Єдина конвенція про наркотичні засоби

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єдина конвенція про наркотичні засоби
Тип договору конвенція

Єдина конвенція про наркотичні засоби з 1961 року (з поправками 1972 року) — міжнародний документ, метою якого є обмеження доступу до продуктів канабісу (марихуанa, гaшиш тощо), кoкаїну (поряд з іншими ефірами ekgoniny) i наркотиків опієвих (морфін, героїн, кодеїн тощо) з метою, що не є медичною.

Засоби, що підлягають контролю перелічені у чотирьох списках:

  • Список I містить всі засоби, що охоплюються Конвенцією, за винятком вказаних у  списку II
  • Список II містить кілька легших засобів подібних до опуімуму (в т.ч. кодеїн)
  • Список III містить препарати деяких засобів зі списків I i II, контроль яких є пом'якшеним  (напр., кодеїн і пaрaцетомол)
  • Список IV є частиною списку І, і містить засоби, на які поширюється найсуворіший контроль, і які визнано неприйнятними для лікувальних цілей. 

Списки є на "жовтому списку" Міжнародної контролю над наркотиками (International Narcotics Control Board).

Україною конвенція була ратифікована у 2001 році[1], проте на сайті Верховної Ради її текст (включно зі списками) подано російською мовою[2]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]