Єлизавета Угорська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єлизавета Угорська
Árpád-házi Erzsébet
Francisco de Zurbarán - Saint Elizabeth of Thuringia - Google Art Project.jpg
Народилася 7 липня 1207
Шарошпатак, Боршод-Абауй-Земплен, Угорщина або Братислава, Угорське королівство[1]
Померла 17 листопада 1231 (24 роки)
Марбург, Гіссен, Гессен, Німеччина
Поховання St. Elisabeth's Churchd
Країна Flag of Hungary (13th century).svg Угорщина
Діяльність філантропка, медична сестра
Знання мов німецька[2]
Титул ландграф
Конфесія Католицька церква
Батько Андрій II
Мати Gertrude of Meraniad
Брати, сестри Іоланда Угорська, Анна Марія Угорська, Бела IV, Стефан Постум, Коломан Галицький і Андрій Андрійович
У шлюбі з Людвіг IV (ландграф Тюрингії)
Діти Софія Тюринзька, Герман II (ландграф Тюрингії) і Gertrude of Aldenbergd
Статуя св. Єлизавети на одному з фонтанів Дрездена

Єлизавета Угорська (угор. Árpád-házi Erzsébet, 1207(1207) Шарошпатак — 1231 Марбург), також відома як Єлизавета Тюрінгська (нім. Elisabeth von Thüringen) або Свята Єлизавета Принцеса Угорщини і Русі, дочка короля Андрія ІІ, дружина ландграфа Людвіга Тюринзького, мати трьох дітей — Германа ІІ Тюринзького, Софії та Гертруди. Була тіткою Кунегунди Угорської, Йоленти Польської, Маргарити Угорської та Констанції Угорської. Визнається святою в католицькі та протестантській конфесіях.

Є нащадком Великих князів Київських Володимира Мономаха та Ярослава Мудрого. Правнучка української княжни Єфросинії, праправнучка Великого князя Київського Мстислава Великого. Рідна тітка Королеви Констанції та двоюрідна бабуся Короля Русі Юрія І.

Біографія[ред. | ред. код]

Єлизавета Угорська народилася 7 липня 1207 року в замку Шарошпоток (Угорщина). Далматська династія Андексів, з якого походила мати Єлизавети, Гертруда, була однією з найвпливовіших у Європі. Згідно зі звичаями, що панували в Середньовіччі, Єлизавета вже в дитинстві була заручена зі старшим сином Германа І, ландграфа Тюринзького, представника такого ж впливового європейського роду Людовінгів, Германом. Після його передчасної смерті обидва впливові європейські роди вирішили не відмовлятися від ідеї зближення, і Єлизавета була заручена з наступним спадкоємцем Германа І — Людвігом.

Князь Герман Тюринзький помер 1217 р. і управління князівством перейняв 17-літній Людвіг. 1221 р. він побрався з 14-літньою Єлизаветою. Джерела одностайно стверджують, що подружжя було щасливим. Згідно з ними, Людвіг Тюринзький, цілеспрямований і часом навіть безжальний політик, був відданим своїй дружині з вірністю і делікатністю, що вирізнялися на тлі звичаїв його стану. Єлизавета регулярно супроводжувала свого чоловіка в його подорожах, а коли це було неможливо, то зазвичай вбиралася в простий одяг темних тонів. Її діяльна допомога вбогим і хворим знаходила його підтримку; за свідченням служниць він навіть її до цього заохочував. 1223 р. подружжя разом заснувало шпиталь у м. Ґота і щедро обдарувало його маєтками, надходженнями від яких він фінансувався протягом довгого часу. Популярна легенда про диво з трояндами, за якою Єлизавета Угорська нібито проти виразної волі свого чоловіка сховавши в своєму кошику хліб і несучи його вбогим, несподівано зустрічає свого чоловіка, що вернувся з дороги, і, на його вимогу відкрити кошик, перетворює хліб у троянди, первісно стосувалася Єлизавети Португальської і була приписана Єлизаветі Угорській щойно пізніше. За ранніми свідоцтвами, Людвіг Тюринзький лише намагався обмежити надмірні самобичування і нічні молитви своєї дружини.

