меблі початку XX століття: дерев'яні дубові стелажі, різні шухляди та полиці. Експозиція зайняла частину чинного торгового залу аптеки та доступна для відвідування безоплатно. Експозиція музею охоплює зразки аптечного посуду XIX — початку XX століття, ваги, старі прейскурант на ліки та книги з медицини, копію договору купівлі-продажу аптеки, укладену між сім'єю Печицьких і Рофе, а також видання «Медико-фармацевтичних практик» 1892 року[1][3].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Дедишина Лариса. Аптека-музей в Євпаторії: створена серцем // Фармацевт Практик. — 2013. — 11. — С. 44—46. Архівовано з джерела 23 жовтня 2021. Процитовано 23 жовтня 2021.
  2. Музей аптека, Євпаторія. Фармацевтична енциклопедія (укр.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 20 липня 2021.
  3. а б в Павлов Антон (14 листопада 2015). Пришёл на почту и в аптеку – попал в музей. Крымская газета (рос.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 20 липня 2021.

Література[ред. | ред. код]

  • Музеи Крыма: справочник-путеводитель / Зубарев А. В., Пушкарев С. Н. — Симферополь : Симферопольская городская типография, 2009. — С. 93. — ISBN 978-966-174-085-2.

Посилання[ред. | ред. код]