Перейти до вмісту

Європейський омбудсман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Європейський омбудсман
англ. European Ombudsman
Емблема
ТипОмбудсмен
МісцеСтрасбург, Франція
ПризначаєЄвропейський парламент
Каденція5 років
Термін дії повноважень Європейського парламенту
Створення1993
Перший на посадіЯкоб Седерман
Платня€ 252.000 на рік[1]
Вебсайтombudsman.europa.eu

Європе́йський омбудсма́н (англ. European Ombudsman) — міжінституційний орган Європейського Союзу, який займається розслідуванням скарг, поданих людьми, підприємствами та організаціями, щодо потенційного неналежного управління в органах та інституціях ЄС.

Чинною Омбудсманкою є Тереза ​​Анджінью[en]. Європейський омбудсман має офіси у Страсбурзі та Брюсселі.

Історія

[ред. | ред. код]

Посаду Європейського омбудсмана було запроваджено Маастрихтським договором у 1993 році. «Статутом Європейського омбудсмана» є Рішення Європарламенту від 9 березня 1994 «Про правила та загальні умови регулювання виконання обов'язків омбудсмана»[2].

Першим посаду Європейського омбудсмана обійняв Якоб Седерман у 1995 році і, на той час, в його офісі був лише один працівник — секретар[3]. У 2003 році Седермана змінив Нікіфорос Діамандурос, він залишався на цій посаді майже 10 років. Склавши свої повноваження омбудсмана в Ірландії, з 1 жовтня 2013 офіс Європейського омбудсмана очолила Емілі О'Рейлі (Emily O'Reilly)[4]. Вона ж стала першою жінкою на цій посаді.

Офіс Європейського омбудсмана розміщується у Страсбурзі (Франція)[5]. Наразі в ньому працює майже 90 співробітників, більшість з яких є юристами та володіє декількома мовами — задля забезпечення ефективного розгляду звернень усіма 24 офіційними мовами ЄС[6].

Призначення та звільнення

[ред. | ред. код]

Омбудсман призначається після кожних виборів до Європейського парламенту — новообраним парламентом і на строк дії його повноважень (п'ять років), при цьому Європейський омбудсман має право на повторне обрання[7]. Кандидат повинен бути громадянином ЄС й відповідати вимогам, що висуваються до кандидатів на обіймання найвищих посад у судових органах його країни, або ж мати загальновизнану компетентність та досвід для виконання обов'язків омбудсмана[2].

Європейський омбудсман, перебуваючи на своїй посаді, не може вести будь-яку іншу діяльність — за винагороду чи без неї[2]. На вимогу Європейського парламенту, у разі, коли омбудсман більше не відповідає вимогам, необхідним для виконання своїх обов'язків, або вчинив неправомірні дії, за рішенням Суду ЄС, він може бути звільнений з посади[7].

Обов'язки та повноваження

[ред. | ред. код]

Європейський омбудсман уповноважений приймати скарги на незадовільну діяльність всіх інституцій та установ Спільноти, за виключенням Суду ЄС та Суду загальної юрисдикції. Заяву, самостійно або через члена Європарламенту, може подати будь-яка фізична особа — громадянин або резидент Європейського Союзу, а також юридична особа, що має реєстрацію у країнах ЄС[2]. Вона може бути написана однією з 24 офіційних мов ЄС і подаватися як безпосередньо до офісу омбудсмана, так і надсилатися: листом, факсом або через спеціальну форму на сайті[8]. Крім того, за бажанням скаржника, заява залишається конфіденційною[2].

У відповідь омбудсман проводить розслідування: на підставі скарги або за власною ініціативою здійснює відповідні запити. При цьому інституції ЄС зобов'язані надавати йому будь-яку інформацію і доступ до відповідних документів. Виявивши факти порушень, омбудсман сповіщає установу, про яку йдеться, і надсилає їй свої рекомендації. Установа-адресат має три місяці на те, щоб дати докладну відповідь; після чого омбудсман направляє остаточний звіт Європейському парламентові та відповідній установі. Крім того, він сповіщає скаржника про результати свого розслідування[2]. Акти омбудсмана мають рекомендаційний характер, але загальний рівень виконання цих рекомендацій є досить високим і у 2012 році, зокрема, склав 82 %[9].

