Європейська кіноакадемія
European Film Academy | |
---|---|
Європейська кіноакадемія | |
![]() | |
![]() Логотип організації | |
Абревіатура | EFA |
Тип | film academyd ![]() |
Засновник | Інґмар Берґман ![]() |
Засновано | 1988 Берлін ![]() |
Правовий статус | зареєстроване об'єднанняd ![]() |
Країна | ![]() ![]() |
Штаб-квартира | Берлін, ![]() |
Розташування | Курфюрстендамм 22510719 Берлін, Німеччина |
Місце діяльності | Європа ![]() |
Президент | Вім Вендерс (1996)[1], Жульєт Бінош (1 січня 2024)[2] і Інґмар Берґман (1989) ![]() |
Членів | 4075 (30 травня 2021)[3] ![]() |
Вебсайт: Офіційний сайт | |
Нагороди | |
![]() |
Європейська кіноакадемія (англ. European Film Academy, EFA) була заснована 1988 року в Берліні з ініціативи європейських кінорежисерів для пропагування європейського кінематографа у світі. Академія відома своєю щорічною премією «Європейський кіноприз».
У 1988 році академію під назвою Європейське кінематографічне товариство офіційно зареєстрував його перший президент, шведський режисер Інгмар Бергман разом з 40 кіновиробниками з усієї Європи з метою сприяння пропагування європейського кінематографічного мистецтва в усьому світі й підтримки інтересів європейського кіновиробництва. Вім Вендерс був обраний першим головою товариства. Перші 15 членів ухвалили рішення про базування академії у Берліні. Двома роками пізніше Європейське кінематографічне товариство було перейменоване на Європейську кіноакадемію яка була зареєстрована як некомерційна організація.
1996 року Інгмар Бергман передав президентство Віму Вендерсу, а новим головою став британський продюсер Нік Пауел. Він був замінений французьким продюсером Гамбертом Бальсеном який був головою з 2003 року і до своєї раптової смерті у 2005.
У грудні 2005 року було обрано нового голову Європейської кіноакадемії — Іва Марміона. Він замінив Ніка Пауелла, який виконував обов'язки після смерті Гумберта Бальсана[4].
У грудні 2013 року було оголошено нового голову — Агнешку Голанд, яка змінила Іва Маріона з січня 2014.
Рішенням Генеральної Асамблеї кількість членів академії була обмежена числом 99, але пізніше їх кількість постійно зростала і досягла числа 2500 у січні 2012.[5]
7 грудня 2019 року на церемонії нагородження Європейським кінопризом (European Film Award) було оголошено нового голову Європейської кіноакадемії — Майка Дауні. Він замінив Агнєшку Голланд, яка була на цій посаді попередні шість років[6].
У грудні 2020 року було оголошено нового президента Європейської кіноакадемії — Аґнешку Голанд[7].
14 березня 2024 Аґнешка Голланд повідомила про те, що залишає посаду президента Європейської кіноакадемії. Її змінить з 1 травня 2024 року Жульєт Бінош[8].
Згідно з рішенням Правління Європейської кіноакадемії на виборах 2023 року були обрані представники з 15 регіонів Європи. Реструктуризація відбуватиметься у два етапи. Це дозволить нинішнім членам правління, які обрані у грудні 2022 року на два роки, закінчити свій мандат до кінця 2024 року. Правління Європейської кіноакадемії складається з 19 членів, у тому числі один голова та два заступники, а також представник ромів та саамів[9]. У 2024—2025 роках місце, що представляє членів транснаціонального населення, було виділено режисерам саамі, а у 2026—2027 роках — ромським режисерам[10].
Повний склад керівництва EFA станом на 11 січня 2024 року[10]:
Президент: Жульєт Бінош (з травня 2024 року)
Директор: Маттійс Вутер Кнол[en] (з січня 2021 року)[11]
Голова Правління: Майк Дауні[en][12]
Заступники голови: Йоанна Шиманська[pl], Ада Соломон[en]
Члени правління:
З 1 січня 2024 року до 31 грудня 2025 року:
- Даніель Хочевар[sl] (
Албанія,
Боснія і Герцеговина,
Хорватія,
Косово,
Чорногорія,
Північна Македонія,
Сербія,
Словенія)
- Пас Ласаро Баркілья[de] (
Андорра,
Португалія,
Іспанія)
- Гіоргос Карнавас (
Вірменія,
Кіпр,
Грузія,
Греція,
Ізраїль)
- Башак Емре (
Азербайджан,
Палестина,
Туреччина)
- Міра Сталева (
Болгарія,
Молдова,
Румунія)
- Ганка Кастеліцова (
Чехія,
Угорщина,
Словаччина)
- Тіне Клінт (
ДаніяДанія,
Фінляндія,
Гренландія,
Ісландія,
Норвегія,
Швеція)
- Марія Разгуте[en] (
Естонія,
Латвія,
Литва)
- Анне-Лайла Утсі (транснаціональне етнічне представництво — саамське та ромське населення Європи)
до 31 грудня 2024 року:
- Беттіна Брокемпер[de], Ніна Госс (
Австрія,
Німеччина,
Ліхтенштейн,
Швейцарія)
- Денис Іванов (
Польща,
Україна)
- Крістоф Лепарк (
Франція,
Монако)
- Марія Невіна Сатта (
Італія,
Сан-Марино,
Ватикан)
- Леонтін Петіт (
Бельгія,
Люксембург,
Нідерланди)
- Джим Шерідан[en] (
Ірландія,
Велика Британія)
член правління буде обрано до 1 січня 2025 року:
Почесні члени правління: Іштван Сабо, сер Бен Кінгслі.
