Єврейські кладовища у Львові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Єврейські кладовища у Львові — збережені та знищені юдейські поховання у Львові.

Найдавнішим єврейським кладовищем у Львові було Старе єврейське кладовище, засноване, за різними даними, в кінці XIII або на початку XV століття. Нове єврейське кладовище було відкрито в 1855 році. Окрім того у Львові існувало декілька невеликих єврейських цвинтарів, заснованих в середині XIX та на початку XX століття.

Старе кладовище (кіркут)[ред.ред. код]

Уламки мацев на території старого кладовища

Старе єврейське кладовище у Львові є одним з найдавніших у Східній Європі. Разом із залишками стін Високого Замку і церквою святого Миколая воно було однією з небагатьох пам'яток княжих часів у Львові, що збереглися до XX століття.

Існує декілька версій щодо того, коли у Львові з'явилося перше єврейське кладовище (кіркут). За даними дирекції старого єврейського кладовища найдавніші мацейви датуються 1348 (немовля Якуб) і 1378 (Міріам, дочка Саула). Історик Маєр Балабан (М. Bałaban) вважав, що кладовище могло існувати з кінця XIII століття і вважалося найдавнішим в усій Червоній Русі. Директор Львівського історичного архіву О. Чоловський вважав, що єврейське кладовище у Львові датується в міських актах 1414 роком. Інший дослідник Рудольф Менкіцький вважав, що найдавніша згадка в книгах львівського магістрату відноситься до 1480 року. У цьому записі говорилося, що євреї повинні платити за цвинтар 30 грошів щорічно на день святого Миколая.

Довгий час тут ховали євреїв з усієї Галичини, лише в кінці XVI на початку XVII століття було дозволено мати кладовища єврейським громадам інших галицьких міст і містечок. Не зважаючи на появу у Львові у 50-ті роки XIV століття нового єврейського кварталу в середмісті, кладовище довгий час залишалося тим самим.

У 1601, 1624, 1628 роках громада докупила ділянки землі, й плата за користування кладовищем збільшилася. Межі кладовища були чітко окреслені вже на плані Львова в 1766 році. Воно розміщувалося між сучасними вулицями Раппопорта, Клепарівською, Броварною та Базарною. Всіх визначних людей ховали в центральній частині. Там був похований засновник розробки дрогобицьких соляних родовищ Волчко; перший львівський рабин раббі Леві бен Якуб Кікенес (помер в 1503), засновник синагоги «Золота Роза» Іцак Нахманович (помер в 1595); сама Золота Роза, дочка Якуба (померла в 1637), засновник єшиви, керівник сеймику євреїв Польщі Ізує Фалк (помер в 1614); ректор єшиви, якого четвертували у Львові за віру Хаїм Райцес (помер в 1728). Неподалік знаходився ряд з 129 надгробків жертвам єзуїтського погрому 1664 року. Найбільше мацевот датувалися 1855 роком, коли в місті лютувала епідемія холери. Внаслідок епідемії Старий цвинтар виявився переповненим, і його того ж таки 1855 року було закрито владою.

Збереглися опис кладовища та альбом фотографій багатьох його надгробків, зроблений у 1925-1928 роках Львівським товариством опіки єврейських пам'яток старовини.

Сьогодні старе єврейське кладовище, одне з найдавніших в Європі, не існує. За 500-річну історію існування тут, згідно з оцінкою фахівців, на території близько 3 гектарів поховано від 25 до 30 тисяч осіб.

Поховання на Старому кладовищі[ред.ред. код]

Видатних осіб євреї ховали в самому центрі кладовища (кіркуту), що становив, за словами М. Балабана, «єврейський пантеон». Тут стояли нагробки відомих людей єврейської громади Львова:

  • Нахмана і Мордехая Ісаковичів (Nachman Izaakowicz, Mordechaj Izaakowicz, †1618),
  • Ісаака Нахмановича (Izaak Nachmanowicz, †1637),
  • Ізує Фалька (Izuje Falk, †1614),
  • Давида бен Шмуела Га-Леві (David Halevy, †1667),
  • Рози Нахманович (Золота Роза) (Roza Nachmanowicz, Giłdene Rojze, †1637),
  • Адель Кікінес із Дрогобича (Adel Kikines, †1710),
  • рабинів братів Хаїма та Йони Райзесів (Chajm Reises, Jona Reises, †1728).

На околиці поховані рабини

  • Леві бен Якуб Кікінес (Levi ben Jakob Kikines, †1503),
  • Хахам Цві Ашкеназі (Chacham Zwi Ashkenazy) (1660—1718[1]),
  • Хаїм Рапопорт (Chajm Rappaport, †1771),
  • Якуб Орнштайн (Jakob Ornstein, †1839),
  • Абрагам Кон (Abraham Kohn, †1848).

