Єгіше Чаренц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єгіше Чаренц
вірм. Եղիշե Չարենց
1958 CPA 2126.jpg
Зображення на радянській марці
Ім'я при народженні Согомонян Єгіше Абгарович
Народився 13 (25) березня 1897(1897-03-25)
Карс
Помер 29 листопада 1937(1937-11-29) (40 років)
Єреван, СРСР СРСР
Поховання невідомо
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the USSR (1936-1955).svg СРСР
Flag of Armenia (1918–1922).svg Демократична Республіка Вірменія
Діяльність поет, прозаїк, перекладач
Мова творів вірменська
Роки активності 1912—1937
Жанр вірш[d] і поема
Партія КПРС
Діти Arpenik Charentsd і Anahitd

CMNS: Єгіше Чаренц у Вікісховищі

Єгіше Чаренц (справжнє прізвище — Согомонян Єгіше Абгарович; 13 (25) березня 1897(18970325), Карс, тепер Туреччина — 29 листопада 1937, Єреван) — вірменський радянський поет, прозаїк, перекладач. Жертва сталінських репресій.

Біографія[ред. | ред. код]

Друкуватися почав 1912 року. В 1915 році вступив до Московського університету імені А. Л. Шанявського. В 1918 році вступив до Комуністичної партії, протягом 1918—1919 років перебував у лавах Червоної Армії. В 1919 році повернувся до Єревану, працював там вчителем.

В липні-серпні 1936 року прокотилась хвиля арештів вірменських письменників, і вже у вересні Чаренц був взятий під домашній арешт; його звинувачували в контрреволюції, націоналізмі, троцькізмі та тероризмі. Незабаром письменник був заарештований за звинуваченням у антирадянській діяльності. 27 листопада о 7:00 ранку Єгіше Чаренц помер в єреванській тюремній лікарні. За офіційними даними, причиною смерті стало загальне виснаження організму внаслідок численних захворювань.

Посмертно реабілітований в 1950-х роках.

Творчість[ред. | ред. код]

  • поема «Дантова легенда» (1916)
  • поема «Сома» (1918),
  • поема «Шалений натовп» (1919),
  • поема «Всепоема» (1920—1921),
  • цикл віршів «Жертовний вогонь» (1918—1920)
  • збірка «Епічний світанок» (1930)
  • збірка творів «Книга шляху» (1934).

Перекладав твори українських (М. Рильського, П. Тичини) і російських письменників.

Вшанування[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]