Європейська наукова премія Кербера
| Європейська наукова премія Кербера нім. Körber-Preis für die Europäische Wissenschaft | ||||
| Країна |
 Німеччина  | |||
|---|---|---|---|---|
| Тип |
наукова нагородаd | |||
| Вручає: |
Körber-Stiftungd | |||
| На честь: |
Курт Керберd | |||
| Нагородження | ||||
| Нагороджені: | ||||
| Категорія:Лауреати премії Кербера (13) | ||||
| Черговість | ||||
Європе́йська науко́ва пре́мія Ке́рбера (нім. Körber-Preis für die Europäische Wissenschaft) — наукова нагорода від Фундації Кербера[de]. Концепцію нагороди розробили Курт Кербер[en], Раймар Люст і Гайнц Штааб[en]. Вручається з 1985 щороку за наукові проєкти, проведені у Європі. На момент першої церемонії нагородження грошова складова у 3,5 рази перевищувала розмір Нобелівської премії, але вона ділилась між значною кількістю науковців[1]. З 2005 року на нагороду кваліфікуються лише окремі особи[2]. В останні роки сума премії становить 1 мільйон євро (до 2008 року, було 750 000 євро). 8 науковців, нагороджених премією, стали нобелівськими лауреатами. Вважається однією з найпрестижніших європейських нагород.
- 1985: Вальтер Брендель[de], Міхаель Деліус, Георг Ендерс, Йозеф Голль, Густав Паумгартнер[de], Тільман Зауербрух[de] (застосування ударних хвиль в медицині)
- 1985: Теодор Балевскі, Румен Бачваров, Еміль Момчилов, Драган Ненов, Рангель Цветков (технологія лиття під тиском)
- 1986: Жан-Клод Глюкман, Свен Хаар, Джордж Яноссі, Давид Клацманн,
Люк Монтаньє, Пауль Рац[de] (Дослідження ретровірусів СНІД) - 1987: Карл-Гайнц Геррманн, Фрідріх Ленц, Ганнес Ліхте[de], Готфрід Мелленштедт[en] (подальший розвиток електронної голографії)
- 1987: Ріітта Харі[en], Матті Крузіус[de], Оллі Лоунасмаа[en], Марті Саломаа (створення наднизьких температур)
- 1988: Альфонс Букенс, Васілій Драгалов,
Вальтер Камінскі[en], Гансйорг Зінн [de] (розширення гамбурзької піролітичної техніки для знищення токсичних відходів) - 1989: Крістіан Брунольд, Юрій Глеба, Лутц Новер, Девід Філліпсон, Ельмар Вілер[de], Майнгарт Зенк[de] (активні речовини з культур клітин рослин)
- 1990: Леннарт Бенгссон[en], Берт Булін, Клаус Гассельманн (прогнозування короткострокових змін клімату)
- 1991:Ларс Еренберг, Дітріх Геншлер[de], Вернер Лутц, Ганс-Гюнтер Нойманн (розпізнавання та профілактика раку, викликаного хімічними речовинами навколишнього середовища)
- 1992: Філіпп Бера, Вольфганг Кінцельбах, Людвіг Люкнер[de], Рене Шварценбах[en], Лаура Зіґґ[de] (вивчення поширення та трансформації забруднюючих речовин у ґрунтових водах)
- 1993: Фелікс Черноусько[ru], Франсуа Кларак, Гольк Крузе[de], Фрідріх Пфайффер[en] (біоніка ходьби: Технічне застосування біологічних знань)
- 1994: Денес Дудіц, Дірк Інзе[en], Енн Марі Ламберт, Горст Лерц (сучасна селекція рослин: від клітини до рослини)
- 1995: Рудольф Аманн[en], Ерік Бетгерр, Ульф Гебель, Бо Баркер Йоргенсен, Нільс Петер Ревсбех, Карл Гайнц Шлейфер[de], Жірі Ваннер (генне зондування в дослідженнях навколишнього середовища та медицині)
- 1996: П'єр Шарль-Домінік, Антуан Кліф, Герхард Готтсбергер[de], Берт Голлдоблер[en], Карл Лінзмайр[en], Ульріх Лютге[de] (середовище проживання верхівок дерев у тропіках)
- 1996: Майкл Ешбі, Ів Бреше, Мішель Раппа (комп'ютерне проєктування матеріалів)
- 1997: Павел Кисельов[en], Клаус Раєвський, Гаральд фон Бемер[en] (моделі мутантних мишей у клінічних дослідженнях)
