Єжи Ільґ
| Єжи Ільґ | |
|---|---|
 | |
| Народився |
11 жовтня 1950 (73 роки) Познань, Польська Народна Республіка |
| Діяльність | викладач університету, літературний критик |
| Галузь | викладач університету |
| Alma mater | Сілезький університет у Катовицях |
| Нагороди |
  |
Єжи Ільґ (нар. 11 жовтня 1950, Познань, Польща) – польський філолог, журналіст, літературознавець та видавець, академічний викладач, головний редактор соціального видавничого інституту "Знак".
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив VIII ліцей ім. Вільгельм Піка у Катовицях, а в 1974 вступив на польську філологію на філологічний факультет Сілезького університету [1].
Здобув докторську ступінь з гуманітарних наук.
У 1974–1983 – науковий співробітник філологічного факультету Сілезького університету.
У той час Єжи друкувався в наукових періодичних виданнях "Pamiętnik Literacki" та "Ruch Literacki" .
Єжи Ільґ був виключений з університету з політичних міркувань під час воєнного стану у Польщі (1981 – 1983). Друкувався за допомогою самвидаву.
З 1983 Єжи був пов’язаний з видавництвом «Знак» як редактор, а з 1992 – його головний редактор.
Окрім того, у 1990–1997 Єжи Ільґ був редактором суспільно-літературного журналу "NaGłos".
У 1997 та 2000 організував Краківські збори поетів під патронатом польських лауреатів Нобелівської премії.
Єжи Ільґ був членом комітету, який підтримував Броніслава Коморовського на президентських виборах у 2010 та 2015[2][3].
Нагороди та відзнаки[ред. | ред. код]
У 2012 Президент Республіки Польща Броніслав Коморовський нагородив Єжи Ільґа орденом Відродження Польщі[4].
Церемонія нагородження відбулася 11 листопада того ж року[5].
У 2009 Єжи Ільґ був нагороджений Срібною медаллю "За заслуги в культурі - Gloria Artis" [6].
У 2016 Єжи отримав премію Кракова за «видатні досягнення у просуванні краківської культури»[7].
Творчість[ред. | ред. код]
- Divertimento sztokholmskie. Rozmowy z Josifem Brodskim, „Pokolenie” („drugi obieg”), Warszawa 1988
- Kundera. Materiały z sympozjum (red.), „Pokolenie” („drugi obieg”), Warszawa 1988
- Reszty nie trzeba. Rozmowy z Josifem Brodskim, „Książnica”, Katowice 1993
- Palcówki z Marcówki (wiersze), „Panzerfaustinum Verlag”, Kraków 1998
- „To miasto jest wszędzie”. Wiersze o Krakowie XX w. (wybór, opr. i wstęp), Biuro Festiwalowe „Kraków 2000”, Kraków 2001
- Wiersze z Marcówki, „Znak”, Kraków 2003
- Mój znak. O noblistach, kabaretach, przyjaźniach, książkach, kobietach, „Znak”, Kraków 2010
- Słuch absolutny. Andrzej Szczeklik w rozmowie z Jerzym Illgiem, „Znak”, Kraków 2014, ISBN 978-83-240-2869-6
- Zwierciadło (współautor z Leonardem Neugerem), „Znak”, Kraków 2016, ISBN 978-83-240-4331-6
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ Jerzy Illg: Biografia. Архів оригіналу за 3 травня 2013. Процитовано 31 липня 2020.
- ↑ Komitet poparcia Bronisława Komorowskiego. 16 maja 2010. Архів оригіналу за 26 квітня 2014. Процитовано 17 травня 2022.
- ↑ Kto wszedł do komitetu poparcia Komorowskiego. 15 marca 2015. Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 31 липня 2020.
- ↑ Postanowienie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 11 kwietnia 2012 r. o nadaniu orderów (M.P. z 2012 r. poz. 753)
- ↑ Odznaczenia państwowe w Święto Niepodległości. 11 listopada 2012. Архів оригіналу за 21 грудня 2012. Процитовано 17 травня 2022.
- ↑ Medal Zasłużony Kulturze – Gloria Artis. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 31 липня 2020.
- ↑ Nagrody Miasta Krakowa. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 31 липня 2020.