Єлизавета Амалія Австрійська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єлизавета Амалія Австрійська
нім. Elisabeth Amalie von Österreich
Ім'я при народженні Єлизавета Амалія Євгенія Марія Терезія Кароліна Луїза Йозефа
Народилася 7 липня 1878(1878-07-07)
Райхенау-ан-дер-Ракс, Австро-Угорщина
Померла 13 березня 1960(1960-03-13) (81 рік)
Вадуц, Ліхтенштейн
Поховання королівський склеп Кафедрального собору Вадуца
Країна  Австрія
Діяльність аристократка, колекціонерка мистецтва
Титул принцеса Ліхтенштейнська
Рід Габсбурги, Ліхтенштейни
Батько Карл Людвіг Австрійський
Мати Марія Тереза Португальська
Брати, сестри Маргарита Софія Австрійська, Марія Аннунціата Австрійська, Франц Фердинанд, Отто Франц Австрійський і Фердинанд Карл Австрійський
У шлюбі з Алоїз фон унд цу Ліхтенштейн
Діти Франц Йозеф, Марія Терезія, Карл Альфред, Георг Гартманн, Ульріх, Марія Генрієтта, Алоїз, Генріх
Нагороди Орден Зіркового хреста

Єлизавета Амалія Австрійська (нім. Elisabeth Amalie von Österreich), повне ім'я Єлизавета Амалія Євгенія Марія Терезія Кароліна Луїза Йозефа нім. Elisabeth Amalie Eugenia Maria Theresia Karoline Luise Josepha; 7 липня 1878 — 13 березня 1960) — австрійська ерцгерцогиня з династії Габсбургів, донька ерцгерцога Карла Людвіга та Марії Терези Португальської, дружина принца фон унд цу Ліхтенштейн Алоїза, матір князя Ліхтенштейну Франца Йозефа II, бабуся правлячого князя Ганса-Адама II.

Біографія[ред. | ред. код]

Єлизавета Амалія народилася 7 травня 1878 у Райхенау-ан-дер-Ракс, відомому курорті Австро-Угорської імперії, другою дитиною та другою донькою в родині ерцгерцога Карла Людвига та його третьої дружини Марії Терези Португальської. Мала рідну сестру Марію Аннунціату та єдинокровних братів Франца Фердинанда, Отто Франца, Фердинанда Карла і сестру Маргариту Софію від попереднього шлюбу батька. Країною в цей час правив їхній дядько Франц Йосиф I.

У віці 24 років Єлизавета Амалія взяла шлюб із 33-річним ліхтенштейнським принцом Алоїзом. Весілля відбулося 20 квітня 1903 у Відні. З метою підкреслити увагу на тому, що Австрія вважає Ліхтенштейнів повноправною правлячою династією, на церемонії був присутнім імператор Франц Йосиф I.

Катерина Радзивілл описувала Єлизавету Амалію невдовзі після одруження як дуже красиву жінку, більше схожу на матір, ніж на представників Габсбургів, зауважуючи, що їхню фамільну нижню губу вона не успадкувала.

Проживала пара у різних замках Австрії. Їхній первісток з'явився у замку Фрауенталь. Хрещеним батьком новонародженого також став Франц Йосиф I, на честь якого хлопчик і отримав своє ім'я. Всього ж у шлюбі народила восьмеро дітей:

Єлизавета Амалія із чоловіком та первістком
  • Франц Йозеф (1906—1989) — князь Ліхтенштейну у 1938—1989, був одружений з Георгіною фон Вілчек, мав п'ятьох дітей;
  • Марія Терезія (1908—1973) — дружина графа Артура Штрахвіца фон Ґросс-Заухе унд Камінець, мала двох синів та доньку;
  • Карл Альфред (1910—1985) — був одружений із Агнесою Австрійською, мав семеро дітей;
  • Георг Гартманн (1911—1998) — був одружений з Марією Крістіною Вюртемберзькою, мав шестеро доньок та сина;
  • Ульріх Дітмар (1913—1978) — не одружувався, дітей не мав;
  • Марія Генрієтта (1914—2011) — дружина графа Петера фон унд цу Елць, мала з ним трьох синів;
  • Алоїз Генріх (1917—1967) — не одружувався, дітей не мав;
  • Генріх Гартнайд (1920—1993) — був одружений із графинею Амалією Подштацькі-Ліхтенштейн, мав сина та двох доньок.
    Замок Ґросс-Улленсдорф

1908 року Алоїз зробив резиденцією сім'ї замок Ґросс-Улленсдорф у чеській частині імперії, поблизу міста Шумперк.

Єлизавета Амалія була пристрасною автомобілісткою. В її колекції була 31 автівка. Більшість стаєнь замку Секешфегервару були, за її наказом, перетворені на гаражі, замість конюхів — на роботу взяті механіки та шофери. Чоловік не поділяв її захоплення, в своєму оточенні він вважався заповзятим книжником. У родині Габсбургів таке хобі теж було незвичним. Правлячий дядько взагалі ніколи не користувався автомобілями. Громадськість про захоплення принцеси майже нічого не знала.[1]

26 лютого 1923 чоловік відмовився від престолонаслідування на користь сина Франца Йозефа. Після смерті правлячого князя Франца I у 1938, Франц Йозеф успадкував престол Ліхтенштейну. Чоловік помер від грипу 16 березня 1955 у замку Вадуц.

Єлизавета Амалія пішла з життя п'ять років потому, 13 березня 1960 року. Похована з чоловіком у королівському склепі Кафедрального собору Вадуца.[2]

Зараз[3] Ліхтенштейном править їхній онук Ганс-Адам II.

Генеалогія[ред. | ред. код]

Франц II
 
Марія Терезія Неаполітанська
 
Максиміліан I
 
Кароліна Баденська
 
Жуан VI
 
Карлота Жоакіна Іспанська
 
Костянтин цу Льовенштайн-Вертхайм-Розенберг
 
Агнеса Гогенлое-Лангенбурзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Франц Карл Австрійський
 
 
 
 
 
Софія Баварська
 
 
 
 
 
Мігель I
 
 
 
 
 
Аделаїда Льовенштайн-Розенберг
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл Людвіг Австрійський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Тереза Португальська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета Амалія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Принцеса Єлизавета любила свої автівки [1] [Архівовано 28 травня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
  2. Королівський склеп Катедрального собору Вадуца [2] [Архівовано 3 грудня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
  3. Станом на 2018 рік

Література[ред. | ред. код]

  • Beattie, David (2004). Liechtenstein: A Modern History. I. B. Tauris. ISBN 1-85043-459-X. (англ.)
  • Hilty Ubersetzungen, Schaan (2000). Principality of Liechtenstein: A Documentary Account. Vaduz: Press and Information Office. (англ.)
  • Radziwill, Catherine (1916). The Austrian Court From Within. London: Cassel and Company, LTD. ISBN 1-4021-9370-X. (англ.)
  • Jean-Charles Volkmann, Généalogie des rois et des princes, éd. Jean-Paul Gisserot, 1998 (ISBN 2877473740) (фр.)
  • Hamannova, Brigitte. Habsburkové. Životopisná encyklopedie. Praha: BRÁNA, Knižní klub, 1996. 408 s. ISBN 80-85946-19-X. стор. 58. (чес.)

Посилання[ред. | ред. код]