- 1998: Вернер Гейл, Мішель Ледук[de], Ернст-Вільгельм Оттен[de], Манфред Телен (магнітно-резонансна томографія з гелієм-3)
- 1998: Генрі Балтес[de], Вольфганг Гепль, Массімо Рудан (електронні мікроноси для підвищення безпеки на робочому місці)
- 1999: Бернд Креплін[en], Пер Ліндштранд[en], Джон Едріан Пайл, Майкл Андре Ремет (висотні платформи для телекомунікацій)
- 2000: Родні Дуглас, Амірам Грінвальд, Рандольф Менцель[en], Вольф Зінгер[en], Крістоф фон дер Мальсбург[en] (сприйняття форми в технології з розумінням природи)
- 2001: Вольф-Бернд Фроммер[de], Райнер Гедріх[de], Енріко Мартінойя, Дейл Сандерс[en], Норберт Зауер (оптимізовані культури за допомогою генної інженерії)
- 2002: Марк Фергюсон, Джеффрі Габбелл, Кей Кілті, Бйорн Старк, Майкл Вокер (загоєння ран без рубців за допомогою тканинної інженерії)
- 2003: Бернард Ферінга, Мартін Мьоллер[de], Джастін Моллой, Нік ван Гюльст (молекулярні ходунки, керовані світлом)
- 2004: Маркус Аебі [de], Тьєррі Геннет, Яак Якен, Людвіг Леле, Герт Матийс, Курт фон Фігура[de] (терапія нової групи спадкових захворювань)
- 2005: ФіліпРасселл[en] (фотоніка і нові оптичні матеріали)
- 2006: Франц-Ульріх Гартль (шаперони згортання білка в біотехнології та медицині)
- 2007: Петер Зеебергер[en] (автоматизований синтез вуглеводних вакцин проти тропічних хвороб)
- 2008: Марія Бласко[en] (ліки проти раку та старіння)
- 2009: Андрій Гейм (графен, найтонший матеріал у Всесвіті)
- 2010: Іржі Фрімль[cs] (ауксини — розуміння росту рослин)
- 2011:
Штефан Гелль (STED-мікроскопія[en]) - 2012: Маттіас Манн[3] (новаторська робота з протеому)
- 2013: Іммануель Блох (дослідження на стику квантової оптики та фізики твердого тіла, зокрема оптичних ґраток)
- 2014: Мей-Бритт Мозер, Едвард Мозер (дослідження мозку)
- 2015: Нікола Спалдін[en] (матеріалознавство)
- 2016: Ганс Клеверс (дослідження дорослих стовбурових клітин)
- 2017: Карстен Данцман[de] (високоточна лазерна техніка)
- 2018: Сванте Паабо (він «революціонізував наше розуміння еволюційної історії сучасної людини»)
- 2019: Бернгард Шелькопф[en] (розробка математичних методів для значного вдосконалення штучного інтелекту)
- 2020: Ботонд Роска[en] (дослідження зору та сітківки)
- 2021: Клер Ґрей[4] (робота з оптимізації акумуляторів за допомогою ЯМР-спектроскопії)
- 2022: Ентоні Гайман[en][5] (дослідження клітинних крапель)
- 2023: Корделія Шмід[en][6] (новаторська робота в галузі автоматизованої обробки зображень і розробка нових методів, які дозволяють комп'ютерам розуміти зображення)
- 2024: Ерін Шуман[en][6] (дослідження синтезу білка в клітинах мозку)
- ↑ Ein neuer Preis für Forscher: Mentor mit Millionen | DIE ZEIT Archiv | Ausgabe 29/1985. Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 2 травня 2015.
- ↑ Körber Foundation: «Excellent Brains. 25 Years of Cutting-Edge Science» 2009, p. 4 et seq.
- ↑ Matthias Mann – Prizewinner 2012. Körber European Science Prize. Körber-Stiftung. Архів оригіналу за 5 квітня 2015. Процитовано 5 квітня 2016.
- ↑ Previous prizewinners. Körber Foundation (брит.). Процитовано 03 лютого 2025.
- ↑ Portrait Anthony Hyman. Körberstiftung. Архів оригіналу за 2 вересня 2022. Процитовано 5 вересня 2022.
- ↑ а б All prizewinners. Körber-Stiftung (англ.). Процитовано 7 січня 2025.
- Сайт премії(англ.)
- Сайт премії(нім.)
- Сайт премії Архівовано січень 10, 2017 на сайті Wayback Machine.
- Сайт премії Архівовано вересень 23, 2017 на сайті Wayback Machine.