Єлисєєв Олексій Станіславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єлисєєв Олексій Станіславович
The Soviet Union 1969 CPA 3811 stamp (Vladimir Shatalov and Aleksei Yeliseyev (Soyuz 8)) cropped Yeliseyev.jpg
Народився 13 липня 1934(1934-07-13) (84 роки)
м. Жиздра Калузької області
Громадянство CPCP
Діяльність космонавт
Alma mater  • Московський державний технічний університет імені Баумана
 • Московський фізико-технічний інститут
Заклад Ракетно-космічна корпорація «Енергія» імені С.П. Корольова
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Медаль «За заслуги в освоєнні космосу»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»

Олексій Станіславович Єлисєєв (*13 липня 1934, м. Жиздра, нині Калузької області Росії) — льотчик-космонавт СРСР, загін ОКБ-1, набір 1966 року. Здійснив три польоти загальною тривалістю 8 діб 22 години 22 хвилини 33 секунди; один вихід у відкритий космос тривалістю 37 хвилин.

Народився 13 липня 1934 року в місті Жиздра Калузької області РРФСР.

1950 року змінив прізвище батька (Курайтіс) на прізвище матері (Єлисєєв).

Освіта і наукові звання[ред. | ред. код]

1943 року закінчив два класи школи в місті Боровоє Кокчетавської області, 1946 року закінчив три класи в 4ій залізничній школі села Немчиновка Московської області.

1951 року закінчив середню школу № 167 міста Москва.

1957 року закінчив МВТУ ім. М. Е. Баумана, отримав диплом інженера-механіка.

1962 року закінчив аспірантуру Московського фізико-технічного інституту (МФТІ).

15 грудня 1967 року захистив дисертацію в Центральному конструкторському бюро експериментального машинобудування (ЦКБЕМ) і отримав ступінь кандидата технічних наук.

16 лютого 1973 року після захисту дисертації отримав ступінь доктора технічних наук.

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

З 18 березня 1957 по 5 січня 1960 року працював інженером лабораторії № 6 НДІ-1 МАП. Звільнився у зв'язку з зарахуванням на очну аспірантуру МФТІ.

З 1 червня 1962 року працював старшим техніком (3 робочі дні на тиждень) 27-го відділу ОКБ-1. З 1 лютого 1963 року працював старшим інженером в тому ж відділі. Займався прикладною механікою і автоматичним регулюванням, проектуванням систем управління кораблів «Восток-3А» (3КА), «Восход-3В» (3КВ), «Союз» 7К-ОК (11Ф615) і 7К-Л1 (11Ф91) — корабель для обльоту Місяця.

Залишивши загін космонавтів з 19 грудня 1985 року працював заступником генерального конструктора НВО «Енергія».

З 2 січня 1986 року працював ректором МВТУ ім. М. Е. Баумана.

З 22 жовтня 1991 по 31 січня 1996 року працював керівником проектів у ТОВ «IBM СРСР» (перейменовано в IBM Східна Європа/Азія).

З 3 січня 1997 року працював президентом АТЗТ «Фесто» (Festo).

Нині очолює фонд підтримки освіти в російському відділенні «Фесто» і керує одним з підрозділів Московського енергетичного інституту (МЕІ).

Служба в загоні космонавтів[ред. | ред. код]

23 травня 1966 року зарахований в 731-й відділ ЦКБЕМ начальником групи кандидатів у космонавти-випробувачі. З 30 грудня 1966 року — космонавт-випробувач.

27 травня 1968 року наказом MOM № 163 зарахований в загін космонавтів ЦКБЕМ. В розвиток цього наказу 1 липня 1968 року наказом головного конструктора ЦКБЕМ В. П. Мішина призначений на посаду космонавта-випробувача 731-го відділу (зі звільненням з посади начальника групи) ЦКБЕМ. З 23 серпня 1968 року — старший науковий співробітник, з 29 квітня 1969 по 18 листопада 1970 року — начальник сектору, заступник начальника 731-го відділу.

З 11 жовтня 1973 року виконував обов'язки керівника комплексу № 07. З 14 червня 1974 року працював заступником генерального конструктора — керівником комплексу № 11. Керував польотами всіх пілотованих кораблів СРСР цього періоду.

