Європейський кооператив Лонго Май

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Longo Maї
Лонго Май
Longomaї.gif
Гасло Діяти локально, мислити глобально
Засновано 1973
Тип спільнота
Правовий статус Кооператив
Штаб-квартира Базель
Розташування Європа
Членство Біля 300
Веб-сайт www.prolongomaif.ch

Європейський кооператив Лонго Май у Вікісховищі?

Європейський кооператив Лонго Май є міжнародним, сільськогосподарським та ремісничим кооперативом, альтернативного, волелюбного, світського та антикапіталістичного спрямування.

Заснований у 1973 році у Ліман (Альпи Верхнього Провансу). В нього входять десять кооперативів у Франції, Німеччині, Австрії, Швейцарії, Україні, Коста-Риці.

Назва походить від окситансько-провансалького вислову, що означає побажання «нехай живе довго».

Походження[ред. | ред. код]

Після подій травня 1968 року (Червоний травень), австрійські студенти з групи Спартакус, після сутичок із групами неонацистів знайшли притулок у Швейцарії і об'єднались із швейцарською групою студентів Гідра. Ці студенти вели численні акції протесту проти церкви, армії, диктатури, у підтримку біженців та за права робітників.

1973, перша спільнота у Лімані[ред. | ред. код]

Під час конгресу у м. Базель, де зібралися представники 10 європейських країн, у грудні 1972 році, ці молоді німці, швейцарці, австрійці, в основному вихідці із міст, вирішили спробувати новий стиль життя і займатися політикою у покинутій сільській місцевості, заснувавши спільноту «основу для виживання». Через сильний опір з боку швейцарської, німецької та австрійської влади, групі не вдалося облаштуватись у німецькомовній країні.

У 1973 році, завдяки фінансовим пожертвуванням, група придбала земельну ділянку площею 270 га у Лімані біля Форкальк'є (Альпи Верхнього Провансу), з метою заснування сільськогосподарського та ремісничого кооперативу, робітничого самоврядування волелюбного спрямування. На схилі гори Зензін, де облаштувалася спільнота, була закинута ферма Гранж-Нев та голубник.

Функціонування спільноти базується на принципах самозабезпечення, сільськогосподарського та ремісничого виробництва, автономного та екологічного використання енергії, води, а також відмови від найманої праці.

1976, створення мережі кооперативів[ред. | ред. код]

Починаючи з 1976 року, спільнота Лонго Май шукає і купує земельні ділянки та будинки з метою розширення, що часом викликає невдоволену реакцію серед місцевих мешканців.

Десять кооперативів функціонують у мережі:

Функціонування спільноти[ред. | ред. код]

Спільнота нараховує близько 200 дорослих та 50 дітей у різних кооперативах. Всі матеріальні блага є спільною власністю кооперативу. Власними ресурсами спільноти є тваринництво, овочівництво, вирощування зернових культур, основна частина якої споживається самими членами спільноти.

Ткацька фабрика має власну невелику гідроелектростанцію. Для обігріву використовується сонячна енергія та деревина сировина. Кожен член спільноти обирає вид діяльності за бажанням, намагається змінювати один одного, щоб всі змогли оволодіти різними видами робіт. Щонеділі проходять збори, з метою планування та організації роботи на тиждень.

Члени кооперативів займаються виробництвом та продажем сільськогосподарської сировини та продуктами їх переробки. Зокрема це: шерстяний одяг, фруктові та овочеві консерви, вино, натуральні косметичні та гігієнічні вироби, хліб, тощо.

Вся міжнародна спільнота збирається з нагоди свят відкритих для всіх добровольців, таких як:

  • вшанування ночі 4 серпня 1789 року (Велика французька революція, кінець феодального устрою у Франції, скасування привілегій духовенства і дворянства)
  • на початку липня — свято " Радіо Зензін " (вільна радіостанція спільноти)
Лонго Май створив кілька джерел засобів масової інформації:
  • вільна радіостанція «Радіо Зензін», заснована у 1981 році, носить назву схилу на якому розташований кооператив, у Лімані. Входить у Європейську Федерацію вільних радіостанцій ;
  • незалежна інформаційна агенція (AIM), у якій співпрацюють близько сотні журналістів ;
  • «Аршіпель» — газета Європейського Громадянського Форуму ;
  • спільнота займається також видавництвом книг ;

 Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Жільбер-Франсуа Каті, Les Héritiers contestés: Longo Maї et les médias d'Europe, Антропос, 1983.
  • Люк Вілет, Longo Maї, vingt ans d'utopie communautaire, Париж, Сірос, 1993.
  • Ролан Перо, Longo Maï, nomades et sédentaires du IIIe millénaire, in Les Nouveaux espaces politiques, Арматан 1995.
  • Піа Пера, L'arcipelago di Longo maï : un esperimento di vita comunitaria, Мілан, 2000.
  • Беатріс Граф, Longo Maï, révolte et utopie après 68, Vie et autogestion dans les Coopératives Européennes, 2006.
  • Жак Бергерон, Longo Maï : de la ferme à l'engagement politique.

Посилання[ред. | ред. код]