Єлизавета Альбертіна Саксен-Гільдбурггаузенська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єлизавета Альбертіна Саксен-Гільдбурггаузенська
Elisabeth Albertine von Sachsen-Hildburghausen
Elizabeth Albertine of Saxe-Hildburghausen.jpg
Єлизавета Альбертіна на портреті пензля Аллана Ремзі, близько 1769 року
регентка Мекленбург-Стреліца
Початок правління: 11 грудня 1752
Кінець правління: 17 січня 1753
Попередник:
Дата народження: 3 серпня 1713(1713-08-03)
Місце народження:Гільдбурггаузен, Саксен-Гільдбурггаузен
Країна:Священна Римська імперія
Дата смерті:29 червня 1761(1761-06-29) (47 років)
Місце смерті:Нойштрелиць, Мекленбург-Стреліц
Чоловік:Карл Мекленбург-Стреліцький
Діти:Крістіна, Адольф Фрідріх, Єлизавета Крістіна, Софія Луїза, Карл, Ернст Готтлоб, Шарлотта, Готтхельф, Георг Август
Династія:Мекленбурги
Батько:Ернст Фрідріх I
Мати:Софія Альбертіна Ербах-Ербахська

Єлизавета Альбертіна Саксен-Гільдбурггаузенська (нім. Elisabeth Albertine von Sachsen-Hildburghausen), (нар. 3 серпня 1713 — пом. 29 червня 1761) — принцеса Саксен-Гільдбурггаузенська, донька герцога Саксен-Гільдбурггаузена Ернста Фрідріха I та графині фон Ербах-Ербах Софії Альбертіни, дружина принца Карла Мекленбург-Стреліцького, більш відомого як «принц Мірова». Регентка Мекленбург-Стреліца у 17521753 роках при своєму синові Адольфу Фрідріху.

Біографія[ред. | ред. код]

Єлизавета Альбертіна народилась 3 серпня 1713 року у Гільдбурггаузені. Вона була сьомою дитиною та другою донькою в родині принца Саксен-Гільдбурггаузенського Ернста Фрідріха I та його дружини Софії Альбертіни Ербах-Ербахської. Дівчинка мала старших братів Ернта Фрідріха та Людвіга Фрідріха. Інші діти померли в ранньому віці ще до її народження.

У 1715 році батько став правлячим герцогом Саксен-Гільдбурггаузена. Він помер, коли Єлизаветі Альбертіні було 10. Матір стала регенткою герцогства до повноліття Ернста Фрідріха. Її правління відзначалося рішучими діями, режимом економії та релігійною толерантністю.

Карл Мекленбург-Стреліцький

У віці 21 року Єлизавета Альбертіна була видана заміж за принца Мекленбург-Стреліцького Карла, якому невдовзі виповнювалося 27. Наречений володів землями у Мірові та Немерові. Весілля відбулося 5 лютого 1735 у Айсфельді. Шлюб виявився щасливим. У подружжя народилося десятеро дітейː

  • Крістіна (17351794) — була закохана у шотландця Джона Кера, 3-го герцога Роксборо, залишилася незаміжньою, дітей не мала, жила при дворі правлячого брата;
  • Кароліна (нар. та пом. 22 грудня 1736) — померла після народження;
  • Адольф Фрідріх (17381794) — герцог Мекленбург-Стреліца у 17521794 роках, одруженим не був, дітей не мав;
  • Єлизавета Крістіна (17391741) — прожила 1 рік;
  • Софія Луїза (17401742) — прожила півтора роки;
  • Карл (17411816) — був двічі одруженим, мав дванадцятеро дітей від обох шлюбів;
  • Ернст Готтлоб (17421814) — генерал піхоти, губернатор Целле, був закоханим у британку Мері Елеонору Боуз, дозволу на шлюб не отримав, одруженим не був, дітей не мав;
  • Шарлотта (17441818) — дружина короля Великої Британії Георга III, мала п'ятнадцятеро дітей;
  • Готтхельф (2931 жовтня 1745) — прожив 2 дні;
  • Георг Август (17481785) — бригадний генерал, одруженим не був, дітей не мав.

Мешкало сімейство в Мірові у Нижньому замку. Єлизавету описували як благочестиву та проникливу жінку, яка багато часу приділяла дітям.

Велика пожежа 1742 року у Мірові спалила багато будівель, проте замок залишився неушкодженим. Місто відбудували, і у 1740-ві роки воно залишалося важливим духовним та інтелектуальним центром Мекленбург-Стреліца.

