Євстахієва труба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Євста́хієва труба (або слухова́ труба, лат. tuba Eustachii, tuba auditiva)[1] являє собою трубку, що з'єднує носоглотку з порожниною середнього вуха. Це частина середнього вуха. У дорослих людей євстахієва труба становить приблизно 35 мм (1,4 дюйма) довжиною і 3 мм (0,12 дюйма) в діаметрі[2]. Вона названа на честь анатома шістнадцятого століття Бартоломео Єустахіо[3].

Будова вуха. Євстахієва труба — 12

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

В організмі людини та в організмах деяких наземних тварин середнє вухо (вушний канал), як правило, заповнене повітрям. На відміну від відкритого вушного каналу, повітря у середньому вусі не знаходиться в безпосередньому контакті з атмосферою поза тілом. Євстахієва труба з'єднує камери середнього вуха із задньою стінкою носоглотки. Через цей канал з глотки в барабанну порожнину надходить повітря, завдяки чому підтримується рівновага між тиском в середині вуха і атмосферним тиском зовні. Євстахієва труба відкривається під час ковтальних рухів чи при позіханні, і в цей час відбувається урівнювання атмосферного тиску з тиском у барабанній порожнині. Наприклад, при зльоті в літаку, тиск навколишнього повітря зменшується. Повітря в середньому вусі розширюється і виштовхується через євстахієву трубу. При зниженні висоти, обсяг повітря в середньому вусі зменшується і наступає його розрідження. Тому необхідне активне відкриття євстахієвої труби для вирівнювання тиску між середнім вухом і навколишньою атмосферою. Дайвери, під час занурення під воду, також відчувають цю зміну тиску, і тому необхідне активне розширення євстахієвих труб. Зазвичай, у здорової людини стабілізація тиску відбувається автоматично.

Структура[ред. | ред. код]

Євстахієва труба проходить від передньої стінки середнього вуха до бічної стінки носоглотки, приблизно на рівні нижньої носової раковини. Вона складається з кісткової частини і хрящової частини.

Кісткова частина[ред. | ред. код]

Кісткова частина (1/3), найближча до середнього вуха, утворена з кісткової тканини і становить близько 12 мм в довжину. Вона починається в передній стінці барабанної порожнини, нижче перегородки Canalis musculotubarii, і, поступово звужуючись, закінчується у місці з'єднання лускатої і кам'янистої частині скроневої кістки. Вона має зазубрений край, який служить для прикріплення хрящової частини.[4]

Хрящова частина[ред. | ред. код]

Хрящова частина слухової труби становить близько 24 мм в довжину і складається з трикутної пластинки пружного волокнистого хряща, вершина якого прикріплена до краю медіального кінця кісткової частини труби, в той час як її основа лежить безпосередньо під слизовою оболонкою носа, частини глотки, де вона утворює піднебіння, тор tubarius, або подушку, позаду глоткового отвору слухової труби.

Верхній край хряща загинається в бічному напрямку у вигляді гачка. В основі труби хрящ є гіаліновим, в центральних ділянках він є сітчастим. Хрящ лежить у виїмці між кам'янистою частиною скроневої кістки і великого крила клиноподібної кістки. Хрящова частина закінчується глоткових отвором, розташованим на бічній стінці носоглотки. В області отвору медіальна пластинка утворює потовщення у вигляді валика. Місце переходу кісткової частини в хрящову називається перешийком слухової труби, просвіт її в області перешийка — звужений. Слизова оболонка, що вистилає трубу, покрита миготливим епітелієм, рух війок якого направлено в сторону носоглотки. Слизова оболонка являє собою продовження слизової оболонки барабанної порожнини, з одного боку, і носоглотки — з іншого. Слухова труба вистелена багаторядним миготливим епітелієм, містить келихоподібні слизові клітини. На поверхні епітелію відкриваються протоки слизових залоз. Поблизу глоткового отвору в слизовій оболонці носоглотки зосереджено скупчення лімфоїдної тканини, що утворює трубний мигдалик, який був названий мигдаликом Герлаха.

М'язи[ред. | ред. код]

Існують чотири м'язи, пов'язані з функцією євстахієвої труби:

Трубка відкривається при ковтанні скороченням tensor veli palatini і м'язів м'якого піднебіння[5].

Розвиток[ред. | ред. код]

Євстахієва труба є похідною вентральної частини першого глоткового мішечка і другого ендодермального мішка, який під час ембріогенезу формує tubotympanic виїмку. В дистальній частині борозни tubotympanic дає початок барабанної порожнини, а проксимальна трубчаста структура стає Євстахієвою трубою. Це допомагає трансформації звукових хвиль.