Більшість скарг розглядаються протягом року, але перша відповідь надається заявнику якнайшвидше[3]. Про результати своєї діяльності омбудсман щорічно звітує у парламенті[2].

Основні суб'єкти дії

[ред. | ред. код]

Головною місією, якою керується Європейський омбудсман у своїй роботі, є «право на належне управління», яке визнається правом людини в ЄС.[10] Європейський омбудсман допомагає громадянам, компаніям та асоціаціям, які стикаються з проблемами в управлінні ЄС. Основні сфери розслідувань Європейського омбудсмана стосуються прозорості адміністрації ЄС; прозорості та підзвітності в процесі прийняття рішень ЄС; прозорості лобіювання; етичних питань; основних прав; набору персоналу на державну службу ЄС; та участі громадян у процесі прийняття рішень ЄС.

Прозорість та право доступу до документів ЄС

[ред. | ред. код]

Скарги щодо відсутності прозорості є найпоширенішою категорією скарг, що надходять до Європейського омбудсмана, і становлять близько 30% скарг. Вони в основному пов'язані з відмовою інституції(й) ЄС у наданні документів на запит громадянина. Це право громадян на доступ до документів ЄС закріплене у статті 42 Хартії основних прав ЄС та статті 15 Договору про функціонування Європейського Союзу.[11] Якщо громадянин не має доступу до запитуваних документів, він може звернутися за допомогою до Європейського омбудсмана.

Прозорість лобіювання

[ред. | ред. код]

Європейський омбудсман працює над тим, щоб демократичний процес прийняття рішень у ЄС характеризувався найвищими стандартами прозорості. Особлива увага приділяється тому, як групи інтересів взаємодіють з інституціями ЄС та намагаються впливати на них. Прозорість лобіювання є однією з головних тем діяльності Європейського омбудсмана, і за допомогою різних стратегічних ініціатив Омбудсман намагається пом'якшити потенційні конфлікти інтересів.

Етичні питання

[ред. | ред. код]

Скарги, пов’язані з етикою, до Європейського омбудсмана включають потенційні конфлікти інтересів, а також ситуації «обертових дверей», коли працівник державного сектору переходить на тісно пов’язану роботу в приватному секторі. Європейський омбудсман стверджував, що адміністрація ЄС повинна відповідати «золотим стандартам етичної поведінки».[12]

Основоположні права і свободи

[ред. | ред. код]

Ключовою частиною роботи Європейського омбудсмана є забезпечення дотримання інституціями ЄС основних прав. Наприклад, Омбудсман розглядав запити, пов’язані з правами осіб з інвалідністю та поводженням з мігрантами.

Участь громадян

[ред. | ред. код]

Виконуючи свою роль модератора та мосту між громадянами та інституціями ЄС, Європейський омбудсман також сприяє участі громадян у європейській політиці, наприклад, вимагаючи більшої прозорості, щоб громадяни могли стежити за процесом, або сприяючи впровадженню більш партисипативних процесів прийняття рішень.

Процедури

[ред. | ред. код]

Європейський омбудсман може проводити розслідування після отримання скарги, а також за власною ініціативою. Використовуючи повноваження, надані Статутом Європейського омбудсмана,[13] омбудсман може вимагати від відповідної установи надання інформації, перевірки документів, що зберігаються в установі, та свідчень посадових осіб.[14]

Європейський омбудсман доповнює роботу судів, оскільки пропонує громадянам альтернативний спосіб вирішення спорів з адміністрацією ЄС без витрат, таких як послуги адвокатів чи гонорари. Однак Європейський омбудсман не має повноважень приймати юридично обов'язкові рішення, тому він може виступати лише посередником у спорах.

