Єлена Румунська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єлена Румунська
рум. Elena a României
Народилася 15 листопада 1950(1950-11-15)[1] (73 роки)
Montchoisi Clinicd, Лозанна, Швейцарія
Країна  Велика Британія
 Румунія
Місце проживання Bramshill Housed
Ayot Housed
Villa Spartad
Q18029177?
Villa Serenad
Flass Halld
Діяльність дипломат
Знання мов англійська, румунська і французька
Суспільний стан Член королівської родини і світська особа
Титул Princess of Romaniad
Посада Member of the Crown Council of Romaniad
Конфесія Румунська Православна Церква
Рід румунські Гогенцоллерн-Зігмарінгениd і House of Romaniad
Батько Міхай I[1]
Мати Анна Бурбон-Пармська[1]
Брати, сестри Маргарита, Princess Irina of Romaniad, Princess Sophie of Romaniad і Princess Maria of Romaniad
У шлюбі з Robin Medforth-Millsd і Alexander Nixond
Діти Ніколас Медфорт-Міллс і Елізабет-Каріна Медфорт-Міллсd
Нагороди
Order of Carol I орден Корони Румунії

Олена Румунська, також іменується Принцеса Румунська Олена (нар. 15 листопада 1950,[2] Лозанна) — друга донька колишнього короля Румунії Михайла I та його дружини королеви Анни. Є родичкою багатьом монархічним родинам Європи, в тому числі є пра-пра-пра-правнучкою британської королеви Вікторії. В даний час вона є першою у списку спадкоємців на колишній румунському престолі та головує в палаті Румунії[3], після її старшої сестри Маргарити (якщо та помре не залишивши дітей).[4] Займається громадською діяльністю, веде світське життя.

Походження та навчання[ред. | ред. код]

Принцеса Єлена (ліворуч) з двома молодшими сестрами, принцесами Іриною (праворуч) та Софі, яку тримає їх батько

Народилася Єлена Румунська 15 листопада 1950 року в Лозанні (Швейцарія)[5][6], стала другою донькою в королівській родині, її сестра — кронпринцеса Румунії Маргарита. Єлена була хрещена в православній вірі[2], її хрещеними матерями були Олена Грецька і Данська, а також Марія Текська[7][8].

Дитинство Єлена провела в сімейних будинках в Лозанні та в Сполученому Королівстві в містечку Ayot St Lawrence графства Гартфордшир[9]. Під час навчання в школі канікули зі своєю сестрою проводили у своєї бабусі Олени на віллі Sparta у Флоренції в Італії, а також в Данії з принцесою Маргаретою Данською і принцом Рене.[10] Її батько розповідав «захоплюючі казки про батьківщину, яку вони не могли відвідати»…[11]

Початкову освіту Єлена здобула в Швейцарії[12], потім продовжила навчання в Англії; в шкільні роки захоплювалася спортом[13].

Кар'єра[ред. | ред. код]

У середині 1970-х років деякий час вона викладала в Лондоні дітям з інвалідністю, потім пройшла дворічний курс мистецтва реставрації[14], після чого працювала в лондонській реставраційної фірмі.[2]

У 1980-х роках разом зі своїм першим чоловіком Єлена Румунська розпочали проєкт по навчанню 45 ефіопських біженців з інвалідністю різним ремеслам. У 1982 році Єлена заснувала Міжнародну школу в Ель-Гезірі у Судані[15].

