Євфимія Шведська
| Євфимія Шведська | |
|---|---|
| Народилася | 1317[1] |
| Померла | 16 червня 1370 |
| Титул | герцогиня[d][1] |
| Рід | Фолькунги |
| Батько | Eric, Duke of Södermanlandd |
| Мати | Інґеборґа Норвезька |
| Брати, сестри | Магнус Еріксон |
| У шлюбі з | Duke Albrecht II, Duke of Mecklenburgd |
| Діти | Альбрехт Мекленбургський, Інгеборґ Мекленбурзька, Henry III, Duke of Mecklenburgd, Magnus I, Duke of Mecklenburgd і Anne of Mecklenburgd |
 | |
Євфимія Шведська (швед. Eufemia Eriksdotter; 1317 — 16 червня 1370) — шведська принцеса, дружина герцогині Мекленбургського, спадкоємиця Швеції та Норвегії, мати короля Швеції Альбрехта. (бл. 1338–1412).[2]
Біографія[ред. | ред. код]
Раннє життя[ред. | ред. код]
Євфимія народилася в 1317 році в сім'ї Еріка Магнуссона (1282–1318 рр. до н.е.), герцога Седерманландського, другого сина шведського короля Магнуса I, і принцеси Інгеборг Норвезької (1300–1360), спадкоємиці і єдиної законної дочки короля Гокона V Норвезького (1270–1319).[3]
У 1319 році її малолітній старший брат Магнус VII Норвезький (1316–1374) змінив свого діда по материнській лінії на норвезькому престолі. Того ж року шведські шляхтичі вигнали свого дядька, короля Швеції Біргера, після чого немовля Магнус був обраний королем Швеції. Їхня мати Інгеборг займала місце в уряді опікуна, а також була незалежною правителькою власних феодальних володінь і відігравала важливу роль у їхньому дитинстві та юності.[4]
24 липня 1321 року шлюбний договір для Євфимії був підписаний у Богусі, у володінні її матері в Богуслені. Її мати планувала взяти під контроль данську Сканію, яка знаходиться поруч із її герцогством. Шлюб був укладений за умови, що Мекленбург, Саксонія, Гольштейн, Рендсбург і Шлезвіг допоможуть Інгеборг у завоюваннях Сканії. Це було схвалено радою Норвегії, але не Швеції. Коли війська Інгеборг під командуванням Кнута Порса з Варберга вторглися в Сканію в 1322-23 –, Мекленбург зрадив її, і союз був розірваний. Зрештою, роман із шлюбом Євфимії призвів до конфлікту між Інгеборг та урядами Швеції і Норвегії, що призвело до загибелі політичної позиції Інгеборг в урядах опікунів. Шлюб все одно відбувся, після п’ятнадцятирічних заручин. Євфимія не мала впливу і в Швеції. Відомо, що вона виступала свідком у кількох документах. У 1335 році, коли король Магнус призначив Нільса Абйорнссона (Sparre av Tofta) дротсом, умова, що Євфимія буде виконувати функції його радниці, була включена в його призначення.
Герцогиня Мекленбургська[ред. | ред. код]
Євфимія вийшла заміж у Ростоку 10 квітня 1336 року за свого далекого родича Альберта II, герцога Мекленбурзького (1318 – 2 лютого 1379), північнонімецького лорда, глибоко зацікавленого отримати владу в Скандинавії. Пізніше того ж року пара повернулася до Швеції з Рудольфом Саксонським і Генріхом Голштинським, щоб бути присутніми на коронації її брата і невістки Бланш Намюрської. У Німеччині життя Юфемії як дружини герцогині Мекленбурзької, схоже, не вплинуло на її статус у Швеції, оскільки вона все ще була там політичним фактором, а її ім’я все ще містилося в різних документах. Вона була господинею дуже дорогого герцогського двору. У 1340–1341 рр. вона переконала Магнуса надати оновлені торгові привілеї в Норвегії ганзейським містам Мекленбургу, Ростоку і Вісмару. 15 квітня 1357 року вона надала їй маєтки Хаммар і Фартсес абатству Скеннінге після смерті її зведених братів Гокона і Канута в 1350 році. Востаннє вона була підтверджена живою 27 жовтня 1363 року, коли вона відмовилася від власності на свій приданий маєток у Мекленбурзі. Рік її смерті невідомий, але підтверджено, що вона померла 16 червня 1370 року, коли її вдівець зробив вікарію на її пам'ять. Євфимія дожила, щоб побачити, як її власний другий син скинув свого брата зі шведського престолу і зійшов на посаду короля Швеції Альбрехта в 1364 році[5].
Діти[ред. | ред. код]
На момент смерті у неї було п’ятеро дітей:
- Генріх III, герцог Мекленбурзький (бл. 1337–1383); Одружений, по-перше, на Інгеборг Данській (1347–бл. 1370), старшій дочці безсинового короля Данії Вальдемара IV . У них народилися діти: Альберт (претендент на посаду спадкового принца Данії), Євфимія, Марія та Інгеборг. Генріх III одружився, по-друге, на Матильді з Верле.
- Альбрехт III, герцог Мекленбурзький (1340–1412), король Швеції з 1364 по 1389 рік. Одружився, по-перше, в 1359 р. на Ріхарді Шверінській (помер у 1377 р.); у них були діти: Ерік I, герцог Мекленбурзький (спадковий принц Швеції) і Ріхардіс Катерина. Альберт одружився, по-друге, на Агнесі з Брауншвейг-Люнебурга (пом. 1434).
- Магнус I, герцог Мекленбурзький (пом. 1385); одружився в 1369 році на Єлизаветі Поморсько-Рюгенській. У них був щонайменше один син Юхан і, можливо, дочка Євфимія
- Інгеборґ Мекленбурзька (1395 р. р.н.); вийшла заміж, по-перше, за Людовіка VI Римського, герцога Баварського (1330–1365); по-друге, одружена з Генріхом II, граф Гольштейн-Рендсбурзьким (бл. 1317–1384); мав кількох дітей: Герхарда, Альберта, Генріха та Софію.
- Анна Мекленбурзька (померла 1415); вийшла заміж у 1362/6 з графом Адольфом Гольштинським (помер 1390).
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б Dictionary of Women Worldwide: 25,000 Women Through the Ages / A. Commire, D. Klezmer — Detroit: Gale, Yorkin Publications, 2006. — 2572 p. — ISBN 978-0-7876-7585-1
- ↑ Eufemia Eriksdotter. Svenskt biografiskt lexikon. Архів оригіналу за 27 серпня 2020. Процитовано 1 серпня 2020.
- ↑ Erik Magnusson. Norsk Biografisk Leksikon. Архів оригіналу за 8 жовтня 2012. Процитовано 1 серпня 2020.
- ↑ Magnus Eriksson. Svenskt biografiskt lexikon. Архів оригіналу за 26 серпня 2020. Процитовано 1 серпня 2020.
- ↑ Albrekt av Mecklenburg. Biografiskt lexikon för Finland. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 1 серпня 2020.
Інші джерела[ред. | ред. код]
- Nordberg, Michael (1995). I kung Magnus tid. Norstedts. ISBN 9119521227.
- Eufemia Eriksdotter, urn:sbl:15533, Svenskt biografiskt lexikon (art av Allan Mohlin. Art. stilistiskt bearbetad av redaktionen.), hämtad 2013-10-24.
- Åke Ohlmarks (1973) Alla Sveriges drottningar (Stockholm : Geber) ISBN 9120040105
|