Щоразу, коли Омбудсман виявляє випадки неналежного управління, він може вносити пропозиції, рекомендації та пропозиції щодо вирішення проблеми. Основний спосіб, за допомогою якого Європейський Омбудсман намагається вирішити проблему, – це пропонувати рішення,[15] яке будуть готові прийняти як заявник, так і відповідна установа. Цей метод може призвести до швидкого та позитивного результату для заявника. Однак цей метод менш ефективний, коли йдеться про впровадження системних змін у суспільних інтересах.[16] Якщо установа відхиляє запропоноване рішення, Європейський Омбудсман може скористатися повноваженнями статті 4 Статуту та підготувати рекомендації для відповідної установи. Ці рекомендації публікуються на вебсайті Омбудсмана, що забезпечує публічність та привертає увагу громадськості до виявлених випадків неналежного управління.[17] Для вирішення проблеми Європейський Омбудсман може вирішити опублікувати пропозиції щодо покращень для відповідної установи.[18] Ці публічні пропозиції допомагають виявити проблеми та запропонувати виправлення, які можуть створити системні покращення в суспільних інтересах. Якщо після завершення розслідування установа відхиляє остаточні висновки чи рекомендації Омбудсмана, Омбудсман може публічно розкритикувати її, підкресливши важливість питання, а також може підготувати спеціальний звіт до Європейського парламенту.

Багато скарг, надісланих Європейському омбудсману, виходять за межі його повноважень. У 2023 році Європейський омбудсман розглянув 1506 скарг поза межами його повноважень. Найбільша кількість скарг поза межами повноважень надійшла з Іспанії, Польщі та Німеччини.

Європейський омбудсман намагається відповідати на всі подані скарги, навіть ті, що виходять за межі його повноважень. У таких випадках Європейський омбудсман допомагає заявникам, пояснюючи свої повноваження та радячи щодо інших органів, до яких вони можуть направити свою скаргу. Якщо заявник погоджується, Європейський омбудсман також може переслати скаргу членам Європейської мережі омбудсманів (ENO).

Ефективність, вплив та досягнення

[ред. | ред. код]

З моменту свого створення в 1995 році Європейський омбудсман ідентифікував себе як установу з місією «належного управління», просуваючи цю справу та своє власне місце в інституційній системі ЄС.[19] Він активно служить ширшим суспільним інтересам, і однією з його цілей є досягнення «відчутних покращень для скаржників та громадськості у стосунках з адміністрацією ЄС»[20] Європейський омбудсман реагує на скарги від окремих осіб, компаній та асоціацій, відповідаючи на скарги, пов’язані з адміністративними проблемами в інституціях ЄС, та вирішуючи їх. Європейський омбудсман також займає автономний та активний підхід, «допомагаючи інституціям покращувати якість послуг, які вони надають»[17], надаючи пропозиції, рекомендації та пропозиції щодо вирішення проблем.

Оцінка ефективності діяльності Європейського омбудсмана повинна враховувати кількісні[en] дані, такі як статистика реагування на скарги та статистика розслідувань з власної ініціативи, а також якісні дані для кращого розуміння того, як інституції ЄС реагують на пропозиції Омбудсмана.

З цією метою, відповідно до статті 4(5) Статуту,[21] Європейський омбудсман подає Європейському парламенту вичерпний звіт наприкінці кожної щорічної сесії з інформацією про рівень виконання інституціями ЄС їхніх рекомендацій.

Реакція Європейського омбудсмана на скарги

[ред. | ред. код]

Дані зі щорічного звіту за 2023 рік[22] показують, наскільки оперативно Європейський омбудсман реагував на скарги, отримані від окремих осіб, компаній та асоціацій, включаючи скарги, що виходили за межі його повноважень. У 2023 році 1126 заявників (41% усіх скарг, розглянутих протягом 2023 року) отримали консультацію або їхню справу було передано до іншого органу з розгляду скарг. Ще 873 заявники (що становить 37%) отримали відповідь, у якій повідомлялося, що всі консультації від Європейського омбудсмана вже надані. Нарешті, 393 скарги (16% усіх скарг, розглянутих цього року) призвели до відкриття офіційних розслідувань для подальшого аналізу.