19 грудня 1985 року відрахований з загону у зв'язку з переходом на іншу роботу.

Космічна підготовка[ред. | ред. код]

В кінці 1962 року проходив медичне обстеження в Центральному військовому науково-дослідницькому авіаційному госпіталі (ЦВНДАГ) в ініціативному порядку. Через конфлікт з Корольовим виписаний з госпіталю після двох етапів обстеження без видачі висновку про придатність до спецтренувань. Попри це, 1963 року проходив спеціальні види підготовки в загоні ВПС разом з вісімнадцятьма відібраними військовими льотчиками другого набору.

В липні 1965 року пройшов медичне обстеження в ІМБП як учасник першого набору космонавтів в загін ОКБ-1 (нині РКК «Енергія») і був одним з 12 інженерів, які пройшли всі етапи відбору.

Навесні 1966 року, після видання наказу № 25 по ЦКБЕМ про формування в льотно-випробувальному відділі № 90 групи підготовки інженерів-випробувачів, був направлений на повторне обстеження в ІМБП, яке знову пройшов успішно. 23 травня 1966 року пройшов мандатну комісію в ЦКБЕМ і наказом В. П. Мішина № 43 включений до першої групи кандидатів у космонавти-випробувачі ЦКБЕМ. З травня по серпень 1966 року проходив підготовку в профілакторії ЦКБЕМ, де здійснював парашутні стрибки і польоти на невагомість в льотно-дослідницькому інституті в Жуковському на літаючій лабораторії Ту-104, проходив випробування в барокамері. В період з 15 по 25 серпня 1966 року брав участь у водних тренуваннях на Чорному морі на макеті спускового апарата корабля «Союз».

З вересня 1966 по квітень 1967 року проходив безпосередню підготовку до польоту бортінженером першого екіпажу пасивного КК «Союз» за програмою «Стикування» разом з В.Биковським і Є.Хруновим. Політ КК «Союз-2» скасували перед стартом через неполадки на борту «Союза-1», з яким він мав зістикуватись.

З червня 1967 по грудень 1968 року проходив безпосередню підготовку до польоту бортінженером першого екіпажу КК «Союз» за програмою «Стикування» разом з В.Биковським і Є.Хруновим. В лютому 1968 року В.Биковського замінив Б.Волинов, в серпні 1968 року його замінив Г.Шонін, а в листопаді 1968 року останнього знову замінив Б.Волинов. 1968 року виїжджав у відрядження в Сомалі для вивчення південної півкулі неба.

  • Перший політ. Тривалість: 1 доба 23 години 45 хвилин 50 секунд. Позивні: «Байкал-2» на старті і «Амур-2» при посадці.

З 15 по 17 січня 1969 року бортінженером КК «Союз-5» (старт разом з Б.Волиновым і Є.Хруновим) і КК «Союз-4» (посадка разом з В.Шаталовим і Є.Хруновим). Під час польоту вперше у світі зістиковано двоє пілотованих кораблів, екіпаж перейшов з одного КК в інший через відкритий космос: 16.01.1969 — тривалістю 37 хвилин.

З 8 серпня по 17 вересня 1969 року прискорено готувався до космічного польоту бортінженером пасивного корабля другого (дублерного) екіпажу КК «Союз-6» і «Союз-8» (разом з В.Шаталовим), і КК «Союз-7» (разом з В.Шаталовим і П.Колодіним). 18 вересня 1969 року екіпаж В.Шаталов — О.Єлисеєв призначений основним для польоту на КК «Союз-8» і дублерним для КК «Союз-6» і «Союз-7».

  • Другий політ. Тривалість: 4 доби 22 години 50 хвилин 49 секунд. Позивний: «Граніт-2».

З 13 по 18 жовтня 1969 року бортінженером КК «Союз-8» (разом з В.Шаталовим) за програмою групового польоту трьох кораблів. Через відмову системи зближення і стикування «Ігла» на КК «Союз-7», не вдалось зістикувати КК «Союз-8» і «Союз-7».