Багато надгробків мали характерні символи:

  • благословляючі руки - символ когена,
  • дзбан і глечик - символ левита (представника коліна Леві),
  • книжки - символ вченого,

А також родинні символи:

  • ворон - родина Раппопортів,
  • олень - Ашкеназі,
  • голуб - Кікінеси.[2]

Нове кладовище[ред.ред. код]

Нове єврейське кладовище було відкрито в серпні 1855 року на Кортумовій горі, неподалік від вулиці Янівської. Тут були поховані такі шановні члени єврейської громади як Еммануїл Блюменфельд, Еміль Бик, рабин Швабахер, Ехезкіль Каро, Натан Левенштейн. У 1856 році на новому кладовищі на гроші комерсанта Ефроїма Вікселя було споруджено синагогу. У 1875 році єврейська громада вимостили дорогу (нині вулиця Єрошенка) до нового кладовища від Янівської. У 1890 році кладовище оточили парканом у неороманському стилі. У 1894 році біля головного входу на кладовище побудували адміністративне приміщення. 1912 року було споруджено нове передпохоронне приміщення (бет-тахара) в стилі модерн.

Невеликі кладовища[ред.ред. код]

Єврейський винтар на Кульпаркові

Ще один цвинтар було відкрито в районі Знесіння у травні 1872 року для жителів таких прикагалків, як Збоїща, Замарстинів, Голоско, Клепарів, Кривчиці.

У вересні 1884 року було відкрито єврейське кладовище в районі Кульпарків при психіатричній лікарні.

На початку XX століття на Замарстинові існувало невелике кладовище, закрите перед Першої світової війною.

На Кортумовій горі після 1918 року було споруджено пам'ятник жертвам погрому в листопаді 1918 року, а поруч з ним меморіал загиблим євреям-воїнам австро-угорської армії.

Доля єврейських кладовищ[ред.ред. код]

Ще на початку XX століття Старе кладовище отримало статус пам'ятки від австро-угорського уряду. Цей статус підтвердив уряд відтвореної Польщі. Окупаційна німецька влада наказала знищити Старий цвинтар. У травні 1942 року голова львівського юденрату звертався до адміністрації дистрикту Галичина з проханням надати кладовищу статус пам'ятки; відповіді на це звернення не було. Остаточно кладовище було знищено в 1947 році, коли на його території був побудований Краківський ринок.

Нове єврейське кладовище почали знищувати відразу після розстрілу юденрату в січні 1943 року. Навесні 1943 року було підірвано будівлю бет-тахара. Після закінчення війни єврейська релігійна громада упорядкувала кладовище, зібрала і поховали останки розстріляних, на згадку про них встановила гранітний обеліск. До адміністративної будівлі прибудували приміщення, що використовується як бет-тахара. 1962 року радянська влада розпустила єврейську релігійну громаду, а нове єврейське кладовище приєднала до християнського Янівського цвинтаря, що знаходився поруч. Зараз воно на три чверті заповнено християнськими могилами, а в південній частині є декілька десятків мусульманських поховань. Єврейські поховання сконцентровані навколо головної алеї.

За радянських часів територію кладовища на Знесінні передали під автобазу, а на площі єврейського кладовища в районі Кульпарків розмістили домобудівний комбінат.

У даний час у малочисельної єврейської громади Львова окремого кладовища немає.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ашкеназі Цві Гірш бен Якоб (Хамам Цві, 1660—1718) — рабин у містах Альтон, Гамбург, Вандсбек, Амстердам, Львів, → Polski Słownik Biograficzny. — T. I. — S. 170—171.
  2. Дані про поховання Старого єврейського кладовища за виданням: Владимир Меламед, Евреи во Львове. — Львів: Текоп, 1994, с. 185.

Джерела і література[ред.ред. код]

  • Гельстон Й. Єврейський некрополь у Львові // Галицька брама. — 1998. — Ч. 1 (37). — С. 14—15.
  • Замітки й виписки невстановленого автора з історії львівського єврейського кладовища. — ЦДІА України у м. Львові. — Ф. 129 [Львівський ставропігійський інститут, м. Львів, 1378—1944 рр.]. — Оп. 3. — Спр. 268. — С. 1.
  • Звіт про роботу опіки над єврейськими історичними пам'ятками. — ЦДІА України у м. Львові. — Ф. 701 [Єврейська релігійна громада, м. Львів, 1785—1942 рр.]. — Оп. 3. — Спр. 1279.
  • План міста Львова 1766 р. — ЦДІА України у м. Львові. — Ф. 742 [Колекція карт та планів м. Львова, 1375—1945 рр.]. — Оп. 1. — Спр. 980. — 8 арк.
  • Список померлих членів громади. 1842—1856 рр. — ЦДІА України у м. Львові. — Ф. 701 [Єврейська релігійна громада, м. Львів, 1785—1942 рр.]. — Оп. 1. — Спр. 373.
  • Меламед В. Евреи во Львове. XIII — первая половина XX века. События. Общество. Люди / Вступ. слово Ярослава Ісаєвича — Львів : Текоп, 1994. — 266 с. — ISBN 5-7707-2314-9.
  • Bałaban M. Zapomniały zabytek // Sztuka. — Lwów, 1911. — S. 4-5.
  • Bałaban M. Zabytki historyczne żydów w Polsce. — Warszawa, 1929. — S. 119.
  • Bałaban M. Dzielnica żydowska. Jej dzieje i zabytki. — Lwów : nakładem Towarzystwa Miłośników Przeszłości Lwowa. — 1909. — S. 78.

Посилання[ред.ред. код]