Співпраця та прийняття інституціями ЄС

[ред. | ред. код]

Європейський омбудсман повідомляє, що у 2022 році «інституції ЄС позитивно відреагували на пропозиції Омбудсмана (рішення, рекомендації та пропозиції) у 81% випадків». З 83 пропозицій Омбудсмана, що стосувалися виправлень, які інституції ЄС повинні внести для покращення своєї адміністративної практики, 67 були сприйняті позитивно та вплинули на виявлені проблеми.[23]

Статистика звернень

[ред. | ред. код]

За статистикою найбільше нарікань мешканці ЄС мають на діяльність Європейської комісії — 58,2 % від усіх звернень у 2018 році[24]. При цьому основними предметами скарг є прозорість в доступі до інформації, якість надання послуг, компетентність, дотримання процедур та регламентів[24].

З 2011 року лідером за кількістю поданих звернень є Іспанія, за нею — Німеччина, Велика Британія, Польща та Бельгія[24].

У порівнянні з іншими періодами, рекордну кількість розслідувань за отриманими зверненнями Європейським омбудсманом було відкрито 2018 року[25][24].

Рік 2018 2017 2016 2015 2014 2013 2012 2011 2010 2009 2008
Отримано звернень[26] 880 751 711 707 736 750 740 698 744 727 802
Відкрито розслідувань 490 447 245 261 342 350 465 396 335 339 296
[27] 2014 рік 2015 рік 2017 рік 2020 рік 2023 рік
«Люди, яким допоміг Європейський омбудсман» 23 072 17 033 15 837 20 302 17 500
«Консультації, надані через інтерактивний посібник на вебсайті Омбудсмана» 19 170 13 966 12 521 16 892 14 423
"Нові скарги оброблені" 2 079 2 077 2 181 2 148 2 392
"Запити на інформацію, на які відповів Омбудсман" 1 823 1 060 1 135 1 262 735
«Розслідування відкрито» 342 261 447 370 398
«Розслідування розпочато на основі скарг» 325 249 433 365 393
«Розпочато розслідування з власної ініціативи» 17 років 12 14 5 5
"Запити закрито" 400 277 363 394 375
"Розслідування за скаргами закрито" 387 261 348 392 369
"Розслідування з власної ініціативи закрито" 13 16 15 2 3

Велика кількість скарг на неналежне управління, поданих до Європейського омбудсмана, паралельно з нещодавніми дослідженнями, показує, що «омбудсман є важливою платформою, яка захищає права громадян та просуває демократичні цінності на рівні ЄС».[28]

Справи

[ред. | ред. код]

Згідно з договорами ЄС, громадянин ЄС має право звернутися до Омбудсмана.[29]

У 2023 році омбудсман отримав 2392 скарги та розпочав 393 розслідування щодо ймовірних випадків неналежного управління. Найбільша кількість скарг у 2023 році надійшла з Іспанії (402), за нею йде Німеччина з 241 скаргою.

Згідно зі звітами самого Омбудсмана, 63% скарг у 2023 році стосувалися Європейської комісії. 12% – Європейського бюро з відбору персоналу[en] (EPSO) та 4% – Європейського парламенту. На Раду Європейського Союзу припадало 2%.[30]