Функція[ред. | ред. код]

Вирівнювання тиску[ред. | ред. код]

За нормальних умов, євстахієва труба людини закрита, але її можна відкрити, щоб впустити невелику кількість повітря для вирівнювання тиску між середнім вухом і атмосферою. Перепади тиску призводять до тимчасової кондуктивної приглухуватості зі зниженням рухливості барабанної перетинки і слухових кісточок вуха[6]. Різні методи очищення вуха, такі як позіхання, ковтання чи жування гумки може бути використано навмисно, щоб відкрити трубу і вирівняти тиск. Коли це відбувається, люди чують невеликі уривчасті звуки, знайомі авіаційним пасажирам, аквалангістам, або водіям в гірських районах. Пристрої, які надають допомогу у вирівнюванні тиску включають спеціальний балон, прикладений до носа, створюючи необхідний в даному випадку тиск повітря[7]. Деякі люди вчаться самостійно «натискати кнопку» вуха, виконуючи процедуру вирівнювання тиску, відкривши свої євстахієві труби при зміні тиску. Дехто може навіть свідомо протягом невеликого проміжку часу тримати свою євстахієву трубу відкритою, і , таким чином, збільшувати або зменшувати тиск повітря в середньому вусі. Цей добровільний контроль може бути вперше виявлений при позіханні або ковтанні або іншими засобами (див. вище). Ті, хто розвиває цю здатність може виявити, що це може бути зроблено навіть тоді, коли немає жодних питань тиску.

Слизовий дренаж[ред. | ред. код]

У євстахієву трубу затікає слиз із середнього вуха. Інфекції верхніх дихальних шляхів або алергії можуть призвести до здуття Євстахієвої труби, вловлюванням рідини, яка служить живильним середовищем для бактерій, що викликають вушні інфекції. Цей набряк може бути зменшений за рахунок використання протинабрякових препаратів, таких як псевдоефедрин, оксиметазолін і фенілефрин[8]. Вушні інфекції більш поширені у дітей, тому що труба горизонтальна і коротша, а також має менший діаметр, що робить рух рідини ускладненим і створює сприятливе середовище для бактерій. Крім того, розвиток дитячої імунної системи і погані звички роблять їх більш схильними до інфекції верхніх дихальних шляхів.

Клінічне значення[ред. | ред. код]

Отит, або запалення середнього вуха, часто впливає на євстахієву трубу. Діти у віці до 7 років більш чутливі до захворювання. За однією з теорій, це відбувається тому, що євстахієва труба дитини коротша і розташована більш горизонтально, ніж у дорослому вусі. За іншою — сприйнятливість до хвороби у цій віковій групі пов'язана не з анатомією євстахієвої труби, а з імунологічними факторами.

Бароотіт — форма баротравми, який може статися, коли є істотна різниця тиску у зовнішньому і внутрішньому вухах в повітрі або воді (наприклад, при швидкому підйомі під час підводного плавання, або під час раптової декомпресії літака на великій висоті).

Деякі люди народжуються з вадою євстахієвої труби[9], яка в них набагато тонша, ніж зазвичай. Причиною цього може бути спадковість або також затверджуватися як стан, при якому пацієнт не в повній мірі адаптувався до зміни тиску в середньому вусі під час пологів (збереження стиснення при народженні)[10]. Дисфункція евстахієвої труби може призвести до великої кількості слизу, що накопичується в середньому вусі, часто до певної міри погіршуючи слух. Середній отит з випотом, при якому слиз стає дуже густим і желеподібним, відомий як ексудативний отит.

Дуже рідко у людей зустрічається стан, при якому слухова труба залишається періодично відкритою, викликаючи гучний звук власного серця, дихання і мови. Це може бути тимчасово припинено, якщо тримати голову вниз.

Куріння також може призвести до пошкодження війок, які захищають євстахієву трубу від слизу, що може викликати закупорювання труби та скупчення бактерій у вусі і стати причиною інфекції середнього вуха[11].

Також до дисфункції слухової труби можуть призвести повторювані і хронічні випадки інфекцій гайморових пазух, викликані надмірною продукцією слизу, що, в свою чергу, викликає обструкцію отвору євстахієвої труби.

Хірургічна перфорація барабанної перетинки[ред. | ред. код]

У важких випадках внутрішньої вушної інфекції і закупорки Євстахієвої труби у дітей, вентиляція може бути забезпечена шляхом хірургічної перфорації барабанної перетинки (відомою як мірінготомія), що дозволяє вирівнювати тиск повітря. Барабанна перетинка, зазвичай, природно загоюється і закриває отвори, тому в них вставляються крихітні пластикові втулки (тимпаностомічна трубка), щоб тримати їх відкритими. Коли дитина виростає, трубка з часом природним чином витісняється тілом. Вентиляційні втулки з великими фланцями були досліджені раніше, але їх використання може призвести до постійної перфорації барабанної перетинки.

Постійне вентилювання зовнішнього слухового проходу[ред. | ред. код]

Проблема хірургічної імплантації барабанної перетинки полягає в тому, що вимагає частої ручної чистки (через проблеми закупорки), що також може призвести до внутрішньої інфекції вуха через прямий шлях від зовнішнього до внутрішнього вуха[12].

