Єжи Здзеховський
| Єжи Здзеховський | |
|---|---|
| Jerzy Zdziechowski | |
 | |
| Міністр фінансів Польської республіки | |
| 20 листопада 1925 — 15 травня 1926 | |
| Попередник | Владислав Грабський |
| Наступник | Ґабріель Чехович |
| Народився |
27 серпня 1880 Роздол, Балтський повіт, Подільська губернія, Російська імперія |
| Помер |
25 квітня 1975 (94 роки) Краків, Польська Народна Республіка |
| Похований | Повонзківський цвинтар |
| Відомий як | економіст, політик |
| Країна | Республіка Польща |
| Політична партія | Людово-народний союз |
| У шлюбі з | Q106142426? |
| Діти | Maria Krystyna Sapiehad[1] |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Є́жи Здзехо́вський герба Равич (27 серпня 1880, с. Роздол, Балтський повіт — 25 квітня 1975, Краків) — польський політик і економіст, депутат Сейму першої каденції в Другій Польській республіці.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в родині землевласників. Син Чеслава Здзеховського й Зофії Дорожинської. Гімназію закінчив в Одесі, академію — в Антверпені. У якості голови громадянського комітету Люблінської губернії був членом Центрального громадянського комітету Королівства Польського в Росії 1915 року.[2] 1916 року — віцеголова Ради З'їзду Польських організацій допомоги жертвам війни в Москві. Був членом Ліквідаційної комісії зі справ Королівства Польського.[3] Був членом Народного Польського комітету.[4] У квітні 1917 року був членом Тимчасового уряду Союзу військових поляків Мінського гарнізону (фактично Західного фронту).[5] У 1917—1918 роках був одним із провідників Польської ради Міжпартійного об'єднання в Санкт-Петербурзі. Був співорганізатором східних корпусів Війська Польського на Сході. Був членом Народної Ліги.[6]
По війні — діяч Людово-народного союзу й Народного сторонництва. Був одним з організаторів невдалої спроби державного перевороту в Польщі в січні 1919 (так званий путч Янушайтіса), скерованого проти уряду Єнджея Морачевського. Був учасником 1-ї Юдологічної конференції, організованої товариством «Розвиток» („Rozwój“), 4—8 грудня 1921 року.[7] У 1925—1926 роках займав пост міністра фінансів. У 1922—1927 роках — депутат Сейму від Людово-народного союзу. У 1926—1933 роках — член Ради Табору Великої Польщі. Уночі з 30 вересня на 1 жовтня 1926 року його було жорстоко побито в його власному помешканні у Варшаві. Побиття виконали люди в мундирах, що їх особистості не встановлено й досі. Був в опозиції до урядів санації; був також одним із головних натхненників бюджетних обструкцій. Багато тогочасних публіцистів (хоч і не безпосередньо) Юзефа Пілсудського у виданні розпорядження з настрашення Здзеховського. Відразу ж після нападу отримав Галлерівські Мечі (Пам'яткову відзнаку Армії генерала Галлера).[8]
Працював у кількох управліннях господарчих союзів. По нападі Третього Рейху й СРСР на Польщу подався на еміграцію, перебував у Лондоні. Був членом Польського наукового товариства за кордоном (від 1955 року).
Здзеховський — автор багатьох праць, здебільшого економічного напрямку. 1933 року під псевдонімом В. М. Демборуг повість «Чеки без покриття» (видавництво „Rój”, Варшава), яку свідомо стилізував під прозу популярного в 1930-х роках письменника Тадеуша Доленґи-Мостовича.[9][10][11] Через це пізніше літературні критики приписували цей твір Мостовичеві. Ця повість була гострою критикою санаційних урядів.
Його жінкою була Марта Блавдзевич, дочка Мечислава й Клементини (у дівоцтві Цюндзевіцької, сестри Михайла Цюндзевицького).[12] Мав єдину дочку — Марію, жінку Яна Андрія Сапіги (1910—1989), авторку споминів про себе й свого батька.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Гісторыя Сапегаў : жыццяпісы, маёнткі, фундацыі — Мінск: Віктар Хурсік, 2017. — С. 78. — 586 с. — ISBN 978-985-7025-75-6
- ↑ Коженьовський, Маріуш (1991/1992). Struktura organizacyjna i początki działalności Centralnego Komitetu Obywatelskiego Królestwa Polskiego w Rosji w 1915 r. Annales Universitatis Mariae Curie-Skłodowska (польською) . 46/47: 348.
- ↑ Шпопер, Даріуш; Домбровський, Пшемислав (2012). Sprawa Zygmunta Wasilewskiego – proces o zniesławienie Aleksandra Lednickiego. Studia Iuridica Toruniensia (польською) . 11: 213.
- ↑ Мйодовський, Адам (2002). Wychodźcze ugrupowania demokratyczne wobec idei polskiego wojska w Rosji w latach 1917–1918. Білосток. с. 85.
{{cite book}}: Недійсний|nopp=n(довідка) - ↑ Мйодовський, Адам (2004). Związki Wojskowych Polaków w Rosji (1917–1918). Білосток. с. 40.
{{cite book}}: Недійсний|nopp=n(довідка) - ↑ Козіцький, Станіслав (1965). Historia Ligi Narodowej (okres 1887–1907). Лондон. с. 588.
{{cite book}}: Недійсний|nopp=n(довідка) - ↑ Томашевич, Ярослав (2012). Naprawa czy zniszczenie demokracji? Tendencje autorytarne i profaszystowskie w polskiej myśli politycznej 1921–1935. Катовиці. с. 52.
{{cite book}}: Недійсний|nopp=n(довідка) - ↑ Po napadzie na pos. Zdziechowskiego. Кур'єр Варшавський. № 272. 3 жовтня 1926. с. 20. Архів оригіналу за 30 грудня 2018. Процитовано 16 грудня 2019.
- ↑ Dęboróg-Bylczyński, Maciej (2012). „W. M. Dęboróg” – zagadkowy pseudonim literacki. Migotania (польською) (4 (37)): 47.
- ↑ Pospiszyl, Agnieszka (2015). Krótka monografia rodziny Zdziechowskich herbu Rawicz. Rocznik Polskiego Towarzystwa Heraldycznego (польською) . Варшава. 14: 110.
- ↑ Sapieżyna, Maria (2008). Moje życie, mój czas (польською) . Краків: Wydawnictwo Literackie.
- ↑ Rachuba, Andrzej, ред. (2013). Dzieje rodziny Ciechanowieckich herbu Dąbrowa (XIV–XXI wiek) (польською) . Варшава: DiG. с. 394.
|
