Єлизавета Сицилійська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єлизавета Сицилійська
Правління 1270 - 1290
Попередник Єлизавета Куманська
Наступник Фененна Куявська
Біографічні дані
Релігія католицтво
Народження 1261
Неаполь
Смерть 1303
Неаполь
Поховання монастир Св. Петра
Чоловік Ласло IV
Династія Анжуйська династія Капетингів, Арпадська
Батько Карл I
Мати Беатріс Прованська

Єлизавета Сицилійська (1261 - 1303) - королева Угорщини як дружина Ласло IV.

Біографія[ред. | ред. код]

Єлизавета була наймолодшою дитиною Карла I короля Неаполя і його першої дружини Беатріс Прованської.

В 1270 році Єлизавета одружилася з королем Угорщини Ласло IV, коли їй було всього сім або вісім років. Внаслідок юного віку нареченої дітей в цьому шлюбі не було.

Ласло не приділяв увагу дружині і проводив час в товаристві своїх родичів по матері, половців. Більшу частину свого шлюбу з Єлизаветою він провів в гонитві за половцями, закликаючи їх прийти і жити в Угорщині. Коли вони забажали залишити Угорщину, Ласло використав свої сили, щоб змусити їх залишитися. В 1286 році король Ласло заарештував дружину, щоб жити з Куманською коханкою. Єлизавета була поміщена у в'язницю на острові Маргіт, де вона залишалася протягом наступних трьох років. Ласло замирився з дружиною в 1289 році. Коли він виявив, що у нього не досить сил, щоб панувати над своїми баронами, він повернувся до половців.

Ласло було вбито в 1290 році, його шлюб бездітним і його наступником став Андрій III, далекий родич Ласло. Після цього Єлизавета повернулася до Неаполю, але незабаром знову опинилася в Угорщині. В 1294 році королева Фененна Куявська підтвердила її привілей збирати пожертви церкви в графстві Веспрем. В 1301 році Єлизавета остаточно повернулася до Неаполю, де стала домініканською черницею в монастирі Святого Петра, який був заснований сестрою її померлого чоловіка Марією.

Єлизавета померла в 1303 році і була похована в монастирі Святого Петра.

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Brigitte Sokop: Stammtafeln europäischer Herrscherhäuser. 3., verbesserte und ergänzte Auflage. Böhlau, Wien u. a. 1993, ISBN 3-205-98096-4.
  • Bertényi, I. , Diószegi, I. , Horváth, J. , Kalmár, J. y Szabó P. (2004). Királyok Könyve. Magyarország és Erdély királyai, királynői, fejedelmei és kormányzói. Budapest, Hungría: Helikon Kiadó.
  • Hóman, B. y Szekfű, Gy. (1935). Magyar Történet. Budapest, Hungría: Király Magyar Egyetemi Nyomda.