Протез в євстахієвій трубі[ред. | ред. код]

Іншим підходом, що дозволяє дренування середнього вуха є використання протеза, який вставляється в Євстахієву трубу, для надання допомоги в проведенні відкриття труби. Протез не обов'язково тримає трубу повністю відкритою весь час, але замість цього може злегка скріпити тканини стінки вузької трубки для надання допомоги у вентиляції.

Одним з таких прикладів є силіконова трубка з фланцем у верхній частині, яка утримує його від вибивання і випадання в горло[13]. Проте, в дослідженні, проведеному в 1978 році, вона не була визнана ефективною для довгострокового використання, бо в кінцевому підсумку заповнюється слизом, викликає отит, а тому видаляється[14].

Видалення надлишкової тканини труби[ред. | ред. код]

Гіпертрофія (надмірне розростання) клітин, які виробляють слиз, може закупорити трубу. Процедура для зменшення росту відома як «microdebrider євстахієвої tuboplasty»[15].

Інші тварини[ред. | ред. код]

У непарнокопитних (коней) і деяких гризунів, як, наприклад, жовто-плямистий даман, евангінація євстахієвої труби називається горловим мішком, який ділиться на медіальне і латеральне відділення шилопід'язикового м'язу кісткового апарату під'язикової кістки. Це має велике значення для ветеринарної медицини коней, бо мішки схильні до інфекції. Внаслідок їх зв'язку з черепно-мозковими нервами (VII, ІХ, Х, ХІ) і внутрішньою і зовнішньою сонною артерією, можуть виникати різні синдроми пошкодження. Носова кровотеча (кров з носа) — це дуже поширений показник для ветеринарних лікарів і це часто може бути смертельним для тварини, якщо вчасно не буде використаний балонний катетер, щоб зупинити кровотечу.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Keith L. Moore; Arthur F. Dalley; A. M. R. Agur (13 February 2013). Clinically Oriented Anatomy. Lippincott Williams & Wilkins. p. 970. ISBN 978-1-4511-1945-9.
  2. http://www.medicinenet.com/eustachian_tube_problems/article.htm
  3. http://www.whonamedit.com/synd.cfm/1463.html
  4. http://anatomy.med.umich.edu/nervous_system/ear_ans.html Архівовано 24 серпень 2006 у Wayback Machine. https://en.wikipedia.org/wiki/University_of_Michigan_Health_System
  5. Keith L. Moore; Arthur F. Dalley; A. M. R. Agur (13 February 2013). Clinically Oriented Anatomy. Lippincott Williams & Wilkins. p. 970. ISBN 978-1-4511-1945-9.
  6. Page 152 in: Rex S. Haberman (2004). Middle Ear and Mastoid Surgery. New York: Thieme Medical Pub. ISBN 1-58890-173-4.
  7. Leunig, A.; Mees, K. (2008). «Mittelohrbelüftung mit dem Otovent®-Latexmembran- System». Laryngo-Rhino-Otologie. 74 (6): 352—354 https://www.thieme-connect.de/DOI/DOI?10.1055/s-2007-997756 Архівовано 2 червень 2018 у Wayback Machine. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/7662078
  8. http://emedicine.medscape.com/article/858777-treatment Medscape. Retrieved 2014-08-06.
  9. https://www.bcm.edu/healthcare/care-centers/center-hearing-balance/conditions/eustachian-tube-dysfunction https://en.wikipedia.org/wiki/Baylor_College_of_Medicine
  10. https://web.archive.org/web/20100529235039/http://www.childrensclinic.co.uk/faq_cranial_osteopathy.htm#17 The Children's Clinic. Archived from the http://www.oldhallclinic.co.uk/#17 on 2010-05-29. Retrieved 2008-12-23.
  11. Dubin MG, Pollock HW, Ebert CS, Berg E, Buenting JE, Prazma JP (2002). «Eustachian tube dysfunction after tobacco smoke exposure». Otolaryngology — Head and Neck Surgery. 126 (1): 14–19. http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0194599802587349 https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/11821759
  12. US Patent #3,982,545, «Middle ear aeration and implant», issued Aug 22, 1974 https://www.google.com/patents/US3982545 Accessed Feb 4, 2016
  13. US Patent #4015607, «Eustachian tube prosthesis», issued Jan 23, 1976 https://www.google.com/patents/US4015607 Accessed Feb 4, 2016
  14. J.W. Wright III et al. «The Eustachian tube prosthesis revisited», Journal of Oto-Rhino-Laryngology, vol. 86, 1978, pp. 834—837
  15. Metson, R; Pletcher, SD; Poe, DS (2007). «Microdebrider eustachian tuboplasty: A preliminary report». Otolaryngol Head Neck Surg. 136: 422–7 http://journals.sagepub.com/doi/abs/10.1016/j.otohns.2006.10.031 PMID 17321871

Література[ред. | ред. код]

  • Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. — Львів. 2002. — 240 с.