З 18 вересня 1970 по квітень 1971 року проходив безпосередню підготовку бортінженером першого екіпажу для польоту за програмою першої експедиції на ДОС-1 «Салют», разом з Г.Шоніним і М.Рукавишніковим (12 лютого 1971 року Г.Шоніна замінив В.Шаталов)

  • Третій політ. Тривалість: 1 доба 23 години 45 хвилин 54 секунди. Позивний: «Граніт-2».

З 23 по 25 квітня 1971 року бортінженером КК «Союз-10» (разом з В.Шаталовим і М.Рукавишніковим). Здійснено перше у світі стикування корабля з орбітальною станцією («Салют»). Однак через несправність стикувального вузла корабля не вдалось повністю стягнути апарати і забезпечити герметичність стику. Скасовано перехід на ОС «Салют» і достроково припинено політ.

Громадсько-політична діяльність[ред. | ред. код]

Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання.

Делегат XXIV-XXVII з'їздів КПРС.

Народний депутат СРСР 1989—1992 років.

З 10 січня 1991 року керував депутатською групою по зв'язкам з регіональними міжпарламентськими організаціями Європи Верховної Ради СРСР.

Почесні звання[ред. | ред. код]

Двічі Герой Радянського Союзу (22.01.1969, 22.10.1969).

Льотчик-космонавт СРСР (22.01.1969).

Герой НРБ, Герой НДР.

Почесний громадянин Калуги (Росія), Дніпропетровська (Україна) Старої Загори[1]

і Ловеча (Болгарія).

Публікації[ред. | ред. код]

Автор і співавтор багатьох публікацій в різних журналах, має 5 винаходів. Автор книги «Життя — крапля в морі» («Жизнь — капля в море», М: Видавничий дім «Авіація і космонавтика», 1998).

Класність[ред. | ред. код]

Космонавт-інструктор 3-го класу (26.06.1969).

Космонавт-інструктор, космонавт-випробувач 2-го класу (04.12.1969).

Інструктор космонавт-випробувач 1-го класу (14.06.1971).

Спортивні досягнення[ред. | ред. код]

Майстер спорту СРСР з фехтування.

Нагороди[ред. | ред. код]

Дві медалі «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу (22.01.1969, 22.10.1969), чотири ордени Леніна (22.01.1969, 22.10.1969, 1971, 15.01.1976), медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя від дня народження В. І. Леніна» (1970). Лауреат Державної премії СРСР (3 листопада 1980). «Золота Зірка» Героя НДР, медаль «Золота Зірка» Героя НРБ і орден Георгія Димитрова.

Сімейний стан[ред. | ред. код]

Батько — Курайтіс Станіслав Адамович, (1905 — 1978). 1935 року засуджений як «ворог народу» на 5 років за антирадянську агітацію. До сім'ї не повернувся. Працював начальником лабораторії ЦНДІ шкіряно-взуттєвої промисловості міста Москва.

Матір — Єлисєєва Валентина Іванівна, народилась 23.02.1909, завідувач лабораторії Інституту фізичної хімії АН СРСР, доктор технічних наук, професор, заслужений винахідник Росії. На пенсії.

Вітчим — Атовмян Вагинак Єфремович, (1898 — 1959), працював головним інженером шкіряного заводу ім. Серьогіна, в місті Сетунь Московської області.

Брат по матері — Атовмян Арташес Вагинакович, (17.04.1944 — 09.07.1989) інженер ЦКБ «Луч», потім працював у Інституті космічних досліджень АН СРСР.

Дружина (колишня, розлучились 1966 року) — Шпаликова Валентина Павлівна, народилась 23.05.1935, старший інженер ЦНДІ автоматики і гідравліки.

Донька — Єлисеєва Олена Олексіївна, народилась 09.03.1960, художник-постановник кіностудії, викладає художню композицію у ВГІКу і одночасно англійську мову в початковій школі.

Дружина — Комарова Лариса Іванівна, народилась 12.07.1934, начальник сектору НВО «Енергія».

Захоплення[ред. | ред. код]

В студентські роки захопився фехтуванням.

Захоплюється живописом, зібрав колекцію репродукцій.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Почетни граждани. Библиотека Родина. Процитовано 11.05.2018.  (болг.)

Посилання[ред. | ред. код]