Європа '51

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Європа '51 Picto infobox cinema.png
італ. Europe '51
Europa '51.JPG
Жанр драма
Режисер Роберто Росселліні
Продюсер Роберто Росселліні
Діно Де Лаурентіс
Карло Понті
Сценарист Роберто Росселліні
Сандро Де Фео
Маріо Панунціо
Іво Періллі
Брунелло Ронді
У головних
ролях
Інгрід Бергман
Александер Нокс
Джульєтта Мазіна
Оператор Альдо Тонті
Композитор Ренцо Росселліні
Кінокомпанія I.F.E. Releasing Corporation
Тривалість 113 хв.
Мова італійська
англійська
Країна Італія Італія
Рік 1952
IMDb ID 43511
Рейтинг IMDb: 7.6/10 stars
Європа '51 у Вікісховищі?

«Європа '51» (італ. Europe '51) — італійський драматичний фільм 1952 року неореалістичного напряму, режисера Роберто Роселіні з Інгрід Бергман у головній ролі. Фільм був внесений до списку 100 італійських фільмів, які потрібно зберегти, від післявоєнних до вісімдесятих років. Кінострічка була показана на 17-му міжнародному Венеційському кінофестивалі 12 вересня 1952 року.

Фільм вважається частиною «трилогії самотності» Роселіні, до якої увійшли також і кінострічки «Стромболі, земля Бога» (1950) та «Італійська подорож» (1954).

Сюжет[ред. | ред. код]

Підліток Мишель, син легковажної світської американки Ірен Герард, яка в 1947 році вийшла заміж за промисловця й переїхала до Рима, відчуває, що мати зовсім його занедбала, і кидається у сходовий проліт з п'ятого поверху. Йому роблять операцію на зламаній шийці стегна. Дізнавшись, що падіння сина не було випадковістю, Ірен біжить до чоловіка: «Ми повинні змінити життя». Незабаром хлопчик помирає від емболії. Коли Ірен знаходить в собі сили вийти з дому, друг, журналіст-комуніст, проводить її бідними околицями міста. Вона приходить у будинок чоловіка, якому потрібні дорогі ліки, щоб врятувати сина. Ірен дає йому грошей.

Вона знайомиться з жінкою, що виховує шістьох дітей, троє з яких — прийомні, і через журналіста допомагає їй знайти роботу. У перший же робочий день обставини заважають жінці прийти на завод, і Ірен вирушає туди замість неї. Вона проводить на заводі повний робочий день. У прострації вона повертається до чоловіка, який думає, що вона провела день з коханцем, і не вірить її розповіді. Потім Ірен допомагає повії, що помирає від туберкульозу. Ірен присутня при її агонії та смерті, навіть не думаючи кинути її та повернутися додому. Син сусіда повії бере участь у пограбуванні банку; Ірен допомагає йому втекти, а потім радить здатися, що він і робить. Поліція допитує Ірен, підозрюючи в співучасті.

Її чоловік, мати, кузен, психіатр і адвокат домовляються засадити її на примусове лікування до лікарні. Вона проходить декілька обстежень. Суддя приходить до Ірен і запитує, чи хоче вона вступити до релігійного ордену, чи є вона членом якої-небудь політичної партії і чи згодна повернутися додому до чоловіка. На всі питання Ірен відповідає негативно. Суддя підписує рішення про ув'язнення. Через ґрати камери Ірен вітає друзів з міської околиці, що прийшли її відвідати. Вони обурені тим, що бачать її за ґратами.

Ролі виконують[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]