Приклади

[ред. | ред. код]
  • У 2007 році два високопосадовці Єврокомісії прийняли VIP-квитки на матч Кубку світу з регбі від відомого виробника спортивних товарів. Федерація «Друзі Землі Європи», вбачаючи у таких діях конфлікт інтересів, зробила відповідне звернення до Європейського омбудсмана. У відповідь на розслідування й отримані рекомендації від омбудсмана, Європейська комісія визнала, що з її боку було помилкою надавати дозвіл на прийняття квитків чиновниками, а також погодилася змінити внутрішні правила для персоналу щодо отримання знаків уваги[31][3].
  • Дві фармацевтичні компанії у 2009 році звернулися до омбудсмана зі скаргою на Європейську агенцію лікарських засобів, звинувачуючи її в дискримінації: агенція зобов'язала провести дослідження щодо використання їх препарату (кандесартан) для лікування серцевої недостатності у дітей, але при цьому два аналогічні препарати інших виробників (лозартан і валсартан) від необхідності виконання такого аналізу звільнила. За результатами розслідування, що остаточно було закрито у липні 2013 року, омбудсман дійшов висновку, що агенція вчинила правильно і діяла згідно з чинним законодавством, але не змогла забезпечити адекватну прозорість процесу прийняття рішення та не обґрунтувала належним чином його причини скаржникам. Європейська агенція лікарських засобів погодилася із зауваженнями та взяла до опрацювання розроблені омбудсманом рекомендації, які покликані зробити її діяльність більш прозорою, особливо у питаннях захисту здоров'я дітей[32][33].
  • 2012 року до офісу Європейського омбудсмана надійшла скарга про те, що Рада Європейського Союзу не розголошує зміст розробленого проєкту документу з переліком спільних кроків щодо встановлення безвізового режиму між ЄС та Росією. Разом з тим, аналогічні документи, що стосувалися Молдови й України, були розміщені у вільному доступі на сайті Ради. Після того, як омбудсман надіслав відповідний запит, Рада Європейського Союзу цей документ опублікувала[34].

Перелік омбудсманів

[ред. | ред. код]
Фото Ім'я В офісі Країна
Якоб Седерман 1995–2003 рр. Фінляндія Фінляндія
Нікіфорос Діамандурос[en] 2003–2013 рр. Греція Греція
Емілі О'Рейлі[en] 2013–2025 рр. Ірландія Ірландія
Тереза ​​Анджінью[en] 2025–2029 рр. Португалія Португалія

