Єланчанські бакаї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Орнітологічний заказник
загальнодержавного значення
«Єланчанські бакаї»
 
Категорія МСОПIV (Заказник)
47°05′49″ пн. ш. 38°01′51″ сх. д. / 47.09694° пн. ш. 38.03083° сх. д. / 47.09694; 38.03083Координати: 47°05′49″ пн. ш. 38°01′51″ сх. д. / 47.09694° пн. ш. 38.03083° сх. д. / 47.09694; 38.03083
Розташування: Новоазовський район, Донецька область, Україна Україна
Найближче місто: Новоазовськ
Площа: 289 га
Водні об'єкти: Азовське море, річка Грузький Єланчик
Заснований: 21 лютого 2002
Орнітологічний заказник загальнодержавного значення «Єланчанські бакаї» is located in Донецька область
Орнітологічний заказник загальнодержавного значення «Єланчанські бакаї»
Орнітологічний заказник
загальнодержавного значення
«Єланчанські бакаї»

Єланча́нські бакаї́ — один з об'єктів природно-заповідного фонду Донецької області, орнітологічний заказник загальнодержавного значення.

Розташування[ред.ред. код]

Розташований у Новоазовському районі Донецької області між містом Новоазовськ та селом Самсоновим на землях Новоазовської міської ради (235 га) та Державним підприємством «Тельманівське лісове господарство» (Новоазовське лісництво, квартал 12, 54 га).

Історія[ред.ред. код]

Статус заказника присвоєно Указом Президента України № 167/2002 від 21 лютого 2002 року.[1] Територія Заказника увійшла до складу національного природного парку «Меотида», створеного Указом Президента України № 1099/2009 від 25.12.2009 р.

Мета[ред.ред. код]

Мета створення заказника — збереження водно-болотних угідь як місця оселення, гніздування та відпочинку багатьох видів птахів, серед яких дерихвіст степовий та лучний, зуйок морський, ходуличник, реготун чорноголовий, кулик-сорока, кульон великий, поручайник, журавель сірий, що занесені до Червоної книги України.

Завдання[ред.ред. код]

До основних завдань Заказника входить:

Загальний опис[ред.ред. код]

Заказник, загальною площею 289 га, розташований на береговій терасі узбережжя Азовського моря (на захід від гирла річки Грузький Єланчик), яка являє собою акумулятивну черепашково-піщану форму, вкриту густою мережею мілководних солоних водойм. Рельєф являє собою слабохвилясту рівнину, в місцях пониження якої сформувалися мілководні солоні лагуни — «бакаї» — з мулистим дном та глибинами не більше 1 метра.

У 2010 р. увійшов до складу Національний природний парк «Меотида»

Фауна[ред.ред. код]

Завдяки хорошій кормовій базі, наявності малих острівців для безпечного відпочинку, незначній кількості хижаків, заказник приваблює гідрофільних птахів, що надають перевагу цій території з-поміж інших ділянок північного Приазов'я. У березні — квітні у відносно невеликому за площею заказнику з'являється багато гусей, качок, куликів та мартинів. Зустрічаються зграї з 300 лебедів. Тут гніздуються у досить помітній кількості птахи, які в інших субрегіонах майже зникли: морський зуйок, шилодзьобка, степовий та лучний дерихвости.

Примітки[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]