У 1990 році разом зі своїм чоловіком стала засновницею і членом Північно-Східного фонду допомоги Румунії, який допомагав жертвам режиму Чаушеску.[16][17]

26 червня 2011 року Єлена зі своїм другим чоловіком Александром Ніксоном відвідали коледж Queen Elizabeth Sixth Form College в Дарлінгтоні, графство Дарем[18], щоб вручити нагороди студентам, які добровільно вирушили до Румунії надавати допомогу з будівництва та ремонту житла в Брашові.[19] 3 жовтня 2011 року вона взяла участь у святкуванні 100-ї річниці історичного подорожі Абдул-Баха до Лондона, як правнучка королеви Марії, яка перейшла на віру Абдул-Баха.[20][21]

25 квітня 2012 року на святкуванні Діамантового ювілею Єлизавети II Єлена Румунська з чоловіком урочисто відкрили Royal teas — Королівську чайну кімнату в містечку Stanhope, графство Дарем[22][23]. 19 травня 2019 року під час святкувань Єлена разом з королем Михайлом I, коронною принцесою Маргаретою, її зятем принцом Раду, чоловіком Александром Ніксоном та сином принцом Ніколасом[24] відвідали військовий парад у Віндзорському великому парку та вечірку у Віндзорському замку, яку влаштовували принц Ендрю, герцог Йоркський та принц Едуард, граф Вессекс.[25]

Єлена Румунська щорічно відвідує бенкет Guild of Freemen у Лондоні[26][27] та відзначення Two Sicilian Sacred Military Constantinian Order of Saint George в Лондоні.[28]

У Румунії[ред. | ред. код]

Після 50 років вигнання румунської королівської родини з Румунії, в 1990 році сестри Єлени, крон-принцеса Маргарита та принцеси Софі, вперше відвідали Румунію після румунської революції та повалення комуністичного диктатора Ніколае Чаушеску в грудні 1989 року. Єлена разом із королівською родиною були залучені для допомоги румунам.[29]

Вперше Єлена приїхала до Румунії 19 квітня 1992 року на Пасху разом з королем Міхаєм I, королевою Анною, її першим чоловіком Робіном Медфортом-Міллсом та її сином принцом Ніколасом, де їх зустріли сотні тисяч прихильників. Єлена та її син Ніколоас вітали румунів, розмахуючи Королівським прапором з балкона на площі Революції.[30][31][32] Вдруге принцеса приїхала до Румунії на Різдво 1997 року.[33]

З часу свого першого візиту Єлена періодично відвідувала Румунію для сімейних зібрань[34], а також з нагоди: святкування 60-го дня народження крон-принцеси Маргарети[35][36], святкування 90-го дня народження короля Михайла I.[37] Починаючи з 2013 року Єлена активізувала свою діяльність в Румунії, відвідуючи церемонії інвеститури[38][39], вручаючи нагороди,[40][41] з нагоди виходу книг[42] та проведення різдвяних святкувань[43].

Єлена Румунська, головним чином, проживає або у Великій Британії (з чоловіком та донькою) у власному маєтку в Easington, графство Дарем, або в Румунії, де живе в Бухаресті у палаці Єлизавети.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджена румунськими нагородами: орден Кароля I (Великий хрест)[44][45], орден Корони Румунії (Великий хрест)[39][46] і медаллю Custodele Coroanei Române[47][48][49].

Також має нагороди інших держав, в числі яких орден Франциска I (Великий хрест)[50][51] і орден Князя Данила I (Великий хрест)[52][53].

Родина[ред. | ред. код]

20 липня 1983 року Єлена Румунська одружилась з доктором Робіном Медфортом-Міллсом (1942—2002) на цивільній церемонії в Даремі[54]. 24 вересня 1983 року вони повінчалися на королівської церемонії у Грецькій Православній Церкві в Лозанні[5]. У них народилося двоє дітей:

  • Ніколас Медфорт-Міллс (нар. 1 квітня 1985 року[55]). Він одружився з Аліною Марією Біндер, румунською журналісткою, на цивільній церемонії 6 жовтня 2017 року в Хенлі-на-Темзі.[56] 30 вересня 2018 року подружжя повінчалось у церкві Святого Іллі на Сінаї, а вечірка відбулася в казино Сіная.[57]
  • Елізабет Медфорт-Міллс (Elisabeta Karina de Roumanie Medforth-Mills, нар. 4 січня 1989 року),[58], хрещена дочка романістки Кетрін Куксон.[59] Вона друга у черзі на неіснуючий трон після матері.