Від шлюбу Єлизавети і Людвіга Тюринзького народилося троє дітей:

  • Герман Тюринзький (1222—1241), який пізніше успадкував трон свого батька;
  • Софія (1224—1275), княгиня Гессена;
  • Єлизавета Тюрінгська. Картина Едмунда Лейтона (1915)
    Блаженна Гертруда[en] (1227—1297), згодом (у віці 21 р.), настоятелька монастиря премонстратенок в Альтенбергу при Ветцларі, а 1348 р. проголошена папою Климентом VI блаженною.

Від наймолодших літ Єлизавета відкидала придворні розкоші й натомість постійно займалася справами милосердя — доглядала хворих і прокажених. 1226 р. духівником Єлизавети став відомий проповідник Конрад Марбурзький. З цієї нагоди Єлизавета у присутності свого чоловіка перед вівтарем склала дві обітниці. По-перше, вона пообіцяла слухатися свого духівника, якщо це не обмежуватиме прав ландграфа, а по-друге — постійну чистоту і беззастережний послух своєму духівникові, якщо вона переживе Людвіга. Після смерті чоловіка в 1227 р. вона відійшла від двору, і, як проста й матеріально вбога сестра, стала особисто доглядати за потребуючими. Першим притулком для неї і трьох її дітей стала стайня. 1228 року вона заснувала Марбурзький шпиталь. Згодом вона вступила до ІІІ Чину св. Франциска й повністю присвятила себе служінню вбогим і покинутим. Заробляла на життя працею своїх рук, живучи в лікарні, яку сама побудувала. Повна заслуг перед Богом і людьми, на двадцять четвертому році життя, в 1231 році, відійшла з цієї землі по вічну нагороду в Небі. Чотири роки по тому папа Григорій IX проголосив її святою.

Канонізація Єлизавети Угорської у 1235 році. Шандор Ліцен-Маєр[en] (1863)

Родовід[ред. | ред. код]

Св. Єлизавета веде свій родовід, в тому числі, й від Великих князів Київських з роду Мономаховичів та Ярославичів.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Бела II,
король Угорщини
 
 
 
 
 
 
 
Геза II,
Король Угорщини
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Олена Вуканович
 
 
 
 
 
 
 
Бела III,
Король Угорщини, Король Галичини
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Мстислав Великий,
Великий князь Київський
 
 
 
 
 
 
 
Єфросинія Мстиславівна,
українська князівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Любава
 
 
 
 
 
 
 
Андрій Єрусалимський,
Король Угорщини, Король Галичини і Волині
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ерве II де Донзі
 
 
 
 
 
 
 
Рено де Шатільйон,
князь Антиохійський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Агнеса Антиохійська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Боемунд II,
князь Антиохії
 
 
 
 
 
 
 
Констанція,
княгиня Антиохії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Аліса,
княгиня Антиохії
 
 
 
 
 
 
 
Св. Єлизавета,
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Бертольд III,
маркграф Істрії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Бертольд IV,
герцог Меранський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ядвіга Вітельсьбахська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Гертруда Меранська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Дедо III,
маркграф Лужицький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Агнеса Лужицька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Матильда Генсберг
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вшанування Пам'яті[ред. | ред. код]

Україна[ред. | ред. код]

На честь неї названо Згромадження Сестер Святої Єлизавети в Україні.

Канонізація[ред. | ред. код]

Канонізована в 1235 році. Покровителька францисканських терціаріїв, убогих, мешканців Тюрингії, Згромадження Сестер св. Єлизавети.

Джерела[ред. | ред. код]


  1. Зведений список імен діячів мистецтва — 2016.
  2. https://plus.si.cobiss.net/opac7/conor/35876963