Єльцин Борис Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Єльцин Борис Миколайович
Єльцин Борис Миколайович

Час на посаді:
10 липня 1991 — 31 грудня 1999
Попередник посада заснована
Наступник Володимир Путін (в. о.)

Час на посаді:
10 липня 1991 — 25 грудня 1991
Попередник посада заснована
Наступник посада скасована

Flag of the Russian SFSR.svg 1-й Голова Верховної Ради Російської РФСР
Час на посаді:
29 травня 1990 — 10 липня 1991
Попередник посада заснована
Наступник Руслан Хасбулатов

Народився 1 лютого 1931(1931-02-01)
Бутка, Свердловська область, Російська РФСР, СРСР
Помер 23 квітня 2007(2007-04-23) (76 років)
Москва, РФ
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Національність росіянин
Політична партія КПРС
Релігія атеїзм
РПЦ
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого І ступеня
Орден Трьох зірок

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Бори́с Микола́йович Є́льцин (рос. Бори́с Никола́евич Е́льцин *1 лютого 1931, Бутка, Свердловська область, Російська РФСР, СРСР — †23 квітня 2007, Москва, РФ) — російський політичний та державний діяч, президент Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки (РРФСР) у 1991, Перший президент Російської Федерації у 1991-1999.

Доба президентства Бориса Єльцина найбільше запам'яталася хаотичною приватизацією ранніх 1990-х, обстрілом російського парламенту в жовтні 1993-го і невдалою чеченською війною 1994-го[1]. З іншого боку, єльцинську добу в новітній російській історії пов'язують також із розвитком демократичних інституцій і вільних ЗМІ. Був відомий алкоголізмом і в останні роки при владі його поведінка подекуди завдавала проблем російським іміджмейкерам[1].

Біографія[ред.ред. код]

Народився 1 лютого 1931 в селянській родині на Уралі.

В 30 років вступив до КПРС, згодом став першим секретарем обкому в своєму рідному Свєрдловську[1].

З 1985 року переїхав до Москви, де згодом став партійним керівником столиці. Активно критикував політику Горбачова[1].

У 1987 році його звільнили з усіх посад і виключили з політбюро[1].

У 1989 році, на перших наполовину вільних парламентських виборах, отримав 89% голосів виборців в московському окрузі[1].

29 травня 1990 р. Перший з'їзд народних депутатів РФ обрав Б. Єльцина Головою Верховної Ради РРСФР[2].

У 1991 році став першим демократично обраним президентом Росії (у складі Радянського Союзу)[1].

У серпні 1991-го року відіграв ключову роль, перешкодивши заколоту проти Горбачова, що називають його головною заслугою[1]. Саме тоді Єльцин виголосив своє відоме звернення з танку, закликавши москвичів захистити демократію[1].

У 1993 році послав танки проти опозиційних парламентарів[1].

У грудні 1994 року послав військо в Чечню, яка проголосила незалежність від Росії три роки перед тим[1].

У 1996 він здобув другий термін на посаді, перемігши на виборах комуніста Ґеннадія Зюганова[1].

31 грудня 1999 року він несподівано склав з себе повноваження і назвав своїм наступником Володимира Путіна[1].

Здобутки[ред.ред. код]

При ньому РРФСР набула незалежність, і була створена Співдружність Незалежних Держав (СНД). На референдумі 1993 була підтримана його політика проведення приватизації і припинення регулювання цін, незважаючи на важкі економічні проблеми і громадянське безладдя. Підписав Договір про обмеження стратегічних озброєнь (СНО-2). Придушив спробу перевороту у вересні — жовтні 1993 за допомогою армії.

Смерть[ред.ред. код]

23 квітня 2007 року помер у лікарні від зупинки серця, викликаної прогресуючою серцево-судинною поліорганою недостатністю. Похований на Новодівочому цвинтарі.

Сім'я[ред.ред. код]

Був одружений, мав двох доньок, п'ятьох онуків і трьох правнуків. Дружина — Єльцина Наїна Йосипівна (Гиріна) (до 25 років — Анастасія). Доньки — Олена Окулова і Тетяна Юмашева (колишня Дяченко, у дівоцтві Єльцина). Остання є громадянкою Австрії, одружена[3]. Очолює «Фонд першого президента Росії Бориса Єльцина»[3].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п Політична біографія Бориса Єльцина. BBC Україна. 2007-04-23. Процитовано 2013-08-02. 
  2. Орлова Т. В. Історія нових незалежних держав. — 2010.
  3. а б Дочка Єльцина отримала австрійське громадянство. Українська правда, з посиланням на телеканал «Дождь», з посиланням на австрійське видання «News». 2013-04-26. Процитовано 2013-08-02. 
Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.