Подружжя розлучилося 28 листопада 1991 року після 8 років шлюбу.[2][60]

Вдруге Єлена Румунська одружилась з Александром Філіпсом Ніксоном Мактейром (нар. 1964) 14 серпня 1998 року на цивільній церемонії в місті Peterlee у графстві Дарем. Її чоловік є лицарем Священного Костянтинівського військового ордена Святого Георгія і має ряд румунських нагород. Відмовляється приймати будь-який королівський титул. Єлена та Александр обвінчалися у коронаційному соборі, Альба Юлія, у 2013 році.

Генеалогія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
  2. ↑ а б в г ASR Principesa Elena. Familiaregala.ro. Архів оригіналу за 18 травня 2010. Процитовано 29 грудня 2016.
  3. ↑ Linia de succesiune. Familiaregala.ro. Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 29 грудня 2016.
  4. ↑ Mandache, Diana. Romanian Dynasty Today: Line of Succession | Diana Mandache's Weblog. Royalromania.wordpress.com. Архів оригіналу за 25 березня 2020. Процитовано 29 грудня 2016.
  5. ↑ а б Sixth Generation. Freepages.family.rootsweb.ancestry.com. Архів оригіналу за 30 грудня 2016. Процитовано 29 грудня 2016.
  6. ↑ Genealogy of the Royal Family of Romania. Oocities.org. Архів оригіналу за 21 лютого 2015. Процитовано 29 грудня 2016.
  7. ↑ Spink. Queen Mary as Godmother. Spink.com (англ.). Архів оригіналу за 5 квітня 2018. Процитовано 6 червня 2018.
  8. ↑ Mihaela Stanescu. Cele trei regine. Descopera.ro (рум.). Архів оригіналу за 8 травня 2009. Процитовано 29 грудня 2016.
  9. ↑ King Michael of Romania & his Family. Diana Mandache Historian & Author. Архів оригіналу за 13 March 2014.
  10. ↑ FPMR. Fpmr.ro. Архів оригіналу за 12 квітня 2008. Процитовано 29 грудня 2016.
  11. ↑ Romania's Exiled King Longs to Take His Family Home After 42 Years and Reclaim His Throne. People.com. Архів оригіналу за 10 січня 2011. Процитовано 29 грудня 2016.
  12. ↑ Prince Radu -. Prince Radu. Архів оригіналу за 22 лютого 2015.
  13. ↑ [1]
  14. ↑ Olga S. Opfell (June 2001). Royalty Who Wait: The 21 Heads of Formerly Regnant Houses of Europe. с. 197. ISBN 9780786450572. Процитовано 29 грудня 2016.
  15. ↑ Olga S. Opfell (June 2001). Royalty Who Wait: The 21 Heads of Formerly Regnant Houses of Europe. с. 198. ISBN 9780786450572. Процитовано 29 грудня 2016.
  16. ↑ «Northern firms urged to back Romanian relief», article by Andrew Smith, in The Journal, Tuesday, 27 February 1990
  17. ↑ «Princess pleads for aid to Romania», article in the Northern Echo, 27 February 1990
  18. ↑ Royal Visit – Queen Elizabeth Sixth Form College. Qeliz.ac.uk. 18 червня 2012. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 29 грудня 2016.
  19. ↑ Volunteering in Romania – Queen Elizabeth Sixth Form College. Qeliz.ac.uk. 18 вересня 2012. Архів оригіналу за 1 червня 2013. Процитовано 29 грудня 2016.
  20. ↑ The Baha'i Queen – Marie of Romania. Bahaiteachings.org. 9 травня 2014. Архів оригіналу за 26 жовтня 2016. Процитовано 29 грудня 2016.
  21. ↑ European Baha'is mark centenary of 'Abdu'l-Baha's journeys – Bahá'í World News Service. News.bahai.org. 3 жовтня 2011. Архів оригіналу за 14 жовтня 2011. Процитовано 29 грудня 2016.
  22. ↑ UK's only Royal tea room is opened by a Royal. W e a r d a l e G a z e t t e. 18 травня 2012. Архів оригіналу за 4 March 2016. Процитовано 29 грудня 2016.