Кількість членів у кожній країні станом на 1 січня 2025 року[13].
Країна | Кількість |
---|---|
![]() |
906 |
![]() |
417 |
![]() |
348 |
![]() |
304 |
![]() |
275 |
![]() |
270 |
![]() |
236 |
![]() |
200 |
![]() |
183 |
![]() |
179 |
![]() |
157 |
![]() |
131 |
![]() |
125 |
![]() |
104 |
![]() |
102 |
![]() |
100 |
![]() |
99 |
![]() |
97 |
![]() |
84 |
![]() |
78 |
![]() |
77 |
![]() |
77 |
![]() |
74 |
![]() |
74 |
![]() |
67 |
![]() |
62 |
![]() |
60 |
![]() |
59 |
![]() |
43 |
![]() |
42 |
![]() |
39 |
![]() |
32 |
![]() |
29 |
![]() |
29 |
![]() |
26 |
![]() |
25 |
![]() |
23 |
![]() |
23 |
![]() |
19 |
![]() |
18 |
![]() |
16 |
![]() |
13 |
![]() |
11 |
![]() |
10 |
![]() |
9 |
![]() |
7 |
![]() |
6 |
![]() |
5 |
![]() |
5 |
![]() |
3 |
![]() |
1 |
![]() |
1 |
![]() |
1 |
![]() |
1 |
Серед вимог до прийняття є створення щонайменше трьох повнометражних фільмів (або одного повнометражного для кандидатів, яким не виповнилося 36 років[14])[15]. Щорічний внесок становить 250 євро або 100 євро для тих, кому немає 36 років[16].
Щорічна церемонія нагороджування премією Європейський кіноприз (до 1996 року приз Фелікс) є найголовнішою серед подій організованих академією. Церемонії зазвичай відбувається на початку грудня і відбуваються в різних містах Європи. До номінацій допускаються лише європейські фільми, режисери і т. д. Процедура визначення переможців починається з висунення 40 кандидатів серед яких визначають чотирьох номінантів які оголошуються на початку листопада. Серед номінантів члени академії голосують за переможців які оголошуються на церемоніях нагороджування.
- ↑ https://web.archive.org/web/20200320115835/https://www.europeanfilmacademy.org/People.138.0.html
- ↑ https://web.archive.org/web/20201210122033/https://www.europeanfilmacademy.org/News-detail.155.0.html?tx_ttnews%5Btt_news%5D=869&cHash=185a6b7378c32b7cf6e28ad0b4504d5c
- ↑ https://web.archive.org/web/20210530093717/https://www.europeanfilmacademy.org/Members.44.0.html?id=44&tx_efamemberlist_pi1%5BCMD%5D=perCountry
- ↑ MARTIN BLANEY (4 грудня 2005). Marmion elected chair of European Film Academy. www.screendaily.com (англ.) . Архів оригіналу за 2 листопада 2023.
- ↑ European Film Academy» Members per Country. Архів оригіналу за 18 лютого 2009. Процитовано 8 лютого 2012.
{{cite web}}
: Недійсний|deadurl=404
(довідка) [Архівовано 2009-02-18 у Wayback Machine.] - ↑ Катерина Толокольнікова (9 грудня 2019). Європейський кіноприз-2019: час змін, брак переможців та овації Олегу Сенцову. Детектор медіа.
- ↑ Президентом Європейської кіноакадемії стала Аґнешка Голланд. Детектор медіа. 11 грудня 2020.
- ↑ Поліна Горлач (14 березня 2024). Жульєт Бінош очолить Європейську кіноакадемію замість Аґнешки Голланд. Суспільне Культура.
- ↑ European Film Academy to restructure board membership for 2024. Cineuropa (англ) . 29 червня 2023.
- ↑ а б Nick Cunningham (11 січня 2024). Revamped EFA Board includes 8 new members, now 68% women. Business Doc Europe (англ) .
- ↑ Директором Європейської кіноакадемії стане Маттійс Вутер Кнол. Детектор медіа. 2 червня 2020.
- ↑ Mike Downey elected new EFA chairman. Cineuropa (англ) . 11 грудня 2019.
- ↑ List of members of the European Film Academy (англ.) . Архів оригіналу за 1 січня 2025. Процитовано 11 січня 2025.
- ↑ Young Membership Criteria (under 36). Europeanfilmacademy (англ.) . Процитовано 23 лютого 2025.
- ↑ Membership Criteria (36+). Europeanfilmacademy (англ.) . Процитовано 23 лютого 2025.
- ↑ Become a member. Europeanfilmacademy (англ.) . Процитовано 23 лютого 2025.
- Офіційний вебсайт академії [Архівовано 25 травня 2012 у WebCite](англ.)