Єжи Стемповський
| Єжи Стемповський | ||||
|---|---|---|---|---|
| Jerzy Stempowski | ||||
 | ||||
| Псевдонім | Павло Гостовець | |||
| Народився |
10 грудня 1894[1] Краків | |||
| Помер |
4 жовтня 1969[1][2] (74 роки) Берлін | |||
| Поховання | Повонзківський цвинтар | |||
| Громадянство | Польща | |||
| Діяльність | поет, літературний критик, перекладач | |||
| Сфера роботи | літературна критика[3][3] і есей[3][3] | |||
| Мова творів | польська | |||
| Рід | Q124625739? | |||
| Батько | Станіслав Стемповський | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
 Єжи Стемповський у Вікісховищі | ||||
Єжи Чеслав Стемповський (пол. Jerzy Czesław Stempowski, 10 грудня 1893, Краків — † 4 листопада 1969, Берлін) — поет, літературний критик, перекладач, один із найвизначніших польських есеїстів. Публікувався під псевдонімом Павло Гостовець.
Життя[ред. | ред. код]
Поет жив у заможній родині. Єжи Стемповський з дитинства пов'язаний з українською культурою, адже разом із рідними мешкав у родовому маєтку Шебутинці на Поділлі. 3 1987 року жив у Варшаві, а у 1906 знову повертається на Поділля. Навчався у приватній гімназії, а згодом у 1911 році склав екзамени екстерном в Немирові. Хлопець вивчав філософію та історію в Яґеллонському університеті в Кракові (1911—1913 рр.), також навчався в Женеві, Мюнхені, Цюріху. Він був високоосвіченою людиною з чіткими поглядами на світ. Єжи Стемповський прагнув всебічно сприяти народній освіті. В 1919 році у нього народились позашлюбні близнята (Данута і Ганна). Батько, Станіслав Стемповський, за Директорії був міністром сільського господарства. Згодом працював міністром скарбу та одним з двох поляків в уряді Симона Петлюри. Слід відмітити те, що саме завдяки впливам та опіці Станіслава Стемповського було врятовано життя Петлюрі. У міжвоєнні часи батько Єжи Стемповського — член Українського центрального комітету, голова польсько-українського товариства, співробітник Українського наукового інституту у Варшаві.
Творчість[ред. | ред. код]
Єжи Стемповський один із найвизначніших польських есеїстів. Еміграція займає особливе місце у житті поета, адже завдяки їй він стає вільним від усіх культурно-суспільних норм свого суспільства. Це дає змогу подивитися Стемповському на ситуацію з іншої перспективи. Листи поета — це особливі есе, які спрямовані не лише до адресата, а до широкої аудиторії. Єжи Стемповський у своїх судженнях завжди волів опиратися на мудрість класиків, що можна простежити у його творах. Беззаперечно це впливало на стиль письменника, манеру писання. Він любив багато подорожувати по світу, адже подорожуючи есеїст прагнув знайти себе, розкрити власне я та осмислити буття людини.
Перші літературні твори письменник опублікував у Польщі, це нарис «Пілігрим» («Pielgrzym» 1924), памфлет «Пан Йов'яльський та його спадкоємці» («Pan Jowialski i jego spadkobiercy» 1931), нарис «Химера як тварина потягу» («Chimera jako zwierze pociągowe», 1933), де порушені в основному проблеми розвитку мистецтва.
1921—1925 рр. працював дипломатичним кур'єром у Міністерстві закордонних справ. Єжи Стемповський брав участь у польсько-радянській війні (1920 р.) в якій загинув його молодший брат. Пізніше працював у польській телеграфній агенції в Парижі та Женеві. З 1926 року працює у Варшаві при президенті Ради Міністрів.
18 вересня 1939 року разом із Станіславом Вінцензом незаконно перетнули польсько-угорський кордон. Він подорожував Італією, Югославією, Швейцарією. Єжи Стемповський довгий час проживав у Берні.
