Єлизавета Шарлотта Бурбон-Орлеанська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єлизавета Шарлотта Бурбон-Орлеанська
Élisabeth-Charlotte d'Orléans
Єлизавета Шарлотта Бурбон-Орлеанська
Єлизавета Шарлотта Бурбон-Орлеанська
[[Файл:|90px|Єлизавета Шарлотта Бурбон-Орлеанська]]
 
Народження: 13 вересня 1676(1676-09-13)
Сен-Клу, Франція
Смерть: 23 грудня 1744(1744-12-23) (68 років)
Коммерсі, Франція
Причина смерті: інсульт
Країна: Франція
Рід: Лотаринзький дім
Батько: Філіп I Орлеанський
Мати: Єлизавета Шарлотта Пфальська
Шлюб: Леопольд I Йосиф
Діти: Франц I, Леопольд Клемент Лотаринзький, Єлизавета Терезія Лотаринзька, Карл Олександр Лотаринзький, Анна Шарлотта Лотаринзька, Єлизавета Шарлотта Лотаринзька, Луї Лотаринзький
Автограф:
Нагороди:
Благородний орден Зоряного хреста

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Єлизавета Шарлотта де Бурбон-Орлеан (фр. Élisabeth Charlotte d'Orléans; 13 вересня 1676, Сен-Клу, Франція — 23 грудня 1744, Коммерсі, Франція) — французька принцеса з Орлеанської гілки Бурбонів, в шлюбі герцогиня Лотарингії і з 1736 року — княгиня де Коммерсі. Правила як регентка при малолітньому синові після смерті чоловіка.

Біографія[ред. | ред. код]

Єлизавета Шарлотта була єдиною дочкою герцога Орлеанського Філіпа I і його другої дружини, принцеси Пфальцської Лізелотти, доньки курфюрста Пфальца Карла I Людвіга.

13 жовтня 1698 року вона у Фонтенбло вступила в шлюб з герцогом Лотарингії Леопольдом I Йосипом, сином герцога Карла V і його дружини, ерцгерцогині Елеонори (1653-1697), доньки імператора Священної Римської імперії Фердинанда III.

У цьому шлюбі Єлизавета Шарлотта народила 13 дітей, більшість з яких померли, захворівши віспою. Повноліття досягли лише четверо:

Спочатку шлюбні стосунки складалися вдало, проте роки і численні пологи змінили зовнішність Єлизавети Шарлотти, і чоловік почав зраджувати з придворними метресами, зокрема, його коханкою стала мадам де Бово-Краон. Під час однієї з поїздок подружжя до королівського двору в Париж, при якому Леопольд і Єлизавета отримали від монарха титул «королівські високості», герцогиня була вражена вільною вдачею і відвертою розпустою, що панували у придворному середовищі.

Після смерті чоловіка в 1729 році вона змушена була неодноразово за дуже складних політичних обставин як регентка при своїх малолітніх синах брати владу над Лотарингією у свої руки. У 1736 році її двоюрідний брат, король Франції Людовик XV подарував Єлизаветі Шарлотті в суверенне володіння князівство Коммерсі.

Так як Єлизавета Шарлотта Бурбон-Орлеанська була матір'ю імператора Священної Римської імперії Франца I, всі наступні покоління династії Габсбургів-Лотаринзьких — аж до наших днів — є її нащадками, в тому числі і королева Франції Марія-Антуанетта і французька імператриця Марія-Луїза.

Література[ред. | ред. код]

  • Bégliv E. A. Histoire des duchés de Lorraine et de Bar. — Vol. 2. — Vidart et Jullien, 1833.
  • Lettres d'Elisabeth-Charlotte d"Orléans, Duchesse de Lorraine, à la Marquise d"Aulède 1715—1738: (Publiées par E. Alexandre de Bonneval.) (A. m. d. Tit.:) Recueil de documents sur l'histoire de Lorraine. — Lucien Wiener, 1865. — P. 328.

Джерела[ред. | ред. код]