  23. ↑ Ellen Dean (26 квітня 2012). OUT and About with Ellen Dean – Author: HRH The Princess Elena (Helen) of Romania opens RoyalTeas. Ellendean.blogspot.co.uk. Архів оригіналу за 23 лютого 2015. Процитовано 29 грудня 2016.
  24. ↑ Familia Regală a României. Princeradu.ro. Архів оригіналу за 27 грудня 2017. Процитовано 29 грудня 2016.
  25. ↑ Familia Regală a României. Princeradu.ro. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 29 грудня 2016.
  26. ↑ Familia Regală a României. Princeradu.ro. 13 грудня 2011. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 29 грудня 2016.
  27. ↑ Familia Regală a României. Princeradu.ro. 7 листопада 2012. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 29 грудня 2016.
  28. ↑ Constantinian Order Faith-In-Sport Gala Dinner – Sito ufficiale della Real Casa di Borbone delle Due Sicilie. Realcasadiborbone.it. 28 липня 2012. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 29 грудня 2016.
  29. ↑ Romania's Exiled King Longs to Take His Family Home—after 42 Years—and Reclaim His Throne. People.com. 12 лютого 1990. Архів оригіналу за 10 січня 2011. Процитовано 29 грудня 2016.
  30. ↑ Ora Regelui LXXXIX | Familia Regală a României / Royal Family of Romania. Romaniaregala.ro. 19 квітня 2014. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 29 грудня 2016.
  31. ↑ Mandache, Diana. Principesa Elena | Diana Mandache's Weblog. Royalromania.wordpress.com. Архів оригіналу за 14 лютого 2015. Процитовано 29 грудня 2016.
  32. ↑ [2]
  33. ↑ ASR Principesa Maria. Familiaregala.ro. Архів оригіналу за 10 липня 2010. Процитовано 29 грудня 2016.
  34. ↑ Familia Regala, la televiziune | Familia Regală a României / Royal Family of Romania. Romaniaregala.ro. 25 грудня 2007. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 29 грудня 2016.
  35. ↑ Crown Princess Margarita Surprised On Her 60th Birthday. The Royal Forums. 28 березня 2009. Архів оригіналу за 27 жовтня 2010. Процитовано 29 грудня 2016.
  36. ↑ Regele Mihai, Regina Ana, Principesa Mostenitoare, Principesa Elena, Principesa Irina, Palatul Elisabeta, martie 2009 | Familia Regală a României / Royal Family of Romania. Romaniaregala.ro. 27 лютого 2013. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 29 грудня 2016.
  37. ↑ În anul 2011 | Familia Regală a României / Royal Family of Romania. Romaniaregala.ro. 28 грудня 2011. Архів оригіналу за 20 січня 2015. Процитовано 29 грудня 2016.
  38. ↑ Septembrie la Peleș, început de anotimp regal | Familia Regală a României / Royal Family of Romania. Romaniaregala.ro. 20 вересня 2013. Архів оригіналу за 23 січня 2015. Процитовано 29 грудня 2016.
  39. ↑ а б Seară la Castelul Peleș dedicată Corpului Diplomatic | Familia Regală a României / Royal Family of Romania. Romaniaregala.ro. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 29 грудня 2016.
  40. ↑ Ceremonia de învestire a unor noi Furnizori ai Casei Regale a României | Familia Regală a României / Royal Family of Romania. Romaniaregala.ro. 13 грудня 2013. Архів оригіналу за 20 грудня 2014. Процитовано 29 грудня 2016.
  41. ↑ Specificul național – o privire istorică și critică | Familia Regală a României / Royal Family of Romania. Romaniaregala.ro. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 29 грудня 2016.
  42. ↑ Imagini de la lansarea cărții "Margareta. Portretul Principesei Moștenitoare" | Familia Regală a României / Royal Family of Romania. Romaniaregala.ro. 27 листопада 2013. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 29 грудня 2016.