На початку Другої світової війни виїхав за кордон, з 1940 р. проживав у Швейцарії. Саме на еміграції письменник неодноразово згадує свою «ближчу батьківщину» (за висловом Є. Стемповського) — долину Дністра, Україну. Українська тематика проходить через усю творчість письменника, з'являється у вигляді порівнянь, алюзій, відступів.
У 1948 році почав тісно співпрацювати з щомісячником «Kultura» («Культура»). Після війни відвідав Німеччину і Австрію. Свої враження про подорож опублікував у своєму славнозвісному «Щоденнику». Саме завдяки довготривалій та міцній співпраці з журналом було вміщено українські матеріали. Єжи Стемповський підтримував зв'язки з Леонідом Мосендзою, Юрієм Шевельовим. Дружба з Євгеном Маланюком мала спільне підґрунтя у творчих поглядах. У журналі з'являються літературні твори, різноманітні статті присвячені українській літературі. Поет неодноразово висвітлює проблематику різноаспектного бачення української культури та історії на тлі українсько-польських відносин. Роздуми про польсько-українські стосунки, про бачення України були відображені у книзі Єжи Стемповського «В долині Дністра» (розділи «Багаж з калинівки» та «Київський похід») були перекладені у журналі «Всесвіт» (1994, № 4) К.Москальцем.
З 1954 року і до останніх днів свого життя, Єжи Стемповський, публікував цикл «Нотатки вайлуватого перехожого» («Notatnik niespiesznego przechodnia») до якого входили різноманітні есе, рецензії, спогади. 1951—1954 працював перекладачем аргентинського посольства у Берні.
Досегнення[ред. | ред. код]
| Рік видання | Переклад назви | Оригінальна назва |
|---|---|---|
| 1924 | Пілігрим | Pielgrzym |
| 1931 | Пан Йов'яльський та його спадкоємці | Pan Jowialski i jego spadkobiercy |
| 1932 | Химера як тварина потягу | Chimera jako zwierzę pociągowe |
| 1935 | Нові мрії самотнього мандрівника | Nowe marzenia samotnego wędrowca |
| 1938 | Повноваження рецензента | Pełnomocnictwa recenzenta |
| 1939 | Європа в 1938—1939 рр. | Europa w 1938—1939 |
| 1946 | Щоденник подорожі до Австрії і Німеччини | Dziennik podróży do Austrii i Niemiec |
| 1961 | Есе для Кассандри | Eseje dla Kassandry |
| 1971 | Від Бердичева до Риму | Od Berdyczowa do Rzymu |
| 1971 | Нотатки вайлуватого перехожого | Notatnik niespiesznego przechodnia |
| 1984 | Есеї | Eseje |
| 1994 | В долині Дністра | W dolinie Dniestru |
Єжи Стемповський опублікував понад сотню статей, найпопулярнішими серед яких були есе, де письменник розглядав актуальні питання з історії культури, літератури, мистецтва, політики, українсько-польських взаємин.
Відзнаки[ред. | ред. код]
1999 — лауреат нагороди польського журналу еміграції в Парижі «Культура» ім. Зигмунта Херца.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Serednicki A. Jerzy Stempowski o sprawach ukraińskich. Olsztyn, 1997.
- Kowalczyk A.S. Nieśpieszny przechodzień i paradoksy. Rzecz o Jerzym Stempowskim. Wrocław, 1997.
- Pan Jerzy. Śladami niespiesznego przechodnia. Wspomnienia, szkice i artykuły o Jerzym Stempowskim, Warszawa 2005
- Lesław M. Bartelski: Polscy pisarze współcześni, 1939—1991: Leksykon. Tower Press, 2000
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119084724 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
Посилання[ред. | ред. код]
- Есєїстиції Єжи Стемповського[недоступне посилання]
- Два есеї Єжи Стемповського [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Літературознавчі студії: компаративний аспект [Архівовано 13 грудня 2016 у Wayback Machine.]
|
