Європа (будівля)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Європа
Зображення
Зображення інтер'єру
Дата створення / заснування 1927
Країна Flag of Belgium.svg Бельгія
Адміністративна одиниця Брюссель
Місце розташування European Quarterd
Власник General Secretariat of the Council of the European Uniond
Архітектор Michel Polakd і Philippe Samyn and Partners bvbad
Архітектурний стиль Ар Деко[d] і Сучасна архітектура
Дата офіційного відкриття 1927
Суміжна будівля Justus Lipsius buildingd
Статус спадщини охоронювана пам'ятка історії в Брюсселіd
З'єднується з Justus Lipsius buildingd
Площа 54 000 квадратний метр
Розташовано на вулиці Rue de la Loi - Wetstraatd
CMNS: Європа у Вікісховищі

Координати: 50°50′33″ пн. ш. 4°22′51″ сх. д. / 50.84250000002777625° пн. ш. 4.380833333361° сх. д. / 50.84250000002777625; 4.380833333361

Будівля «Європа» є резиденцією Європейської Ради та Ради Європейського Союзу, розташована на вулиці Рю-де-ла-Луа/Ветстраат в Європейському кварталі, Брюссель, Бельгія.[1] Його визначальною особливістю є багатоповерхова конструкція у формі ліхтаря, що вміщує основні конференц-зали; представлення яких було прийнято як Європейською Радою, так і Радою ЄС як їх офіційні емблеми.[2]

Будівля «Європа» розташована на колишньому місці частково знесеного та відремонтованого блоку «А» Палацу-резиденції — комплексу розкішних житлових будинків. Його зовнішній вигляд поєднує внесений до архітектури фасад оригінальної будівлі 1920-х років у стилі ар-деко із сучасним дизайном архітектора Філіпа Саміна. Будівля з’єднана двома skyways та службовим тунелем із сусідньою будівлею Justus Lipsius, що передбачає додаткові офісні приміщення, конференц-зали та приміщення для преси.

Історія[ред. | ред. код]

Будівництво та колишнє використання: Резиденційний палац[ред. | ред. код]

Після закінчення Першої світової війни валлонський бізнесмен Люсьєн Кайзен у співпраці зі швейцарським архітектором Michel Polak[fr], висунув плани комплексу розкішних житлових будинків для буржуазії та аристократії; Палац-резиденцію, який буде розташований на краю брюссельського кварталу Леопольда. Складаючись з п’яти «Блоків» (A–E), він мав бути «маленьким містечком у місті», надавати своїм жителям доступ до таких об’єктів як театральна зала, басейн, комерційні послуги, як от ресторани та перукарні.[3] Резиденційний палац мав на меті подолати подвійну нестачу належного майна та домашньої прислуги для вищих класів після руйнувань, завданих під час війни. Перший камінь будівлі в стилі ар-деко було закладено 30 травня 1923 року, а перші мешканці переїхали в 1927 році.

Однак розробка мала лише короткий комерційний успіх. У 1940 році орендарі були змушені піти,[4] оскільки будівлю було реквізовано як штаб окупаційної німецької армії під час Другої світової війни.[5] У вересні 1944 року, після визволення Брюсселя, будівлю переобладнали як штаб-квартиру Верховного штабу союзних експедиційних сил (SHAEF) і Других тактичних військово-повітряних сил RAF.[6] Після війни, в 1947 році, бельгійський уряд купив комплекс і використовував блок А (північно-східна L-подібна будівля) для адміністративних офісів.[7] Наприкінці 1960-х років, в рамках робіт з модернізації території під час будівництва підземної залізничної лінії під Rue de la Loi/Wetstraat, під керівництвом Мішеля був побудований новий алюмінієвий фасад, який закриває L-подібну форму.