  43. ↑ Anul Nou, 2014, cu sănătate și bucurii! | Familia Regală a României / Royal Family of Romania. Romaniaregala.ro. 31 грудня 2013. Архів оригіналу за 9 січня 2014. Процитовано 29 грудня 2016.
  44. ↑ Ordine și decorații. Familiaregala.ro. Архів оригіналу за 12 лютого 2015. Процитовано 29 грудня 2016.
  45. ↑ A patra zi a Jubileului 90 | Familia Regală a României / Royal Family of Romania. Romaniaregala.ro. 23 жовтня 2011. Архів оригіналу за 7 травня 2019. Процитовано 29 грудня 2016.
  46. ↑ Receptia Regala Anuala pentru Corpul Diplomatic, Castelul Peles, Holul de Onoare, 29 noiembrie 2013, foto Daniel Angelescu, ©Casa Majestatii Sale Regelui | Familia Regală a României / Royal Family of Romania. Romaniaregala.ro. Архів оригіналу за 20 грудня 2014. Процитовано 29 грудня 2016.
  47. ↑ Foto Cristian Coposesc 10Mai2016 Castelul Peles Sarbatoarea de 150 de ani | Familia Regală a României / Royal Family of Romania. Romaniaregala.ro. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 29 грудня 2016.
  48. ↑ Foto Cristian Coposesc 10Mai2016 Castelul Peles Sarbatoarea de 150 de ani | Familia Regală a României / Royal Family of Romania. Romaniaregala.ro. Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 29 грудня 2016.
  49. ↑ Foto Cristian Coposesc 10Mai2016 Castelul Peles Sarbatoarea de 150 de ani | Familia Regală a României / Royal Family of Romania. Romaniaregala.ro. Архів оригіналу за 26 квітня 2019. Процитовано 29 грудня 2016.
  50. ↑ Nine World Leaders honoured by Constantinian Order at London Investiture Ceremony – Sacred Military Constantinian Order of St. George. Constantinian.org.uk. Архів оригіналу за 10 червня 2020. Процитовано 29 грудня 2016.
  51. ↑ The Constantinian Order and the Royal Order of Francis I in Great Britain – Sacred Military Constantinian Order of St. George. Constantinian.org.uk. Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 29 грудня 2016.
  52. ↑ Exchange of Honours between the Constantinian Order and the Royal Order of Danilo I of Montenegro – Sacred Military Constantinian Order of St. George. Constantinian.org.uk. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 29 грудня 2016.
  53. ↑ Constantinian Order knights decreed into Royal Order of Danilo I of Montenegro – Sacred Military Constantinian Order of St. George. Constantinian.org.uk. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 29 грудня 2016.
  54. ↑ B (24 вересня 2012). The Royal Calendar: September 24, 2012. Goddesssaintnoblewomannun.blogspot.co.uk. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 грудня 2016.
  55. ↑ [3]
  56. ↑ Biography. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 25 березня 2020.
  57. ↑ Romania Journal. Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 25 березня 2020.
  58. ↑ Genealogy of the Royal Family of Romania. www.oocities.org. Архів оригіналу за 21 лютого 2015. Процитовано 25 березня 2020.
  59. ↑ Mail Diary by Nigel Dempster, in the Daily Mail, Monday 14 October 1991
  60. ↑ Blood Royal — From the time of Alexander the Great to Queen Elizabeth II, by Charles Mosley, published for Ruvigny Ltd., London, 2002 (page 288) (ISBN 0-9524229-9-9)

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єлена_Румунська&oldid=42089654