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Cormac McQuinn (4 липня 2013). First woman EU watchdog O'Reilly to get €252k salary. independent.ie (англ.) . Irish Independent. Архів оригіналу за 4 листопада 2013. Процитовано 4 листопада 2013.
  2. ↑ а б в г д е ж Statute. ombudsman.europa.eu (англ.) . Архів оригіналу за 6 листопада 2013. Процитовано 4 листопада 2013.
  3. ↑ а б в Ральф Бозен, Олена Перепадя (3 липня 2013). У ЄС обрали нову омбудсманку. dw.de. Deutsche Welle. Процитовано 4 листопада 2013.
  4. ↑ В ЄС вперше за 10 років новий омбудсман. ukrinform.ua. Укрінформ. 30 вересня 2013. Архів оригіналу за 6 листопада 2013. Процитовано 4 листопада 2013.
  5. ↑ Contacts. ombudsman.europa.eu (англ.) . Архів оригіналу за 2 листопада 2013. Процитовано 4 листопада 2013.
  6. ↑ The Ombudsman's Team. ombudsman.europa.eu (англ.) . Архів оригіналу за 31 жовтня 2013. Процитовано 27 листопада 2019.
  7. ↑ а б Treaty on European Union. Article 138e. eur-lex.europa.eu (англ.) . Архів оригіналу за 1 лютого 2009. Процитовано 4 листопада 2013.
  8. ↑ When and how can you complain?. ombudsman.europa.eu (англ.) . Архів оригіналу за 6 листопада 2013. Процитовано 5 листопада 2013.
  9. ↑ Nikolaos Salavrakos (15 липня 2013). Report on the annual report on the activities of the European Ombudsman 2012. europarl.europa.eu (англ.) . Європейський парламент. Архів оригіналу за 27 листопада 2013. Процитовано 5 листопада 2013.
  10. ↑ Demiret, Demokaan (2001). The Role of the European Ombudsman in Good Administration. Aeupeaj. 5 (2): 127.
  11. ↑ EUR-Lex - 12008E015 - EN. Official Journal (англ.). 9 травня 2008. с. 54—55. Процитовано 24 березня 2025.
  12. ↑ European Ombudsman (2015). Annual Report 2014. European Ombudsman.
  13. ↑ Regulation (EU, Euratom) 2021/1163 of the European Parliament of 24 June 2021 laying down the regulations and general conditions governing the performance of the Ombudsman's duties (Statute of the European Ombudsman) and repealing Decision 94/262/ECSC, EC, Euratom.
  14. ↑ European Ombudsman (2020). Putting it Right? Report. How the EU institutions responded to the Ombudsman in 2019. European Ombudsman.
  15. ↑ Article 2 of the Statute
  16. ↑ European Ombudsman (2014). Putting it Right? Report. How the EU institutions responded to the Ombudsman in 2013. European Ombudsman.
  17. ↑ а б Ibid.
  18. ↑ Article 1(4) of the Statute.
  19. ↑ Ian Harden, "The European Ombudsman's Role in Promoting Good Governance," in Accountability in the EU. The Role of the European Ombudsman, ed. by Herwig C. H. Hofmann and Jacques Ziller (Celtenham, UK: Edward Elgar Publishing, 2017), 198–216.
  20. ↑ European Ombudsman. Annual Report 2023.
  21. ↑ Regulation (EU, Euratom) 2021/1163 of the European Parliament, loc.cit.
  22. ↑ European Ombudsman. Annual Report 2023.
  23. ↑ European Ombudsman (2020). Putting it Right? Report. How the EU institutions responded to the Ombudsman in 2019. European Ombudsman.
  24. ↑ а б в г Annual Report 2018. ombudsman.europa.eu (англ.) . 14 травня 2019. Архів оригіналу за 11 грудня 2019. Процитовано 27 листопада 2019.
  25. ↑ Evolution in the number of inquiries by the European Ombudsman. ombudsman.europa.eu (англ.) . The European Ombudsman. Архів оригіналу за 27 червня 2019. Процитовано 27 листопада 2019.
  26. ↑ Кількість отриманих звернень, розгляд яких був у компетенції Європейського омбудсмана
  27. ↑ Data from European Ombudsman, "Annual Report 2014", "Annual Report 2015", "Annual Report 2017", and "Annual Report 2020".
  28. ↑ Demokaan Demiret, op.cit., 140.
  29. ↑ Part Two: Non-Discrimination and Citizenship of the Union . Consolidated version of the Treaty on the Functioning of the European Union . Article 20 — через Вікіджерела.
  30. ↑ European Ombudsman. www.ombudsman.europa.eu. Процитовано 24 березня 2025.
  31. ↑ Ombudsman achieves friendly solution to complaint about VIP tickets. ombudsman.europa.eu (англ.) . The European Ombudsman. 3 листопада 2009. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 6 листопада 2013.
  32. ↑ Draft recommendation of the European Ombudsman in his inquiry into complaint 2575/2009/(TS)(TN)RA* against the European Medicines Agency. ombudsman.europa.eu (англ.) . The European Ombudsman. 11 травня 2012. Архів оригіналу за 6 листопада 2013. Процитовано 6 листопада 2013.
  33. ↑ Problems in applying EU rules aimed at protecting the health of children. ombudsman.europa.eu (англ.) . The European Ombudsman. Архів оригіналу за 1 листопада 2013. Процитовано 6 листопада 2013.
  34. ↑ Refusal to grant public access to a document concerning visa-free short-term travel of Russian and EU citizens. ombudsman.europa.eu (англ.) . The European Ombudsman. 9 вересня 2013. Архів оригіналу за 1 листопада 2013. Процитовано 6 листопада 2013.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Європейський_омбудсман&oldid=47834944