  • Палац-резиденція (Полак і Петерс, 1922–1927)

    Палац-резиденція (Полак і Петерс, 1922–1927)

  • Сходи Палацу-резиденції

    Сходи Палацу-резиденції

  • Фонтан Палацу-резиденції

    Фонтан Палацу-резиденції

Розвиток Європейського кварталу[ред. | ред. код]

Вид на Європейський квартал

З розбудовою Європейського кварталу в Брюсселі, містобудівники намагалися знайти відповідні офісні приміщення для розміщення зростаючого персоналу та потреб установ Європейського Союзу (ЄС), розташованих у безпосередній близькості від Палацу-резиденції. У 1988 році східна частина Палацу-резиденції (блоки D і E) була знесена, щоб звільнити місце для будівництва будівлі Юстуса Ліпсіуса як резиденції Ради Європейського Союзу.

У 2002 році Європейська Рада, організація, що збирає разом глав держав / урядів ЄС, також почала використовувати будівлю Юстуса Ліпсіуса як місце проведення Брюсселя. Це сталося після просунутого виконання рішення європейських лідерів під час ратифікації Ніццкого договору зробити це в той час, коли загальна кількість членів ЄС перевищила 18 держав-членів. До цього саміти Європейської Ради були в країні-члені, яка головувала в Раді Європейського Союзу. Зростаюча присутність міжнародних ЗМІ в цьому регіоні привела до того, що бельгійський уряд зробив блоки C і B як місце для свого нового Міжнародного прес-центру.

Однак у 2004 році лідери вирішили, що матеріально-технічні проблеми, створені застарілими об’єктами, вимагали будівництва нового спеціально побудованого місця, здатного впоратися з майже 6000 зустрічей, робочих груп і самітів на рік. І це незважаючи на низку ремонтних робіт у будівлі Юстуса Ліпсіуса, включаючи переобладнання підземної автостоянки на додаткові кімнати для переговорів. Уряд Бельгії запропонував як рішення перетворити блок А Палацу-резиденції на нове постійне місце для обох інституцій ЄС.[8] Згідно з угодою, ділянка була передана від уряду Бельгії до Секретаріату Ради за символічну ціну в 1 євро, при цьому Рада взяла на себе витрати на наступний проєкт будівництва.[9]

Перетворення Блоку А на будівлю Європа[ред. | ред. код]

Будівництво будівлі «Європа» в 2012 році

Було відкрито загальноєвропейський конкурс на перепланування блоку А Палацу-резиденції відповідно до потреб установ. Оскільки оригінальні фасади будівлі в стилі ар-деко внесені до реєстру пам’яток історії в правилах конкурсу було зазначено необхідність їх збереження.[10] У 2005 році було оголошено, що команді архітектора Філіпа Саміна та партнерів (архітектори та інженери), керівника та партнера по дизайну, у співпраці зі Studio Valle Progettazioni (архітектори) та Buro Happold (інженери) вдалося подати проєкт-переможець.[11]

Проєкт того, що пізніше було названо будівлею «Європа», передбачало знесення прибудови 1960-х років і будівництво великого атріуму у формі скляного куба, що з’єднує два відремонтовані крила оригінальної L-подібної будівлі 1920-х років. Всередині атріуму планувалося побудувати структуру у формі ліхтаря, в якій розташовуватимуться основні зали засідань, де збиратимуться делегації ЄС у Європейській раді та Раді ЄС.[12] Через бажання лідерів ЄС мати екологічно чисту будівлю проєкт був адаптований для використання сонячних батарей на даху та переробки дощової води.[13]

Роботи з будівництва «Європи» розпочалися 2007 року, спочатку будівлю планувалося закінчити та відкрити до 2012 року.[14] Однак через невдачі та зміни в дизайні після еволюції потреб Європейської Ради як інституції під час реформ Лісабонської угоди будівлю було завершено в грудні 2016 року.