У червні 1752 року Карл помер. За кілька місяців пішов з життя і його старший брат, правлячий герцог Мекленбург-Стреліца, Адольф Фрідріх III. Оскільки його діти померли молодими, не залишивши нащадків, наступним герцогом було проголошено сина Карла та Єлизавети Альбертіни, Адольфа Фрідріха. Єлизавета Альбертіна стала регентом до досягнення сином 14 років. Після вцарювання Адольфа Фрідріха родина переїхала до палацу Нойштрелиць. Міров залишився літньою резиденцією.

Замок Нойштреліца

Герцогиня протягом свого кількатижневого правління намагалися допомогти сину вступити в свої права,оскільки було необхідно підтвердження імператором волі покійного чоловіка, який призначив її опікуном їхніх дітей. На опікунство над молодим родичем також претендував герцог Крістіан Людвіг II Мекленбург-Шверінський, проте його війська змушені були відступити, а більшість стреліцьких урядовців присягнули на вірність новому герцогу. Фактично володарювання була обмежене суперечкою про опіку між обома сторонами. Адольф Фрідріх IV в той час проживав у безпеці в Грайфсвальді в Померанії, де став студентом місцевого університету під зміненим ім'ям. Єлизавета Альбертіна звернулася зі скаргою до уряду. Тільки після цього, 17 січня 1753, імператор Франц I Стефан оголосив Адольфа Фрідріха повнолітнім і не потребуючим опікунства. 4 квітня 1753 Адольф Фрідріх IV прийняв кермо влади над землями Мекленбург-Стреліца. Матір надалі давала поради синові в питаннях політики.

У 1755 році, як опікунка своїх молодших дітей, вона підписала «Угоду про спадкоємність», в результаті чого в герцогстві була створена нова конституція, яка зміцнила повноваження дворянства і зберегла відсталу позицію регіону.[1]

Сучасниками вважалася розумною правителькою. Навіть будучи близькою до смерті, продовжувала вести перемовини щодо шлюбного контракту своєї доньки Шарлотти із королем Великої Британії Георгом III. Пішла з життя 29 червня 1761 року. Похована поруч із чоловіком у старій крипті церкви іоаннітів в Мірові.[2] Після її смерті замок у Мірові пустував.

Генеалогія[ред. | ред. код]

Ернст I
Ernst I. von Sachsen-Gotha.jpg
 
Єлизавета Софія Саксен-Альтенбурзька
Elisabeth Sophie of Saxe-Altenburg, duchess of Saxe-Gotha-Altenburg.jpg
 
Георг Фрідріх Вальдекський
Georg Friedrich von Waldeck.gif
 
Єлизавета Шарлотта Нассау-Зігенська
 
Георг Альбрехт I
 
Єлизавета Доротея Гогенлое-Шиллінгсфюрст
 
Філіп Вальдек-Айзенберг
PhilippTheodorWaldeck.jpg
 
Марія Магдалена Нассау-Зігенська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ернст
Ernsthibu.jpg
 
 
 
 
 
Софія Генрієтта Вальдекська
 
 
 
 
 
Георг Людвіг Ербах-Ербахський
 
 
 
 
 
Амалія Катерина Вальдек-Айзенберзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ернст Фрідріх I
ErnstFriedrich1hibu.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Софія Альбертіна Ербахська
SophieAlbertineErbach.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета Альбертіна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Жінки при владі. Єлизавета Альбертіна Саксен-Гільдбурггаузенська [1] (англ.)
  2. Церква іоаннітів у Мірові [2] Архівовано 18 травень 2016 у Wayback Machine. (англ.)

Література[ред. | ред. код]

  • Archiv für Landeskunde in den Grossherzogthümern Mecklenburg, Band 15, Schwerin, 1865, стор. 481.
  • Heinrich Ferdinand Schoeppl: Die Herzöge von Sachsen-Altenburg (ehem. Sachsen-Hildburghausen) Bozen 1917, Neudruck Altenburg, 1992
  • Paschen Heinrich Hane: Übersicht der Mecklenburgischen Geschichte, 1804, стор. 643.
  • Helmuth Borth: Schlösser, die am Wege liegen: Unterwegs zu 101 Guts- und Herrenhäusern in Mecklenburg-Strelitz, Steffen, Friedland; Auflage: veränd. Aufl. (8. April 2004)

Посилання[ред. | ред. код]