Єжи Гоффман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Єжи Гофман)
Перейти до: навігація, пошук
Єжи Го́ффман
Jerzy Hoffman
Фото

Дата народження: 15 березня 1932(1932-03-15) (84 роки)
Місце народження: Краків, Польща
Громадянство: Польща Польща
Професія: Кінорежисер
Сценарист
Кар'єра: 1954 — дотепер
IMDb: ID 0388956
Commons-logo.svg Єжи Гоффман у Вікісховищі

Єжи Го́ффман (пол. Jerzy Hoffman, нар. 15 березня 1932, Краків) — польський кінорежисер і сценарист, почесний громадянин Бидгоща. Найбільш відомий як творець кіно-адаптації трилогії польського прозаїка Генрика Сенкевича а саме: («Пан Володийовський», «Потоп» та «Вогнем і мечем»), зокрема в Україні, пан Го́ффман також відомий як режисер документального фільму «Україна. Становлення нації» де розповідається історія України від Хрещення Русі і до сьогодення.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в сім'ї лікарів єврейського походження[1]. Предки його матері — рабини — прийшли з Іспанії до Польщі у XVI столітті, рятуючись від інквізиції[2].

Зірка Єжи Гоффмана на Алеї зірок у Лодзі

Дитинство провів у Горлицях. Також від весни 1938 року проживав у м. Тернопіль.

У віці 8 років (1940) був вивезений разом із родиною до Новосибірської області Росії, де вони жили в таборі «спецпереселенців» і працювали на заготівлі лісу. Там померли дід, бабуся, сестра бабусі та дядько Єжи Гоффмана. Після нападу Німеччини на СРСР і відновлення дипломатичних відносин Москви з польським еміграційним урядом родину Гоффманів було амністовано. 1943 року батько Єжи Гоффмана пішов воювати з німцями, а після закінчення війни надіслав родині виклик до Польщі. У липні 1945 року Єжи вже був у Варшаві[3].

У другій половині 1940-х років переселився до Бидгоща.

1955 — закінчив режисерський факультет ВДІК (Москва).

1954 — почав знімати документальні фільми.

1962 — почав знімати художні фільми. Найбільше відомий як екранізатор історичних романів Генрика Сенкевича, режисер мелодрам «Знахар» і «Прокажена».

1968 — час зйомок фільму «Пан Володийовський» збігся із загостренням у Польщі юдофобських настроїв, і на Гоффмана чинився відповідний тиск. Уникнути його режисеру вдалося лише погрозою емігрувати на батьківщину дружини, громадянки СРСР[2].

1980 — став керівником кінематографічної групи «Зодіак».

1983 — обраний до складу Національної ради Товариства польсько-радянської дружби.

19861989 — був членом Всепольского Ґрюнвальдського комітету — організації, яку створила тодішня влада для «пропаганди традицій польської зброї та зміцнення пам'яті про битву під Ґрюнвальдом».

2008 — створив документальний фільм «Україна. Становлення нації».

2011 — у пресі з'явилися повідомлення про переговори, які нібито велися з Єжи Гоффманом щодо екранізації роману Василя Шкляра «Залишенець. Чорний ворон»[4].

Вересень 2011 — вийшов фільм Єжи Гоффмана «Варшавська битва. 1920». Це перший польський історичний фільм, знятий за технологією 3D, один із найдорожчих в історії польського кіно[5].

Протягом своєї мистецької праці був удостоєний багатьох світових нагород і відзнак. Має почесний титул «Заслуженого діяча національної культури».

Сім'я[ред.ред. код]

Перша дружина — вірменка Марлен, однокурсниця по ВДІКу (розлучилися після трьох років спільного життя)[6]. За твердженням кінорежисера, їхня дочка, Йона Гоффман, була серед групи винахідників першого персонального комп'ютера[3].

Друга дружина — колишня киянка Валентина Трахтенберг, дочка оперної співачки й аптекаря, сестра відомого київського токсиколога, академіка Ісака Трахтенберга[2][7]. На момент знайомства з Гоффманом Валентина була одружена з варшавським інженером, випускником київського вишу. З Гоффманом прожила у шлюбі 33 роки, померла від раку 1999-го, під час зйомок фільму «Вогнем і мечем»[6].

Україна і Гоффман[ред.ред. код]

Єжи Гоффману притаманні певні стереотипи сприйняття України поляками. Свого часу В. Ющенко звернувся до нього з проханням екранізувати роман Василя Шкляра «Залишенець. Чорний ворон». Гоффман відповів, зокрема: «…книжка мені не сподобалась, м'яко кажучи. Я завжди погано ставився до радянської влади, але ніколи — до російського народу. Шкляр написав відверто націоналістичний ксенофобський твір. Мені це нецікаво». Також вважає, що бійці УПА — «не тільки антипольські, вони антиросійські, вони - антиєврейські! Як там: «Різати москалів, ляхів і жидів».[8]

Під час російської інтервенції в Україну в березні 2014 року Єжи Гоффман разом з іншими відомими діячами польського театру та кіно (Евою Шикульською, Барбарою Брильською, Анджеєм Вайдою, Кшиштофом Зануссі, Войцехом Марчевським, Яцеком Блавутом, Яном Новіцьким) виступив із підтримкою українського народу:[9]

Дорогі українські друзі, у цю важку хвилину хочемо підтримати вас морально і висловити свою солідарність з вами. Боротьба за гідність, незалежність та мир є найбільшою чеснотою. Жоден з нас не може спокійно спостерігати за тим, що зараз відбувається в Україні. Для кожного з нас останні місяці були часом молитви — молитви за вільну та незалежну Україну. Ми пишаємося вашою витримкою та хочемо ще раз підкреслити — ми з вами!

Фільмографія[ред.ред. код]

Режисер[ред.ред. код]

Сценарист[ред.ред. код]

Вшанування[ред.ред. код]

На фасаді Палацу кіно в Тернополі 27 серпня 2016 відкрили пам'ятну дошку на його честь.[8][10]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Гуцал П. Гоффман Єжи // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 406. — ISBN 966-528-197-6.
  • Садовська Г. Єжи Гоффман: де закінчується любов до України // Вільне життя плюс. — 2016. — № 69 (15085) (2 вер.). — С. 5. (Світ нашої духовності)

Посилання[ред.ред. код]