Єздигерд I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Єздигерд I
YazdgerdICoinHistoryofIran.jpg
Народився невідомо
Помер бл.421
Громадянство (підданство) Держава Сасанідів
Національність перс
Діяльність монарх
Титул шахиншах
Посада Шихиншах імперії Сасанідів[d]
Термін 399—421
Попередник Бахрам IV
Наступник Бахрам V
Конфесія зороастризм
християнство
Батько Шапур III
Рід Сасаніди
Брати, сестри Бахрам IV
Дружина Шошандухт
Діти 3 сина
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Єздигерд I Грішник (*یزدگرد — «Бог зробив», д/н — бл. 421) — шахиншах Ірану в 399-421.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з династії Сасанідів. Син Шапура III, шаха Ірану.

У 399 після вбивства вояками свого старшого брата Бахрама IV посів трон Сасанідської держави.

Незабаром після сходження на трон наказав припинити гоніння християн. Єздигерд I уклав договір з імператором Аркадієм, імператором Візантійської імперії, намагаючись забезпечити мир на західному кордоні, відмовившись скористатися складностями візантійців на Балканах. За це отримав прізвисько «Рамаштрас» (Найтихіший). Після цього шах зміг зміцнити свою владу в боротьбі зі світською і духовною знаттю. Після смерті імператора Аркадія, підтвердив мирні стосунки з новим імператором Феодосієм II. Водночас налагодив гарні стосунки з жидівською громадою, оженившись на доньці юдейського ексіларха.

Зороастрійці, ображені тим, що шах у 409 під впливом Марутхи, єпископа Межиріччя, схилився на бік християн, прийняв християнство і в 410 дозволив відновити християнські храми (було проведено собор в Селевкії), прозвали його «Грішник». Разом з тим підтримував несторіанство на противагу православ'ю.

Втім християнське духівництво на чолі із Абдаасом, єпископом Ктесіфона, виявило нетерпимість до зороастрійців, намагаючись християнізувати усю Персію. Цим викликав потужний релігійний конфлікт, що послабило владу Єздигерда I. За цих обставин шах, скориставшись як привід спробою християн спалити храм зороастрійців в Ктесифоні, знову повернувся до зороастризму, розпочавши у 416 нові переслідування християн.

Ще у 414 активно втрутився у справи Вірменії, поваливши Арташеса IV й поставивши замість нього Хосрова IV. У 415 після смерті останнього новим царем поставив свого сина Шапура.

У 420 призначив вузург-храмадаром (на кшталт візира) Міхр Нарсеса, що був ворогом християн, що позначило відновлення ворожої політики до візантійської імперії.

Наприкінці 420 або на початку 421 Єздигерда I було вбито під час подорожі до Гургану, слідом за цим між його синами почалася боротьба за трон.

Родина[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Nikolaus Schindel: Yazdgerd I. In: Nikolaus Schindel (Hrsg.): Sylloge Nummorum Sasanidarum. Bd. 3/1 (Textband). Wien 2004, S. 318ff.
  • Herman, Geoffrey. The last years of Yazdgird I and the Christians. Jews, Christians and Zoroastrians: Religious Dynamics in a Sasanian Context. (Judaism in Context 17) Gorgias Press: Piscataway, 2014, pp. 67-90.


Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.