Особливості[ред. | ред. код]

Визначальною характеристикою будівлі «Європа» є використання яскравих кольорових композицій, розроблених художником Жоржем Мераном. Головний архітектор Філіп Самін хотів порушити візуальну «однорідність» інших будівель ЄС, вважаючи, що ЄС «недобре обслуговується його блакитним прапором з його 12 зірками».[15] Крім того, він вважав, що це «занадто м'який образ численних інституційних, соціальних, культурних констелляцій, які структурують європейське сумління». Самен, натхненний сміливістю прапора зі штрих-кодом голландського архітектора Рема Колхааса 2002 року, доручив Мерану відобразити національні геральдичний символ і прапори 28 держав-членів у їх різноманітних пропорціях і кольорах.[15] Ортогональні поліхромні сітки Meurant з’являються на стелях у конференц-залах, дверях, килимових покриттях у конференц-залах, а також у коридорах, прес-центрах, закладах громадського харчування та ліфтах.[15] Самін і Мерант бачили в цьому спосіб не тільки внести більше світла та теплішої атмосфери в будівлю, зокрема в конференц-зали, які з міркувань безпеки повинні були залишатися без вікон, а й створити візуальне повідомлення «постійного креативу». зусилля та політичні дебати», що підходять для поліглоттичного різноманітного Союзу.[15]

  • Зовнішній вигляд будівлі Європа до його завершення

    Зовнішній вигляд будівлі Європа до його завершення

  • Головна конференц-зала із кольоровими композиціями, розробленими Жоржем Мераном

    Головна конференц-зала із кольоровими композиціями, розробленими Жоржем Мераном

  • Внутрішній вигляд атріуму великого входу, який показує структуру у формі ліхтаря

    Внутрішній вигляд атріуму великого входу, який показує структуру у формі ліхтаря

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ EUROPA : Home of the European Council and the Council of the EU - Consilium. consilium.europa.eu (англ.). Процитовано 8 травня 2017. 
  2. ↑ Visual identity - Consilium. consilium.europa.eu (англ.). Процитовано 8 травня 2017. 
  3. ↑ RÉSIDENCE PALACE Project Factsheet [Шаблон:Webarchive:помилка: Перевірте аргументи |url= value. Порожньо.], Council of the European Union
  4. ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 14 травня 2010. Процитовано 19 червня 2010. 
  5. ↑ Bruno Waterfield in Brussels (18 вересня 2009). New EU showcase building to cost taxpayers £280 million. telegraph.co.uk. Процитовано 22 березня 2016. 
  6. ↑ Rickett, Jack (31 січня 2006). My life as a Signalman during the War. WW2 People's War. BBC. 
  7. ↑ NEW HEADQUARTERS OF THE COUNCIL OF THE EUROPEAN UNION [Шаблон:Webarchive:помилка: Перевірте аргументи |url= value. Порожньо.], Samyn and Partners
  8. ↑ Archived copy. uia-architectes.org. Архів оригіналу за 11 серпня 2007. Процитовано 12 липня 2007. 
  9. ↑ Pop, Valentina (14 September 2009) Top EU institution to move into eco-friendly building, EU Observer
  10. ↑ Google Translate. Процитовано 22 березня 2016. 
  11. ↑ Archived copy. uia-architectes.org. Архів оригіналу за 11 серпня 2007. Процитовано 12 липня 2007. 
  12. ↑ Council of the European Union, Factsheet on the EUROPA building 7 December 2016.
  13. ↑ Pop, Valentina (14 September 2009) Top EU institution to move into eco-friendly building, EU Observer
  14. ↑ Result of the architectural competition for the restructuring of block A of the Résidence Palace building for use by the European Council, Council of the European Union
  15. ↑ а б в г Atalli, Jean (2013). Europa : European Council and Council of the European Union : History of the new headquarters 2005-2013 : Philippe Samyn, architect and engineer. Tielt: Lannoo Publishers. с. 161-176. ISBN 9789401414494. Процитовано 24 січня 2019. 

Література[ред. | ред. код]

  • Жан АТТАЛІ - Філіп САМІН - 2014 - ЄВРОПА Європейська Рада та Рада Європейського Союзу (ISBN 978-94-014-14494). CIVA – LANNOO.
  • Жан АТТАЛІ - архітектор та інженер Філіп САМІН - 2016 - ELEMENTS EUROPA Європейська Рада та Рада Європейського Союзу (ISBN 978-2-87386-945-8). LANNOO.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Європа_(будівля)&oldid=37129125